Сторінка
5
міжрольовий конфлікт, при якому протиріччя закладено в протилежності рольових очікувань, що виходять з різних ролей. Такого роду конфлікти спостерігаються часто в багатопоколінних сім'ях, де подружжя другого покоління одночасно є і дітьми і батьками і повинні відповідно поєднувати протилежні ролі,
внутрішньорольовий конфлікт, при якому одна роль включає в себе суперечливі вимоги.
У сучасній сім'ї такого роду проблеми бувають найчастіше притаманні жіночої ролі. Це відноситься до випадків, коли роль жінки передбачає поєднання традиційної жіночої ролі в родині (господині, виховательки дітей, догляду за членами сім'ї і т.д.) з сучасною роллю, яка передбачає рівну участь подружжя у забезпеченні сім'ї матеріальними засобами.
У сучасному суспільстві спостерігається процес ослаблення сім'ї як соціального інституту, зміна її соціальних функцій, нерольових сімейних відносин. Сім'я втрачає свої провідні позиції у соціалізації індивідів, в організації дозвілля та інших найважливіших функціях. Традиційні ролі, при яких жінка вела домашнє господарство, народжувала і виховувала дітей, а чоловік був господарем, часто одноосібним власником майна, і забезпечував економічну самостійність сім'ї, замінилися рольовими, при яких переважна більшість жінок у країнах з християнською і буддистської культурами стали брати участь у виробничій, політичній діяльності, економічному забезпеченні сім'ї та приймати рівну, а іноді провідну участь в ухваленні сімейних рішень. Це істотно змінило характер функціонування сім'ї і спричинило за собою ряд позитивних і негативних для суспільства наслідків. З одного боку, воно сприяло зростанню самосвідомості жінки, рівності в подружніх стосунках, з іншого боку, посилило конфліктну ситуацію, впливало на демографічну поведінку, приводячи до зниження народжуваності і збільшуючи рівень смертності.
Іншим важливим інститутом соціалізації є держава. Як відомо, держава і право існували не завжди, а з'являлися лише на певному щаблі розвитку суспільства.
Основою громадської організації первіснообщинного ладу був рід, який представляв собою об'єднання людей, що знаходяться в кровноспоріднених відносинах між собою. Рід очолював раду – збори всіх дорослих членів роду, чоловіків і жінок, що володіли рівним правом голосу, - який вибирав свого старійшину. В сучасному світі суть держави не змінилася. Держава - територіальна спільність класового суспільства, яка за допомогою механізму публічної влади забезпечує основи існування індивіда й суспільства, а також суверенітет народу.
Специфіка самої держави розкривається в змісті її функцій. Діяльність кожної держави переслідує дві групи завдань: завдання, що виконуються для підтримки існування суспільства та специфічні завдання, що мають на меті вирішення тимчасових проблем суспільства.
Функції держави, їхні зміст і пріоритет змінюються залежно від історичної епохи, типу і форм держави.
У політології загальновизнаним є поділ функцій держави на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх функцій належать:
• Економічна функція - організація та регулювання економічних процесів у країні за допомогою податкової та кредитної політики та за допомогою спеціалізованих державних монетарних установ.
• Правова функція - Гарантування безпеки окремих громадян і суспільства в цілому, розвиток законодавства, утвердження законності та правопорядку.
• Соціальна функція - задоволення потреб людей у житлі, соціальні гарантії, страхування життя, підтримка на належному рівні охорони здоров'я.
• Культурно-виховна функція - контроль за освітою й вихованням, сферою культури; регулювання відносин етнічних груп і національна консолідація.
• Політична функція - забезпечення політичної стабільності, визначення політичного курсу, що відповідає потребам більшості населення чи підтримка повноважень володарюючого класу.
• Екологічна функція - гарантування екологічної безпеки, розумного використання природних ресурсів.
До зовнішніх функцій належать:
• Функція взаємовигідного співробітництва - з'ясування та реалізація міждержавних і міжнародних інтересів через дипломатичні відносини і дипломатичні служби та участь у роботі міжнародних організацій, союзів, об'єднань.
• Функція оборони країни - захист країни від зовнішної силової агрессії. Будь які територіальні претензії іншої країни також розглядаються як агресія.
• Вирішення глобальних проблем людства.
Для реалізації державних функцій необхідно мати державний апарат, певну структуру державних органів. Ця структура може бути різною, в залежності від типу держави і політичного режиму, але завжди ця структура вкладається у поняття державна влада.
Релігія є необхідним складовим елементом суспільного життя, в тому числі і духовної культури суспільства. У розвинутій формі релігійні організації представляють собою складну централізовану і ієрархічну систему - церкву. Церква, як суспільно-історичне утворення - один з найважливіших соціальних інститутів.
У функціонуванні релігії і церкви, яка виступає в ролі соціального інституту, важливе значення мають духовно-моральні феномени – релігійна свідомість, релігійна психологія, морально-етичні правила.
Засновник психоаналізу З. Фрейд вважав, що головна функція релігії пов'язана з тим почуттям психологічної захищеності від життєвих негараздів, яке вона дає людям. Як дитина намагається знайти захист від своєї безпорадності у батьків , так і дорослі люди, які не зуміли з якихось причин пристосуватися до життя, прагнуть знайти захист у Бога.
Згідно Дюркгейму, релігія не тільки відображає структуру суспільства, а й зміцнює її, концентрує увагу і надії людей на загальних віруваннях і об'єктах поклоніння , тобто виробляє загальні цінності і норми, виконуючи, таким чином, функцію об'єднання або інтеграції членів даного суспільства. Ця інтегруюча функція релігії наочно проявляється у виконанні ритуалів.
Якщо підсумувати наведені точки зору, то стає ясно, що найважливішою є регулятивна функція релігії і церкви. Будь-яка релігія регулює соціальну поведінку своїх прихильників.
Школа як провідний інститут соціалізації учнівської молоді
Процес соціалізації безперервний і триває протягом усього життя людини. Навколишній світ змінюється, вимагаючи відповідних змін і від нас. Людська сутність не може в дитинстві остаточно сформуватися так, щоб більше вже не змінюватися. Життя – це адаптація, процес безперервного оновлення і зміни. Трирічні діти соціалізовані в рамках дитячого садка, студенти – в рамках обраної ними професії, нові працівники – у рамках своєї установи чи підприємства, чоловік і дружина – в рамках створеної ними молодої сім'ї , а літні люди – в рамках будинку для престарілих. Так чи інакше, всі суспільства мають справу з життєвим циклом, що починається з зачаття, триваючим аж до стадії старіння і що завершується смертю.
Пристрій сучасних суспільств формально зумовлює підготовку членів суспільства до виконання нових ролей. Школи та вищі навчальні заклади покликані передавати учням різні знання та навички, лікарні для душевнохворих – вчити пацієнтів більш прийнятним моделям пристосування до життя, в'язниці – "повторно соціалізувати" ув'язнених за допомогою програм перевиховання, а конференції та семінари – знайомити службовців фірми з принципами її функціонування.