Сторінка
3

Використання мультимедійних і комунікаційних технологій на уроках інформатики

Зміна змісту навчання відбувається за декількома напрямами, значущість яких змінюється з розвитком процесу інформатизації суспільства. Перший напрям пов’язаний зі становленням навчальних дисциплін, що забезпечують підготовку учнів у галузі інформатики. Другий напрям пов’язаний з активним використанням комп’ютерів і комп’ютерних комунікацій, застосування яких стає нормою в усіх галузях людської діяльності. Цей процес приносить з собою зміну предметного змісту всіх навчальних дисциплін на всіх рівнях освіти. Третій напрям пов’язаний із впливом інформатизації на мету навчання. Це буде дедалі відчутнішим з розвитком процесів інформатизації суспільства, проведенням робіт з переструктурування знань, накопичуваних людством. Має бути вироблена якісно нова модель підготовки членів майбутнього інформаційного суспільства, для яких здатність до людських комунікацій, активне оволодіння науковою картиною світу, гнучка зміна своїх функцій у праці, відповідальна громадянська позиція і розвинена планетарна свідомість стануть початковою життєвою потребою.

Педагогічні завдання інформаційно-комунікаційної технології навчання: інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості; побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині і дорослому власну траєкторію самоосвіти; системна інтеграція предметних галузей знань; розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій; розвиток умінь експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності; формування інформаційної культури учнів; реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки; підготовка користувача засобів нових інформаційних технологій).

Нові інформаційно-комунікаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення усяких професійних навиків, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання.

Інформаційно-комунікаційні технології навчання, які мають застосування на уроці інформатики у 10 класі, надають можливість учителю для досягнення дидактичної мети застосовувати як окремі види навчальної роботи, так і будь-який їхній набір, тобто спроектувати навчальне середовище. Орієнтовані на вчителя інструментальні засоби (програми-конструктори уроків) дозволяють йому оперативно поновлювати зміст навчальних і контролюючих програм відповідно до появи нових знань і технологій. Вчитель одержує додаткові можливості для підтримки і спрямовування розвитку особистості учня, творчого пошуку та організації їхньої спільної роботи.

Як показує сучасна педагогічна практика, використання комп’ютера в навчальному процесі спрямоване переважно на розв’язання наступних типів дидактичних завдань:

1) комп’ютер використовується як допоміжний засіб для ефективнішого розв’язання вже існуючої системи дидактичних завдань. Змістом об’єкта засвоєння в комп’ютерній навчальній програмі цього типу є довідкова інформація, інструкції, обчислювальні операції, демонстрації тощо.

2) комп’ютер може бути засобом, на який покладено вирішення окремих дидактичних завдань при збереженні загальної структури, мети і завдань безмашинного навчання. При цьому сам навчальний зміст не закладається в комп’ютер (ЕОМ виконує функції контролера, тренажера тощо). Цю функцію широко подано в діалогових навчальних системах, які моделюють діяльність учителя.

3) використовуючи комп’ютер, можна ставити і вирішувати нові дидактичні завдання, не розв’язувані традиційним шляхом. Характерними є імітаційно-моделювальні програми, наприклад комп’ютерні програми з імітації експерименту. У цих програмах об’єктом засвоєння виступають: а) зовнішні параметри того або іншого процесу; б) закономірності, які не доступні для спостереження в природних умовах; в) зв’язки імітованих явищ із тими параметрами, які автоматично задані програмою; г) пошук параметрів, які оптимізують проходження імітованого процесу, тощо.

4) комп’ютер може використовуватися як засіб, що допомагає засвоювати складні абстрактні теоретичні поняття. Таке засвоювання досягається шляхом моделювання поняття. Разом з тим реалізуються принципово нові стратегії навчання. Характерним прикладом цього напрямку розробок є так звані «комп’ютерні навчальні середовища», або «мікросвіти», що представляють моделі освоюваних галузей знань.

Функції комп’ютера у навчанні є наступними: техніко-педагогічні (навчальні програми та такі, що спрямовані на керування, діагностику, моделювання, експертизу, діалог, консультацію); дидактичні (комп’ютер як тренажер, репетитор, асистент, як устрій, який моделює певні ситуації, комп’ютер як засіб інтенсифікації навчальної діяльності, оптимізації діяльності викладача; комп’ютер як засіб, який виконує функції: оперативного оновлення навчальної інформації, отримання оперативної інформації про індивідуальні особливості учнів, комп’ютер як засіб корекції, контролю і оцінки їх діяльності, її активізації і стимулювання).

Основні переваги інформаційно-комунікаційної технології включають: економічний ефект; можливість у ході навчання швидко вирішувати на ЕОМ завдання, що вимагають значних витрат при неавтоматизованому навчанні; переваги індивідуальної роботи з учнем перед навчанням групи учнів; великий обсяг інформаційного і довідкового матеріалу, до якого учень може дуже просто звернутися при ефективній організації доступу; можливість легко моделювати різноманітні проблемні ситуації в процесі навчання; неупередженість контролю знань учня; можливість виставлення об'єктивної точної оцінки при контролі знань; у часі: можливість виграти у часі при контролі учнів та їх діагностиці, виграш у тиражуванні та представленні контрольних та самостійних робіт, обробка результатів та їх оперативне доведення до відома учнів; в охопленні учнів у навчальному процесі: можливість масового навчання на етапі актуалізації опорних знань і способів дій, на етапі обробки репродуктивних умінь і навиків; реалізація індивідуального підходу до учнів: інтенсифікація роботи учнів при підготовці лабораторних і практичних робіт.

Однак варто звернути увагу на недоліки інформаційно-комунікаційної технології, з-поміж яких головним є те, що технології програмованого навчання суттєво зменшують і навіть зовсім руйнують такі компоненти діяльності учнів, як інтелектуальну, мотиваційну, емоційну; не здійснюється розвиток учня як суб’єкта діяльності. Тому особливу увагу потрібно приділити розвиткові інтелектуальної сфери: мислення, пам’яті, уваги, мислительних навичок (аналіз, синтез, співставлення), пізнавальних вмінь (бачити протиріччя, проблему, ставити питання, висувати гіпотези), формуванню предметних знань, вмінь і навиків, розвиткові мотиваційної сфери: формуванню потреби в знаннях, в пізнанні природи, суспільства, людини, закономірностей мислення і пізнання, потреби у володінні способами перетворювальної діяльності, виховання мотивів навчання (пізнавальних інтересів, сенсу вивчення предмета); розвиткові емоційної сфери: формуванню необхідних навиків керування своїми почуттями і емоційними станами, вихованню адекватної самооцінки; розвиткові вольової сфери: формуванню цілеспрямованості, вміння долати нервове напруження, розвиткові ініціативи, впевненості у своїх силах, розвиткові умінь володіти собою. Ефективність досягнення мети навчання не є беззаперечною для будь-якого програмного забезпечення і залежить передусім від його якості.