Сторінка
7

Проблемні аспекти формування навичок читання у молодших школярів

Враховуючи психологію молодших школярів, потрібно добиватися активної, свідомої участі кожного на уроці. Керуючи навчанням читати, вчителеві слід пам'ятати, що у дітей молодшого шкільного віку переважає слухова пам'ять, підкріплена зоровим сприйняттям. Тому важливим засобом формування читацьких навичок є систематичне голосне читання учнів. Читання вголос - це не тільки метод розвитку в школярів пізнавальної активності, а й засіб осмислення змісту прочитаного, потреба духовного спілкування, спосіб вправляння у засвоєнні навичок швидкого, виразного і свідомого читання.

Обов'язок вчителя — переконати в цьому і батьків. Бажано, щоб саме вони слідкували за грамотним, свідомим та виразним читанням власних дітей. Залучення батьків до багатосистемної роботи над впровадженням нових технологій для успішного оволодіння технікою читання - запорука досягнення бажаних результатів у всебічному розвитку дитини. Добре, коли батьки проявляють живий інтерес до експериментальних досліджень, які проводить вчитель. При зустрічах з батьками, проведенні батьківського всеобучу, вчителеві бажано акцентувати увагу на сумісній роботі педагога і сім'ї для досягнення поставленої мети, практикувати аналіз і наведення прикладів уже досягнутих здобутків при допомозі батьків. Можна запропонувати магнітофонний запис, де яскраво продемонстровано успіхи у формуванні читацьких навичок учнів класу і обговорити проблеми, що виникають, під час проведення "Круглого столу".

У других-третіх класах більше уваги приділяється читанню мовчки, бо саме воно відіграє головну роль у формуванні, становленні й розвитку особистості. Добре підготовленим учням можна пропонувати для самостійної роботи на уроці і читання тексту з підручника, і читання будь-яких творів з додаткової літератури. Це може бути вірш або строфа з нього, невеликий прозовий твір (міні-гумореска), загадка, скоромовка тощо. Школяр має самостійно опанувати текст і підготуватись до переказування прочитаного або виразного читання вголос. Для полегшення виконання цього завдання окремим учням доцільно запропонувати картки, на яких записано групи слів із тексту. Завдання переказати коротко зміст прочитаного замінюється коротким тлумаченням слів згідно контексту.

Корисно давати однакові завдання учням, які дещо різняться рівнем підготовки. Тоді порівняно слабший зможе легко прочитати слідом за сильнішим і буде задоволений з того, що виконав роботу підвищеної складності. Якщо ж слабший школяр читатиме першим, то можливі огріхи виправить його товариш.

Завдання для самостійної роботи можна розділити між двома-трьома дітьми так, щоб вони продовжували, доповнювали один одного. Це стосується не лише окремих слів, а й тексту. Його можна розрізати абзацами і наклеїти їх на картки. Кожний учень одержує свою частину і готує її. Потім читають по черзі, щоб донести ціле до слухачів. При цьому вони самі сприймають текст як єдине ціле, одночасно тренуючись у запам'ятовуванні і вправляючись у техніці й виразності читання.

Всі уроки читання повинні проходити на високому ідейно-науковому рівні і сприяти вирішенню конкретних освітньо-виховних завдань. Цілеспрямованість і єдність всіх частин уроку - найважливіша вимога. Більша частина часу (30-35 хв) на уроці відводиться читанню і роботі з текстом твору. У центрі уваги вчителя і учнів на уроці має бути твір, що вивчається, його зміст, ідея, композиція, зображувальні засоби. Протягом уроку діти неодноразово повертаються до тексту, перечитуючи його, знаходять відповіді на поставлені учителем запитання. Лише при такій умові можлива висока ефективність формування читацьких навичок молодших школярів, адже забезпечується вона ходом навчально-виховного процесу під керівництвом вчителя, який ставить мету і домагається її здійснення.

Читання, як процес дії людини, являє собою комплекс взаємопов'язаних компонентів: оволодіння способом прочитання слова, осмислення значення прочитаного слова, речення, фрази, уривка, всього твору і вимовляння читаного вголос - виразне читання як форма мовного спілкування. Всі ці сторони читання неподільні і взаємодоповнюють одна одну. Розглянемо деякі особливості формування кожної з сторін читацьких навичок.

Правильність читання - чітке, зрозуміле читання без помилок. Відомо, що в процесі формування навичок правильного читання діти найчастіше допускають наступні типові помилки: пропуск букв, складів у слові або їх заміну; підміну граматичної форми слова; пропуск слів у реченні і вставляння зайвих слів; заміна наголосів, яка спотворює зміст слова; повторення складів і слів; помилки в літературній вимові. Зрозуміло, що без правильного читання неможливо розвивати інші сторони читацьких навичок. Основоположною умовою успішності розвитку навичок правильного читання є тренувальні вправи в читанні текстів. Становлення навичок правильного читання, в основному, стосується першого класу і І чверті другого класу.

Засвоєння навичок правильного читання залежить від щоденного тренування в читанні і від різноманітності прийомів і завдань під час роботи над текстом, які спонукають учнів до читання. Слід враховувати, що навички правильного читання навіть на початковому етапі не слід відокремлювати від інших сторін читання, і в першу чергу від свідомого, осмисленого сприймання прочитаного. Кожне речення учні повинні читати з правильною інтонацією, яка відповідає змісту і розділовим знакам. Під час формування навичок правильного читання доцільно важкі слова і словосполучення повторювати декілька раз; загадки, окремі фрази, уривки читати хором, дещо сповільненим темпом, щоб дати можливість учням уважно прослідкувати за складовим сполученням слів.

Вільне, швидке читання - читання без утруднень, досить швидке. При нормальній швидкості читання учень добре схоплює зміст, свідомо сприймає прочитане, легко встановлює логічні центри речення, що створює передумови для виразного і правильного читання.

Розвиток техніки читання досягається систематичними, щоденними вправами, читанням і роботою над текстом протягом всіх років навчання.

Регулювання темпу читання забезпечується такими прийомами:

постановка запитань перед читанням;

читання тексту ланцюжком;

вибіркове читання за завданням;

читання діалогів;

читання в особах, драматизація;

заучування віршів, прозових уривків і виразне читання їх вголос.

При формуванні навичок швидкого читання важливо пам'ятати, що швидкість читання має розвиватися відповідно до швидкості розуміння. Про це попереджував ще К.Д.Ушинський.

Свідомість читання - полягає в розумінні прочитаного, розкритті значення слів, змісту окремих речень і цілого тексту. Таким чином, формування свідомих навичок читання передбачає:

встановлення понятійних зв'язків слів у реченні і зв'язку простих речень, які входять у складне;

осмислення тексту в цілому.

Щоб виконати ці завдання, необхідно керувати дитячим читанням, спрямовувати учнів на вдумливе ставлення до читаного тексту. Тексти є джерелом розширення, збагачення і уточнення словника школярів, тому що містять не тільки лексичний матеріал, близький досвіду маленького читача, а й абстрактні поняття. Під час роботи з текстом виникає необхідність пояснювати ці слова: вияснити, чи ввійшли вони в словник школяра. Таким чином, пояснення змісту слів потрібне не тільки для розуміння того, що читають учні, а й для збагачення їх активного словника, розширення кола їх уявлень і понять.