Сторінка
6

Проблемні аспекти формування навичок читання у молодших школярів

Характерно, що у матерів, що ведуть здоровий спосіб життя, дітей з великими відхиленнями чи відсталими у розвитку, майже не спостерігається. Звичайно, благотворними факторами є також кількість учнів у класі, здорове харчування, близькість до природи, якість питної води.

Конкретні приклади розвитку дітей у Японії, США, Німеччині та інших цивілізованих країнах свідчать: якщо ми хочемо мати працівників з обсягом знань на рівні кращих світових стандартів, мусимо рішуче взятися за навчання дітей з тимчасовою затримкою розвитку.

Сьогодні, як ніколи, заслуговують на увагу методичні рекомендації харківського вченого, професора І.Т.Федоренка, які допомогли відстояти пріоритет української методичної науки в опануванні навичок швидкочитання. Інтерес до ідей настільки великий, що вчителі-новатори від руки переписують статті з єдиного примірника журналу "Початкова школа" (№ 1, 1982 р.), де вперше було опубліковано творчий доробок професора.

Широке застосування методики харківського вченого в школах України свідчить про актуальність проблеми, яка хвилює кожного небайдужого педагога до долі своїх вихованців. Використовуючи систему вправ для удосконалення навичок читання школярів, класовод матиме можливість перевищити норми читання в учнів удвоє - при читанні вголос, і значно більше - при читанні мовчки. Водночас у них виробляється навичка якісного запам'ятовування складних текстів після разового опанування - до 90% прочитаної інформації.

Треба мати на увазі, що швидкочитання - це ще й уміння енергійно, швидко міркувати, виконувати найрізноманітніші завдання та фізичні вправи. Власне, це й якісно вищий рівень інтелекту дитини.

Знову ж повернемось до рекомендацій завідувача лабораторії педагогічної діагностики Донецького держуніверситету В. М. Зайцева, дослідження якого підтверджують, що більшість дітей, що погано читають, - меланхоліки та флегматики, і навпаки, ті, що добре володіють цією навичкою, - здебільшого холерики та сангвініки. Тому й звертається він до вчителів, нагадуючи, що цей аспект бажано враховувати при формуванні навичок читання, щоб відповідно впливати на вихованців, досягаючи таким чином позитивних результатів в освоєнні навичок читання на високому рівні.

У процесі цього школярі вчаться коректувати і власний психо-фізичний стан, що теж дуже важливо. Міцні, фізично розвинені діти, навіть підлітки, губляться, мало не плачуть, коли їм пропонують прочитати невеликий уривок тексту, припускаються регресій та інших помилок. Тож не можна змушувати самостійно читати вголос невідомий текст учнів, які слабо володіють навичками читання. Це бажано знати і педагогам, і батькам. Річ у тому, що в дитини, яка чує власні помилки при читанні, виробляється стійкий негативний комплекс.

Як свідчать результати психолого-педагогічних досліджень, найбільш продуктивним у формуванні читацьких навичок є дошкільний і молодший шкільний вік: 3-5 років при індивідуальних заняттях у сім'ї, 6-7 років у системі всеобучу, коли учні найбільш активно оволодівають першоосновами техніки читання, і 9-10 років - коли формуються стійкі навички дитячого читання.

Однією з основних закономірностей, які регулюють формування читацьких навичок молодших школярів, є пряма залежність дитячого читання від забезпечення і дотримання в процесі навчання одночасності і єдності трьох аспектів комплексно-системної підготовки учнів до читання як творчо-художньої діяльності:

аспекта розкодування тексту;

аспекта осмислення учнем змісту прочитаного;

аспекта усвідомлення ним особистісного і суспільного значення книги в його житті та доцільності самостійного вибору і читання книг.

Найважливіше завдання предмета читання в 1-3 класах - озброєння учнів елементарними знаннями, закріплення і удосконалення навичок свідомого, правильного, швидкого, виразного читання, формування і розвиток умінь працювати з текстом твору, самостійне читання книг. Успішне розв'язання цих складних завдань є запорукою розвитку читацьких навичок у школярів.

На уроках читання, як і на уроках навчання грамоти, де діти оволодівають механізмом, а потім і технікою відтворення і розуміння мови через її письмову форму, головним напрямком у навчанні стає робота з текстами творів, які спеціально підібрані упорядниками-методистами в книзі для читання. Адже читання - це важлива умова залучення дитини до книги, а, отже, і формування навичок швидкочитання, мислительних здібностей. В.А. Сухомлинський, коли досліджував причини розумової відсталості школярів, звернув увагу на одну з них: " Якщо в початковій школі діти мало читали, мало мислили, у них складалась структура малодіяльного мозку".

Експерименти, що проводились в останні роки, показали, що швидке читання активізує процеси мислення і є одним із засобів удосконалення навчального процесу для різних рівнів навчання, від початкової до середньої школи.

Читання і розвиток мовлення учнів здійснюється у певній послідовності, у процесі всієї навчально-виховної роботи з дітьми. Програму з читання складено за ідейно-тематичним принципом, що дає можливість розв'язувати завдання всебічного розвитку школярів. Між навчанням читання і розвитком мовлення існує тісний взаємозв'язок: читання сприяє збагаченню словникового запасу учнів, розвитку в них уміння виражати думки в усній і писемній формі.

Відповідно до програми з української мови 1-3 класів в учнів першого класу виробляють уміння правильно, свідомо читати цілими словами (з елементами поскладового читання важких слів), чітко вимовляти слова, дотримуватися відповідного темпу й інтонації. Одночасно починається робота над текстом: діти відповідають на питання щодо прочитаного, стисло передають зміст твору, знаходять у тексті слова і вирази, які характеризують дійових осіб, картини природи.

У другому класі поглиблюється процес формування навичок свідомого читання. Школярі вчаться правильно, осмислено, виразно і швидко читати текст. Зростають вимоги до роботи над текстом: діти вчаться визначати ідею твору, висловлюють своє ставлення до зображених у ньому подій, розрізняють головне і другорядне, переказують прочитане, вправляються у мовчазному читанні. Читання розкриває перед дітьми безліч нових особливостей життя природи і людей у їх сьогоднішньому, минулому і майбутньому. Необхідність шукати причини вчинків людей та встановлення різноманітних зв'язків між окремими епізодами з життя різних персонажів робить читання цікавим.

Свідоміше і виразніше читають доступний їхньому розумінню текст учні третіх класів. Вони більш досконало оволодівають навичками мовчазного читання, пояснюють значення деяких слів, самостійно добирають синоніми, антоніми, знаходять у тексті слова для опису дійових осіб, правильно формують головну думку твору. Важливу роль у розвитку читацьких навичок відіграє й такий аспект, коли навчання не зводиться до викладу готових істин, а активізує пізнавальну діяльність учнів, ставить їх перед необхідністю шукати відповідь на поставлені запитання. Завжди пожвавлюють навчальний процес і сприяють досягненню поставленої мети ігрові моменти на уроках читання. Особливо це стосується першокласників, де гра, як провідний вид діяльності дошкільника, ще не втратила свого значення і в початкових класах. Наприклад, щоб полегшити важку для учнів працю - оволодіння технікою читання, подолання відсутності в дітей власної читацької мотивації (адже їм нудно зливати букви у склади), значно цікавіше з корабликом у руках "підплисти" до літери у грі "Причал". А ще цікавіше погратися у "живі букви", "живі склади", використовуючи гру "Знайди заховане слово". Наприклад, на дошці записується слово "гастроном". Діти відшукують інші слова, що тут "заховані", але їх можна скласти з букв записаного: "агроном", "астроном", "гном", "трон", "сон", "морс", "гам", "сом", "трос" і т.д. Саме такі ігри розвивають мислення, розширюють поле читання, удосконалюють його техніку.