Сторінка
10

Проблемні аспекти формування навичок читання у молодших школярів

Кожен з цих компонентів являє собою складні підсистеми спеціальних знань, умінь і навичок, але в даному випадку нас цікавили не самі підсистеми, скільки їх роль і взаємозв'язок з формуванням навички читання школяра.

Є ще методисти й учителі, які стверджують, що учням слід читати повільно, не поспішаючи, уважно. Дослідження ж дають підстави стверджувати, що за швидкого читання увага читача скеровується не на сам процес читання, а на сприймання змісту читаного тексту. При швидкому читанні враження від окремих слів і думок інтегруються поміж собою, тож краще сприймаються логічні зв'язки між ними (див. мал. 2).

За повільного читання учень іноді губить початок фрази, ще не дочитавши її до кінця. І щоб зрозуміти прочитане, йому доводиться повертатись до початку. Діти, що повільно читають, приречені, за словами В.Сухомлинського [85], на розумову обмеженість і зубріння.

Конкретні приклади розвитку дітей у Японії, США та інших цивілізованих країнах свідчать: якщо ми хочемо мати працівників з обсягом знань на рівні кращих світових стандартів, мусимо рішуче взятися за навчання дітей з тимчасовою затримкою розвитку.

Ефективне керівництво навчанням читання можливе за умови, що вчитель буде добре обізнаний з особливостями процесу читання, володіє методами і прийомами розвитку навички.

Читання є складною взаємодією між чуттєвим сприйманням тексту зором та умінням сприймати графічні символи, розуміти написане. Ці два аспекти процесу читання взаємопов'язані і взаємозалежні, тому навчання необхідно спрямовувати на удосконалення обох аспектів.

Як стверджують фахівці, в процесі читання око рухається не рівномірно, а стрибками. У цьому легко пересвідчитись, якщо поспостерігати за тим, хто читає. Очі зупиняються поглядом на певний час десь на рядку, потім перестрибують до іншої точки, зупиняються на ній, і знову ковзають далі.

Умовно це виглядає так:

Мал. 3.

У середньому читач шкільного віку робить на рядку до семи зупинок. Це встановлено і перевірено за допомогою спеціальних приладів. Швидкість руху очей практично не впливає на читання, а досконалість зорового сприймання проявляється в тому, скільки встигають побачити очі під час зорової зупинки. Очі вправного читця вміють ухопити більші відрізки тексту, і зробити це значно швидше, ніж очі читача з середньою чи слабкою технікою читання. Так, учень, який робить лише перші кроки в опануванні грамоти, напружено вдивляється в кожну букву. Його око пересувається повільно, зупиняючись на кожній букві слова, а вправний читач, на долю секунди торкнувшись оком якоїсь точки на сторінці, встигає побачити одразу кілька букв та знаків (5-10 і більше).

Саме до речі тут згадати про роль центрального та периферичного зору. Наше око бачить не тільки те, на що спрямований погляд, а й те, що знаходиться навколо. Саме периферичний зір містить неабиякі резерви для розширення поля читання. Вчити дитину бачити не тільки те, що в центрі, а якомога більше того, що навколо центрального пункту бачення — одне з основних завдань вчителя, яке допомагає розв'язати проблему формування навички швидкого читання.

Порівняймо, хто з читачів стомлюється швидше:

Мал. 4.

І

ІІ

Слід додати до цієї схеми ще один промовистий доказ. Не мають рації ті вчителі, які вважають, що необхідно розширювати поле зору. Воно достатньо широке в кожного з нас, щоб мати широке (і дуже широке) поле читання. Справа полягає в тому, щоб навчити користуватися тим, що маємо. Причому кращих успіхів досягають, як завжди, ті, хто правильно вчиться, а не той, хто змушений переучуватися, долати усталені звички.

За твердженням американських вчених, вправи на розширення поля читання в 3-му класі дають кращий результат, ніж у 7-му. Вправи полягають у тому, щоб навчити дітей, не зводячи очей з певної точки, намагатись побачити те, що поруч неї (букви, цифри та ін.). Наприклад:

Мал. 5.

У процесі роботи були виготовлені спеціальні картки, які опісля застосовували для проведення дидактичних ігор. Також запропонували учням скористатися підручником, визначити точку фіксації і бажаний обсяг поля читання. Для роботи в індивідуальному порядку корисно застосовувати картки-пірамідки:

Мал. 6

Перед учнями ставиться завдання: починаючи з верхніх точок, і не зводячи очей з них, намагатись побачити букви і цифри ліворуч та праворуч від точки. У верхній частині пірамідки завдання простіші, а нижня частина передбачає наявність широкого поля читання. Як показує дослідження, важливість цих вправ полягає в додержанні умови: не відводити очей з точки. У такому випадку вправи стають дуже корисними.

Другим видом вправ, які використовуються для поліпшення техніки читання, є вправи на розвиток швидкості зорового сприймання. Описані вище вправи на розширення поля читання не торкаються швидкості зорового сприймання. Проте ця проблема має місце в оволодінні навичками швидкого і правильного читання. Необхідно формувати в школярів уміння зчитувати слово, як ціле, миттєво впізнавати його за тими чи іншими ознаками. Учень, що швидко читає, за однаковий час розпізнає слова різної довжини, скажімо з чотирьох чи семи букв. Такі діти легко прочитують слова з кількома пропущеними буквами. Ця спроможність є однією з ознак правильно сформованої навички читання. Недарма ж так поширене у світі навчання грамоти методом цілих слів. У 20-ті роки були спроби застосувати його і в Україні, але він не прижився, проте ідея вчити дітей впізнавати слова одним поглядом є плідною. Саме про це образно сказав відомий фахівець з читання Норман Льюіс: "Якщо ви вправний читач, то друкована сторінка містить для вас не слова, а радше дію, колір, рух, пейзаж, ідеї, думки й почуття. Однак колісницею, на якій усе це мчить, є слова та комбінації слів. І чим звичнішими, знайомішими є слова, тим менше ви усвідомлюєте, що ви їх читаєте, що саме завдяки словам ви реагуєте на зміст речення, абзацу, сторінки".

Щоб діти змогли наблизитися до цього рівня, з одного боку, необхідно пропонувати їм для читання тексти, складність яких відповідала б їхнім можливостям. Щодо складності пропонованого тексту слід визнати, що в методиці української мови ця проблема залишається майже не дослідженою. Зокрема, не проаналізовано лексику навчальних книжок, художніх, науково-популярних творів для молодших школярів та для дітей інших вікових груп. Немає досліджень, які б аналізували словниковий запас дітей різного віку. А така інформація дала б можливість більш кваліфіковано керувати дитячим читанням. Психологи вважають, що найважливішим критерієм засвоєння слів при опрацюванні нового твору є адекватне їх вживання у відповідних ситуаціях. Таке розуміння проблеми лежить в основі широковідомих лексичних вправ-тестів. Умова і виконання - вміння читати.