Сторінка
12

Роль тренера в підготовці спортсмена

Крім того, необхідно враховувати, що крім конкретних, особистісних якостей підлітки мають щось загальні у віковому розвитку, знання якого полегшує проникнення в індивідуальні якості і підвищує ефективність впливу.

Аналіз діяльності тренерів показує, що їх педагогічна майстерність не можна визначити як якусь однозначну психолого-педагогічна якість або тільки як рівень розвитку педагогічних здібностей. Педагогічна майстерність — синтез наукових знань тренера, його організаційно-методичного мистецтва й особистий якостей — розуму, почуттів, волі, характеру, здібностей.

Тренер, що має високий рівень майстерності, не тільки допомагає юним спортсменам свідомо і творчо опановувати конкретними спортивними уміннями, але і створює велику виховну взаємодію.

Основні критерії педагогічної майстерності тренера: визначена система і послідовність у супереч спортивно-масовій роботі; високі стабільні результати до учбово-тренувальних заняттях з юними спортсменами; визнання його авторитету підлітками і громадськістю; уміння узагальнювати і творчо переймати кращий досвід.

Високий рівень педагогічної майстерності припускає:

— духовне покликання й інтерес до педагогічної діяльності, прагнення до постійного удосконалювання своїх психолого-педагогічних і спортивних знань і своєї методологічної підготовленості, партійну відповідальність за якість навчання і виховання юних спортсменів;

— систему знань по конкретному виді спорту, глибоке володіння спортивними уміннями;

— методичну озброєність, що забезпечує раціональну організацію процесу навчання і виховання;

— уміння, зв'язані з технікою педагогічної справи. Наприклад, уміння цікаве, дохідливо вести розповідь, бесіду, полемічну суперечку, робити складні істини зрозумілою і доступними, володіти інтонацією, темпом своєї мови, мімікою, жестами і т.д.;

— уміння аналізувати поводження юних спортсменів, розуміти їхні запити й інтереси, бачити особливості, і тенденції їхнього розвитку, визначати найбільш доцільні шляхи і методи педагогічного впливу; уміле використання особистих якостей підлітків і своїх можливостей в інтересах більш раціональної організації спортивно-масової роботи;

— уміння залучати юних спортсменів до імпровізації при створенні нових спортивних вправ у процесі оволодіння конкретним видом спорту.

Перераховані складової педагогічної майстерності необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку, тому що кожне з них — важлива ланка в загальній структурі професійних вимог до особистості вихователя дитячого колективу.

Продуктивність рішення педагогічних задач, як показує досвід тренерів-майстрів, визначається самостійністю діяльності їхніх вихованців. У тренерів-майстрів юні спортсмени самостійно формулюють і вирішують задачі колективу, діють згідно обстановці, керують здійсненням наміченого, виявляють самостійність у виборі системи тренувальних вправ і об'єктів діяльності; залучають членів своєї команди до виконання тих або інших організаційних функцій у команді; створюють власні традиції, нові форми роботи, відстоюють самостійну точку зору, самокритично оцінюють свої вчинки, критикують товаришів за допущені помилки і т.д.

Задача керування дитячим спортивним колективом складається в забезпеченні високого рівня організації діяльності при розвитку самостійності й активності вихованців. Вона розпадається на безліч окремих педагогічних задач, що умовно можна розділити на два класи: операційні, зв'язані з вибором форм організаційного керування дитячим спортивним колективом у різні інтервали часу; функціональні, зв'язані з реалізацією планів і стратегії, вироблених при рішенні операційних задач. Тренер зможе успішно вирішити ці педагогічні задачі, тільки знаючи вікові особливості дітей, розуміючи їхні особисті, індивідуальні якості.

У реалізації прийнятих рішень особливе значення мають комунікативні й організаторські здібності тренера, тому що необхідно включати кожного вихованця в оптимальну для нього структуру діяльності, проникати в сферу міжособистісного спілкування юних спортсменів, керуватися комплексом стратегічних, тактичних і оперативних задач, передбачати можливі зміни і бути готовим реагувати на них.