Сторінка
2

Аналіз проблеми самовиховання учнів 1-4 класів

Самовиховання - це саморегуляція, самоуправління особистості з намірамизмінити себе, свідоме закорінення зовнішніх регулюючих факторів, цесвідома діяльність людини, спрямована на вироблення, удосконалення абозміну нею своїх якостей у відповідності з соціальними та індивідуальнимицінностями, орієнтаціями, інтересами, що складаються під впливом умовжиття і виховання. Як зазначає Ю.М.Орлов, "самовиховання - це не особливе заняття, яке вибирає людина так само, як вона вибирає професію. Самовиховання - це певний тип ставлень, вчинків, дій до самого себе івласногомайбутнього з точки зору відповідності певному ідеалу". Воноздійснюється в кожному вчинкові, у кожній ситуації. Визначення самовиховання як діяльності людини, спрямованої на змінусвоєї поведінки та якостей, звичайно, досить широке і може стосуватисябудь-якої форми самовиховання, тобто формування людиною як соціальнепозитивних, так і соціальне негативних якостей (наприклад, таких, якіндивідуалізм, жорстокість, прагнення до наживи, що свідомокультивуються деякими людьми).

Отже, якщо виховання дитини починається з її пізнання, то самовихованнябере свій початок із самоусвідомлення, усвідомлення себе як особистостіі свого місця в суспільній діяльності людей. Основний критерій оцінкивиховного педагогічного впливу визначається рівнем сформованості вособистості прагнення до самовиховання. Потреба у самовихованні та можливість його реального здійсненнявиникають на певному, досить значному рівні розвитку особистості. Заданими психолого-педагогічних досліджень, здатність до самовихованнявперше з’являється в учнів підліткового віку, що зумовлюєтьсяособливостями дітей на більш ранніх вікових етапах – у дошкільному та молодшому шкільному віці, що є необхідною підготовчою основою, яказалежно від її суті може мати різний вплив на самовиховання особистостіу наступні вікові періоди. Важливою умовою виховання є вироблення вдитини з ранніх років здатності досамостійної духовної діяльності,прагнення вдосконалювати самого себе. Усвідомлене самовиховання здійснюється в трьох основних напрямках: - розвиток моральних і емоціонально-вольових рис і якостей; - вдосконалення розумових здібностей і процесів; - фізичне загартування і зміцнення свого здоров'я. Залежно від цілей і завдань самовиховання може бути епізодичним ісистематичним, позитивно і негативно спрямованим. Але чим швидше людинасформує в себе особистісно та соціально цінні якості, тим менше зусильдокладатиме їй для того, щоб постійно підтримувати їх, удосконалюватисебе в фізичному, моральному та духовному аспектах. Самовиховання можебути також частковим і тотальним, тобто спрямованим на формування абовикорінення яких-небудь окремих рис особистості або на всебічний їїрозвиток. Нарешті, самовиховання може бути індивідуальним і колективним,тобто воно може здійснюватись окремими індивідами самостійно, а також уколективі. У самовихованні проявляється активна життєва позиція особистостістосовно себе і тієї діяльності, якою вона займається.

Самовиховання потребує: - активного усвідомлення особистістю свого “я” (самосвідомість); - відносин з оточуючим світом (світогляд); - свого життєвого досвіду; - самого процесу роботи над собою. Самовиховання вимагає активного самокерівництва своєї поведінки,планування способу життя, діяльності. Самовиховання потребує інтенсивної психічної активності особистості(уяви, пам’яті, уваги та ін.). Самовиховання – це вольовий процес, в якому регулюється весь спосібулюється весь спосібжиття людини. Отже, самовиховання – це систематична, послідовна робота особистості зудосконалення своїх позитивних і усунення негативних якостей. Тількичітко визначившись у своїх сильних і слабких сторонах, людина ставитьзавдання розвинути себе, збагатити свій творчий потенціал – здібності,потреби, смаки, інтереси, цінні особливості характеру, волю, духовнийсвіт, моральні якості, одночасно усуваючи свої недоліки. Але оскільки в основі кожної особистісної якості лежать звички, то самовиховання іявляє собою, власне кажучи, формування позитивних звичок і викорінюванняшкідливих, що заважають у житті.

Психолого-педагогічні основи самовиховання учнів молодшого шкільного віку.Виховання й самовиховання - дві сторони єдиного процесу формування особистості. Під самовихованням розуміється свідома, цілеспрямована й самостійна діяльність, щовиникає в результаті активної взаємодії особистості із середовищем, що впливає на розвиток і вдосконалювання особистості.

Дослідження, проведені радянськимипсихологами й педагогами, переконливо довели, що особистість є активною силою не тільки в перетворенні навколишнього світу, але й у власному її формуванні (А. А. Арет, А. Г. Ковальов, А. И. Кочетов, Л. И. Рувинский і ін.) У молодшому шкільному віці в порівнянні з дошкільним, у виховному впливі примус набагато зменшується. Тому вмілі педагоги, разом з вимогливістю до дітей, піклуються про розвиток у них самосвідомості, допомагають учням самостійно розбиратися в поганих вчинках і діях. Корисними щодо цього будуть індивідуальні бесіди, під час яких педагог спонукає дитину задуматися над собою, учить стримувати себе, виправляти свої помилки та свої недоліки. Важливу роль у самовихованні молодших школярів грає трудова діяльність. Самостійне виконання першого, навіть найпростішого доручення, викликає в учня впевненість у собі, сприяє подальшому, розвитку самостійності.

У процесі праці виробляється відповідальність за доручену справу і її результати,змінюється відношення до неї. З обліком фізіологічних і психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку, елементи самовиховання доцільно з'єднувати з рухливими іграми. Ні в якому іншому виді діяльності не проявляється стільки самостійності, невтомності, товариства йсамовизначення, як у грі. Для формування елементарних навичок самовиховання в учнів молодшого шкільного гра має неоціненне значення. Неухильна відповідність правилам гри вже і є самовихованням. Для самовиховання молодшим школярам менш важливим є емоційність гри. У більшості справ, якими вони займаються, завжди присутній елемент гри, і це цілком природно, адже в цьому знаходить висвітлення особливість психіки дітей цього віку. У стимулюванні молодших школярів до самовдосконалення, діючим засобом є змагання: “хто краще? хто веселіше? хто швидше?” Таке змагання повинне сприяти вихованню загальної взаємодопомоги, колективізму, розвитку почуття відповідальність за честь колективу. У молодших школярів дуже розвинене прагнення до особистої перемоги, що негативно позначається в їхньому характері, тому педагогові, підсумовуючи ігри або змагання, треба до оцінювати весь колектив, а не вибраних (хто краще змагався) дітей. Важливо, зокрема, оцінювати колектив за суспільно корисну працю.

Всі види діяльності молодших школярів - навчання, праця, ігри, виконання суспільних доручень, спостереження за природними явищами, ведення календаря погоди й т.д. - при вмілому педагогічному керівництві стають засобами самовиховання дітей . Знаючи позитивні якості й недоліки кожного учня, учитель допомагає учням відповідно розподіляти свої суспільні доручення. Разом з тим направляє діяльність кожного учня для виховання в себе тих якостей, яких йому не вистачає, спостерігає за самовихованням, дає поради. Для дітей молодшого шкільного віку важливим є те, щоб самовиховання не обмежувалося школою, але й продовжувалося вдома. Тому батьки повинні додержуватися кількох педагогічних порад: чітко спланований робочий день дитини допомагає заощаджувати час, додержуватися прийнятого розпорядку. Допомагає самовихованню складання зобов'язань членами родини. Наприклад, батько пропонує синові щодня, незважаючи на погоду, бігати й приймати душ. Можна рекомендувати складання зобов'язань до сімейних свят. Наприклад, до дня народження бабусі батько обіцяє виконати робочий план на 110%, син — закінчити навчальну чверть без зауважень учителя, відмінно виконувати суспільні доручення. Стимулює самовиховання дитини педагогічний зразок, коли дорослі говорять дитині про те, над чим йому варто попрацювати, щоб виховати в собі потрібні якості характеру, домагаються усвідомленого прагнення дитини до зразка. Допомагає в цій роботі звертання до розумної книги, історичних героїв, позитивних персонажів телепостановок, кінокартин. Діючим засобом самовиховання є самозвіт школяра. Його можна проводити в умовах родини. Наприклад, Першого травня або в Новий рік за сімейним святковим столом можна розповісти, яких успіхів домігся кожний зі членів родини, як виконані особисті зобов'язання батьком, матір'ю й дітьми. Можна зробити сімейний фотомонтаж про успіхи всієї родини.