Сторінка
6
Як наслідок цього, навчання кожному новому руху займає дуже тривалий період часу, який часто може не співпадати з періодом підготовки до свята.
Готуючись до розучування танцю, діти спочатку слухають музику, прагнуть запам'ятати її ритмічну структуру, відплескують її. Після цього музичний керівник, наспівуючи мелодію, показує послідовність танцювальних рухів.
Рухатися під музику і одночасно сприймати її звучання дітям з порушеннями слуху важко. Музична вібрація, що проникає до них, через підлогу зливається з рухами ніг. Тому рекомендується закінчувати переміщення на наперед встановленому місці. Наприклад, діти стоять в крузі, кожен запам'ятовує своє місце. Одночасно з початком музики вони біжать вперед по кругу і, зупинившись на своєму первинному місці, продовжують рухатися до закінчення музики.
Вихователь, присутній на репетиції, "суфлює" дітям – показує необхідні рухи, час початку й завершення їх виконання. Доцільно іноді в процесі постановки танцю намагатися замінювати зоровий вид контролю на слуховий. І вже необхідно робити спроби виконання танцю з опорою тільки на слухове сприйняття.
Відмінною рисою пісень є те, що вони побудовані з урахуванням особливостей сприйняття музики дошкільниками з порушеним слухом: мелодія будується на чергуванні гучних акордів; музичні фрази невеликі, такі, що чергуються паузами, оскільки дихання у дітей коротке, мова сповільнена; зміст пісень повинен бути доступний і відомий дітям.
Слова, використовувані в пісні, на початку опрацьовуються на заняттях з сурдопедагогом.
Діти з порушеннями слуху під час співу не чують один одного, але, бачивши як ті, що стоять поряд вимовляють слова і діють під музику, активніше включаються в спів. Також, під час співу, вони не чують і музику, тому при виконання пісень застосовується диригування.
Розучування пісні, також як і танцю, починається з прослуховування мелодії і вичленення її ритмічної основи, на яку потім накладається мова.
У початковий період навчання всі пісні ігрові. Одночасно діти виконують рухи, відповідні змісту пісні. Ці рухи не тільки допомагають дітям зрозуміти зміст пісні, але і служать допоміжним засобом для розвитку співацьких навиків. Тому при відборі пісень до свята ретельно продумуются рухи, щоб вони сприяли мовному диханню, відповідали смисловому змісту і були емоційно забарвлені.
Взагалі утворення співацьких навиків не є самоціллю. У дітей з порушеннями слуху вони набувають особливого значення, оскільки прямо служать розвитку і поліпшенню їх звукової мови. У них немає безпосереднього життєвого слухового досвіду. Тому завдяки музиці, спеціально адаптованій і доступній сприйняттю, діти з порушеннями слуху можуть отримати уявлення про ритмічність, злиття, чергування наголошених і ненаголошених звуків. Ці уявлення вони переносять потім в свою мову.
Активну участь в процесі підготовки і проведення свята беруть музичний керівник і сурдопедагог. Тісний контакт між ними, узгодженість дій, єдність вимог, що пред'являються дітям, – необхідні умови для успішної підготовки свята в школі для дітей з порушеним слухом. Ніщо так не заважає досягненню поставленої мети, як суперечливі вимоги педагогів, і це шкідливо в будь-якому виховному процесі.
Образотворча діяльність. В процесі підготовки свята, для оформлення залу, виготовлення яких-небудь частин костюмів і атрибутів до них або ігор, широко використовуються різні види образотворчої діяльності. Це аплікація, орігамі, малювання.
В ході занять по образотворчій діяльності діти з порушеннями слуху глибше пізнають навколишній світ і вчаться передавати свої враження і уявлення.
Уміння правильно бачити, сприймати навколишній світ приходить до дитини з порушеннями слуху не відразу. Спостереження показують, що маленькі глухі і слабочуючі діти, що поступають в школу, не виявляють цікавості до того, що їх оточує. Відсутність слуху і мови обмежує можливості дітей в сприйнятті дійсності і тим обідняє їх естетичні відчуття. А одним з головних засобів естетичного виховання глухих і слабочуючих дітей є образотворча діяльність.
Займаючись образотворчою діяльністю, діти вчаться сприймати навколишній світ, виділяти предмети і їх властивості. В допомогу зоровому сприйняттю притягуються інші підлягаючі зберіганню аналізатори – дотик, рухова чутливість. Те, що дитина сприйняла, поєднується зі словом, яке дається в доступній для дитини формі. На основі поєднання плотського образу зі словом формуються уявлення, які можуть бути потім викликані, актуалізовані по слову. Таким чином, образотворча діяльність стає засобом формування у дітей з порушеннями слуху повноцінної мови.
Аплікація – один з улюблених у дітей видів образотворчої діяльності: ъх радують яскравий колір паперу, вдале ритмічне розташування фігур; великий інтерес викликає у них техніка вирізання і наклеювання. Специфіка аплікації дає дітям можливість активніше засвоювати знання про колір, будову предметів, їх вплив, площинній формі і композиції. У аплікації є можливість пересувати вирізані елементи, порівнювати, накладаючи одні на інші. Це дозволяє засвоювати композиційні знання і уміння, що важливе не тільки для створення сюжетних і декоративних аплікацій, але і для малювання.
В процесі підготовки до свята елементи аплікації можна використовувати для прикраси залу, класу, виготовлення подарунків батькам, оформлення костюмів для виступів.
При роботі з молодшими дітьми вихователь наперед готує вирізані з паперу фігури, показує дітям як їх треба наклеїти, щоб вийшло красиво і акуратно. Старшим дітям можна запропонувати самостійно вирізувати нескладні фігури по наперед намальованих на папері контурах.
Прикрасити зал до свята можна також малюнками дітей, відповідних тематиці свята. Але на наш погляд, вигідніше використовувати малювання як підбиття підсумків. Після підсумкової бесіди можна запропонувати дітям відобразити отримані враження в малюнку. Для цього необхідно використовувати як наочне, так і сюжетне малювання. У зв'язку з тим, що сюжетне малювання викликає у дітей з порушеннями слуху великі труднощі, в молодших класах можна запропонувати розфарбувати малюнки, заготовлені вихователем. У старших класах доцільно обговорити найбільш вподобані моменти і допомогти їм самостійно намалювати те, що більше всього запам'яталося. Після, по малюнках дітей можна спробувати скласти розповідь про свято.
Можливо, що дітям буде цікаво намалювати когось з героїв свята (наочне малювання). Для цього вчитель повинен показати їм готові малюнки із зображенням того або іншого персонажа.
Чудово виглядають в святковому залі прикраси, виконані в техніці орігамі. У дітей викликає великий інтерес складання з паперу іграшок, якими можна нарядити ялинку. Орігамі можна також використовувати у виготовленні подарунків батькам. В цьому випадку зазвичай використовують орігамі у поєднанні з аплікацією. Оскільки ця робота складна і трудомістка, на виготовлення подарунка зазвичай відводять декілька занять: спочатку діти складають фігури (квіти, пташки, метелики, човники і ін.), потім наклеюють на заготовлений фон. При цьому вихователь показує дітям як краще оформити композицію на папері.