Сторінка
2

Специфіка роботи з розумово відсталими учнями допоміжної школи у добукварний період навчання грамоти

Робота над розвитком мовлення і мислення пов’язується зі спостереженнями за предметами, що оточують дітей, явищ природи і праці самих дітей та інших людей (в класі, в школі, вдома чи в інтернаті, на подвір’ї, в садку або парку тощо).

У процесі правильно організованої ігрової та навчальної діяльності у дітей поступово виховуються вміння жити і працювати в колективі, підкорювати свої бажання потребам колективу.

Навчання грамоти дітей з помірною розумовою відсталістю здійснюється за звуковим аналітико-синтетичним методом. Застосування цього методу сприяє кращому засвоєнню звукового складу слова, забезпечує розвиток уваги, пам’яті, здібностей до аналізу і синтезу. Корекційне значення застосування звукового аналітико-синтетичного методу яскраво позначається на більш швидкому виправленні вад звуковимови учнів.

У програмі лише вказано кількість навчальних годин на рік та на тиждень. Вони поділяються порівну на уроки читання і розвитку мовлення та письма і розвитку мовлення, які вчитель визначає самостійно.

Матеріал програми масової школи змістовніший та глибший. Передбачає засвоєння дітьми більшого об’єму знань та навичок.

Головна відмінність програм з української мови звичайної та спеціальної шкіл – корекційна спрямованість діяльності останньої.

Основні завдання курсу викладання української мови у допоміжній школі в добукварний період.

Зараз виділяють три основні взаємопов'язані між собою напрямки розробки психолого-педагогічних проблем розвитку мовлення дитини, удосконалення змісту і методів навчання рідної мови:

1) структурний (оформлення різних рівнів системи мови: фонетичного, лексичного, граматичного);

2) функціональний (формування навичок оволодіння мовою в її комунікативній функції: розвиток зв'язного мовлення, мовленнєвого спілкування);

3) когнітивний, пізнавальний (формування здібностей до усвідомлення явищ мови і мовлення).

Спеціальна методика навчання мови, як і інші методики, дає відповіді на питання:

чого вчити (які мовленнєві вміння і мовні форми повинні засвоїти діти в процесі навчання);

як вчити (які умови, форми, засоби, методи і прийоми використовувати для розвитку мовлення);

кого вчити (дитина, її анатомо-фізіологічні, психічні, вікові особливості в нормальному та патологічному онтогенезі);

чому саме так вчити, а не інакше (теоретико-методичне обґрунтування спеціальної методики).

Період навчання грамоти розумово відсталих дітей має велике освітньо-виховне значення, так як саме в цей період закладається для всього подальшого навчання. Школярі набувають умінь і навиків, важливих для успішних занять як у молодших, так і у старших класах. Першим етапом є добукварний період.

Протягом цього періоду слід вирішити такі задачі:

Уточнити і розвити зорове сприймання дітей, для цього необхідно навчити їх:

розрізняти основні кольори;

правильно сприймати й відтворювати найпростіші комбінації із прямих ліній і фігур шляхом підбору їх дублікатів із паличок чи паперових смужок і фігур різних кольорів;

розрізняти предмети по формі, розміру, кольору, смаку, запаху.

Виробити уміння здійснювати найпростішу класифікацію предметів, спочатку за зразком, потім по словесній інструкції.

Розвивати слухове сприймання, а саме:

навчити дітей розрізняти звуки навколишньої дійсності (стукіт, дзвін тощо) і прості звукосполучення в мові, під час ігор чітко повторювати слова і речення, що промовляє вчитель, розрізняти слова, схожі за звуковим складом;

навчити їх членувати мовлення на речення, речення на слова, слова на склади, склади на звуки;

виробити у дітей уміння розрізняти звуки на слух і правильно їх артикулювати, встановлювати послідовність звуків у словах.

Дати учням поняття про голосні та приголосні, навчити розрізняти практично.

Навчити членувати текст на речення, речення на слова, слова на склади, склади на звуки.

Досягти дотримання учнями вимог гігієни роботи за партою.

Постійно турбуватися про розширення, уточнення та активізацію словника на основі формування у дітей конкретних уявлень і понять, необхідно розвивати у них уміння виражати думки в усній формі.

Навчити дітей читати напам'ять короткі вірші, відповідати на питання по змісту тексту і по картинкам до нього.

Організувати сумісно з логопедом проведення індивідуальної роботи з учнями, що мають недоліки вимови, порушення у зоровому чи слуховому сприйманні.

Вивчаючи завдання навчання розумово відсталих дітей українській мові, ми повинні усвідомити зв’язок пізнавальних задач із задачами корекції недоліків розвитку дітей-олігофренів.

Розвиток у дітей-олігофренів інтересу до навчання

Розуміння дітьми необхідності для них грамоти є суттєвою проблемою в умовах спеціальної школи. Потрібно так організувати перебування дитини там, щоб на кожному кроці вона безпосередньо відчувала необхідність уміння читати, писати і взагалі навчатися. Прогулянки, оголошення і назви магазинів, книжки з картинками і підписи під ними, ігри («Лото» тощо) – все це викликає у дітей, які вперше прийшли до школи, прагнення до оволодіння грамотою.

Програмовий матеріал добукварних занять складений таким чином, щоб учні, набуваючи точних відомостей про природу, життя у школі, в сім’ї, про працю дорослих, рухалися у мовленнєвому розвитку.

Практична робота першокласників з глиною, картоном, папером на заняттях праці; спостереження, екскурсії, розгляд предметів, картинок на уроках розвитку зв’язного мовлення; читання казок, оповідань, ігор у поза навчальний час – все це дозволяє використовувати і розвивати різноманітні види мовлення дітей.

Таким чином, спираючись на реальні запроси повсякденного шкільного життя і практики, ми крок за кроком розвиваємо в учнів бажання стати грамотними, роблячи це їх потребою.

Навчання розумово відсталої дитини у масовій же школі погано відображається на його психіці: втрачається впевненість в особистих силах, проявляється замкненість.

Суттєво ставити перед дітьми такі завдання, з якими вони можуть впоратися. Так поступово відновлюється втрачена впевненість у власних можливостях.

Уточнення й поповнення уявлень і мовлення учнів допоміжної школи

Щоб забезпечити достатні умови для здійснення дітьми мовленнєвої діяльності, необхідно працювати над створенням її основ, і в першу чергу над уточненням уявлень учнів про навколишню дійсність. Розумово відсталі діти, особливо на початку навчання, сприймають слова в їх вузько конкретних значеннях. Мета педагога - шляхом відповідних вправ довести своїх вихованців до розуміння того, що будь-яке слово є узагальнення.

Мовленнєве спілкування вчителя з учнями, які починають навчання, повинно носити характер живої бесіди, а не зводитися до формального опитування.

Цікавим і корисним у змісті впливу мовленнєвого розвитку учнів є бесіди у зв’язку з обміном враженнями, спогадами, розглядом картинок. Найближчою безпосередньою темою кожного заняття повинен бути реальний факт із повсякденного життєвого оточення. Крім вибору близьких та інтересних тем бесід для дітей, необхідно також потурбуватися, щоб сама організація проведення бесіди максимально активізувала участь дітей у спільній розмові. Тут значну роль відіграють уміло дібрані питання та репліки. Якщо трапляється, що діти відволікаються від теми розмови чи допускають будь-які неточності у своєму мовленні, слід допомагати їм шляхом відповідних вказівок.