Сторінка
3

Специфіка роботи з розумово відсталими учнями допоміжної школи у добукварний період навчання грамоти

Важливо вести облік усіх відхилень і типових помилок у мовленні, щоб у процесі подальшої роботи поступово долати їх шляхом запланованих заходів.

На особливому обліку слід тримати тих учнів, які відрізняються замкненістю, мовчазливістю і постійно слідкувати за ними у ході бесіди.

Значний відсоток учнів спеціальної школи мають недоліки вимови. Це є джерелом серйозних труднощів, з якими зустрічаються діти при навчанні грамоти. Над виправленням їх у мовленні педагог працює у першу чергу. В більш складних випадках з окремими учнями ведуться додаткові заняття, що організовує логопед.

Крім задач загального розвитку, при проведенні занять з розвитку мовлення слід мати на увазі спеціальну задачу – підготувати учнів до навчання грамоті, а саме: привчити їх уважно слухати мовлення іншого, повторювати точно і чітко слова вчителя, виділяти по запитанням окремі речення, розділяючи їх на слова.

Уточнення і розвиток слухового сприймання, розвиток мовленнєвого та фонематичного слуху, умінь в області звукового аналізу

Формування слухового сприймання розумово відсталої дитини починається з розвитку умінь розрізняти немовленнєві звуки оточуючого світу, порівнювати звуки, що відтворюють предмети, зі звуками мовлення ([р] – тріщить мотор, [дз] – дзвенить комар); впізнавати людей по тембру їх голосу (гра «Вгадай, чий голос»), знаходити іграшки (гра «Голосно-тихо»), визначати напрямок голосу.

Розвиток фонематичного сприймання починається з виправлення недоліків і вдосконалення фонематичного слуху. В нормі вміння розрізняти фонеми мови діти набувають у 2-3-річному віці. Психологи відмічають, що саме чіткість фонематичних диференційовок допомагає дитині оволодіти правильною вимовою звуків. Д. Б. Ельконін відмічав, що діти можуть помічати недоліки мовлення інших, ще не вміючи чути власну вимову.

Розумово відсталі діти слабко розрізняють фонеми рідної мови. Особливо це стосується звуків, які знаходяться в опозиції один до одного: [з] – [с], [л] – [р], [м] – [м'] тощо. Затримка у формуванні фонематичного слуху негативно впливає на розвиток навичок вимови. В свою чергу порушення фонематичного слуху і вимови ускладнюють формування навичок звукового аналізу та синтезу, що в результаті перешкоджає оволодінню учнями навичками письма та читання. Ось чому так важливо подолати у період добукварних занять недоліки фонематичного розвитку дітей.

Робота з удосконалення фонематичного слуху починається із зіставлення слів, так званих фонематичних паронімів. Картинки викладаються на дошці парами, і учні називають їх. Більш складним є зіставлення опозиційних складових структур і звуків. Діти грають, повторюючи за вчителем двоскладовий або двозвучний ланцюжок: [ба] – [па], [ла] – [л'а], [к] – [х] тощо. В цей ланцюжок не включають звуки, які діти вимовляють не правильно. Також діти вчаться виправляти помилки того, хто говорить.

Паралельно з виправленням недоліків фонематичного слуху йде робота, яка направлена на формування найпростіших операцій зі звукового аналізу. Починати необхідно із виділення слова як найбільш конкретизованої одиниці мовлення. Учні називають 2-3 предмета, що лежать на столі, інші повторюють, потім називають самі предмети навколишнього середовища. Так само, спираючись на предметні дії, вводиться термін «речення», яке поділяється на слова. Потім знову повертаємося до слова і вчимося членувати його на склади. Для полегшення ділення речень на слова, а слів на склади, вводяться різноманітні додаткові прийоми. Так, складання речення відбувається на основі послідовної демонстрації предмета і його дії. Ділення слів на склади супроводжується відбиванням такту рукою або спостереженням за рухами нижньої щелепи.

Заключною роботою з аналізу мовлення є виділення звука. Діти за прикладом вчителя вимовляють окремі звуки, вчаться чути їх у словах і, нарешті, виділяти їх же. Вся робота в добукварний період ведеться переважно в ігровій формі. У добукварний період учні працюють із небагатьма звуками – голосними [а], [о], [у] та приголосними [м],[с].

Для виділення голосних звуків добираються слова, в яких потрібний звук знаходиться під наголосом на початку слова; приголосні використовуються в позиції на початку та в кінці слова.

Розвиток артикуляційного апарату і чіткості вимовляння звуків дітей-олігофренів

Начало формы

Начало формы

Робота по фонематичному сприйманню учнів тісно пов’язана з розвитком артикуляційного апарату, так як чіткість кінестетичних подразників, їх сила створюють сприятливі умови для звукового аналізу. В’ялість рухів артикуляційного апарату, з одного боку, слабкість замикальних функцій кори головного мозку, ускладнюють аудіювання, з іншого, перешкоджають пізнанню розумово відсталим дітям кінестетичних властивостей мовленнєвого звука. Неправильна вимова звуків, їх змішування в значній мірі затримують створення правильних артикуляційних образів у корі головного мозку.

В період добукварних занять логопед і вчитель ведуть сумісну роботу по уточненню рухів артикуляційного апарату в двох напрямках: закріплення правильної артикуляції та виховання чіткості вимови кожного звуку. Кожного дня проводиться артикуляційна гімнастика, яка включає вправи для укріплення м’язів артикуляційного апарату, правильну гучну вимову звуків, слів, складів, заучування віршів, постійні вимоги слідкувати за правильною вимовою кожного звука на всіх уроках та у повсякденному житті. Це створює основу для подолання цього недоліку в добукварний період.

Уточнення та розвиток зорових та просторових сприймань та уявлень

Особливо слід зупинитися на питанні про зміст організації роботи по розвитку і уточненню зорового сприймання, оскільки зір при навчанні відіграє важливу роль.

Проводяться спеціальні вправи з дидактичними посібниками. Вони будуються у суворій системі (тісний зв'язок зорових сприймань з процесами інтелектуальної діяльності).

Посібники, які використовуються у даному випадку, поділяються на три основні серії.

Перша серія розрахована на проведення вправ, мета яких виховати точність зорових сприймань у дітей. Тут пропонуються таблиці з комбінаціями різнокольорових смужок чи простих предметів, які поступово ускладнюються. До кожної з цих таблиць є набір кольорових смужок і карток з відповідними малюнками. Вправи з кожною з цих таблиць будуються з такою послідовністю:

а) зображена на таблиці фігурка ретельно розглядається під керівництвом вчителя, а потім відтворюється учнями, зразок завжди знаходиться перед дітьми;

б) таблиця висить перед учнями, вони самостійно відтворюють її зміст;

в) таблиця після розбору прибирається, і діти відтворюють її по пам’яті.

Друга серія дає матеріал для вправ у виробленні умінь знаходити схожість і відмінність предметів. Необхідно, щоб після порівняльного розбору двох зображень учні правильно дібрали і розташували їх дублікати.

Третя серія вправ передбачає аналіз і синтез різних фігур і малюнків, на яких зображені предмети. В даному випадку учні повинні розділити предмети на складові частини, а потім з окремих частин скласти в одне ціле (будиночок – фундамент, стіни, дах).