Сторінка
6

Специфіка роботи з розумово відсталими учнями допоміжної школи у добукварний період навчання грамоти

виховний та розвивальний характер кожного уроку;

ясність навчальної мети;

наступність та перспективність;

різноманітність методичних засобів і прийомів, варіативність у роботі;

використання дидактичних ігор;

включення всіх учнів в активну діяльність з урахуванням їхніх індивідуальних можливостей;

формування в учнів загальнонавчальних умінь і навичок;

науковість, доступність матеріалу тощо.

Лінгводидактичні вимоги враховують:

забезпечення учням мовного середовища;

розвиток мовлення учнів на кожному уроці;

систематичність аналітико-синтетичних вправ.

Корекційна спрямованість необхідна бути присутня із врахуванням специфіки у роботі спеціального навчального закладу.

Урок – це систематичне і послідовне втілення на практиці попередньо спроектованого навчально-виховного процесу.

Загальноприйнятою є така типологія уроків:

* Урок засвоєння нових знань.

* Урок осмислення знань і формування на їх основі вмінь і навичок.

* Урок узагальнення і систематизації знань, умінь і навичок.

* Урок спеціального повторення.

* Комбінований.

* Урок аналізу результатів контролю навчальних досягнень.

* Уроки контролю навчальних досягнень.

Вибір виду уроку залежить від поставленої вчителем мети за завдань навчальної діяльності.

Не зважаючи на те, що уроки добукварного періоду умовно поділені за основною метою на підготовчі — до читання і до письма, структура і методика проведення їх мають багато спільного. Це пояснюється тим, що читання і письмо як види мовленнєвої діяльності, особливо на початковому етапі оволодіння ними, мають багато спільних структурних компонентів. І підготовка до читання, і підготовка до письма вима­гають сформувати в учнів первинні уявлення про речення, слово, склад, наголос, звуки і букви. Оволодіння прийо­мами звукового аналізу і звукового синтезу, які є важли­вою основою для формування у дітей свідомих навичок читання й. письма, має здійснюватись у тісному взаємо­зв'язку. А це означає, що робота над цими прийомами мав місце на всіх без винятку уроках добукварного періоду. Подібними є ці уроки і за своєю структурою, яка має враховувати особливості протікання психічних процесів у шестирічних дітей. У зв'язку з обмеженими можливос­тями дітей цього віку зосереджувати увагу на навчаль­них об'єктах учитель повинен частіше змінювати види навчальної роботи, вносити в процес виконання навчаль­них завдань елементи ігрової діяльності. Динамічні паузи та фізкультурні хвилинки на уроках добукварного періоду найдоцільніше будувати із застосу­ванням мовленнєвих дій — прогорюванням віршів, потішок, лічилок тощо. Не зважаючи на те, що кожен урок добукварного пері­оду має свою основну тему й мету, до їх змісту вноситься кілька видів робіт, спрямованих на закріплення засвоєно­го дітьми на попередніх уроках.

Розглянемо досвід проведення занять добукварного періоду. За програмою на нього відведено 64 години, але нами було проведено близько 90.

Почали із формування навичок учбової діяльності. Тут досягли:

- знання свого імені та імен інших учнів; ім’я по батькові вчителя;

- уявлення про обов’язки учня, про необхідність дотримання порядку в класі;

- орієнтування в класі, приміщенні школи;

- знання свого місця в класі, правильного сидіння за партою;

- знання призначення перерви і правильного поводження себе під час перерви;

- піднімання руки при бажанні щось сказати, про щось запитати, відповіді на питання вчителя, прохання дозволу вийти з класу тощо.

Засвоєння даного матеріалу можна назвати успішним після систематичного повторення, проведення бесід на теми: „Учитель і учні”, „Ім’я по батькові вчителя”, „Імена учнів”, „Вчителі та учні інших класів”, „Перерви в школі, їх призначення” та інших, неодноразових екскурсій по приміщенню школи. Звичайно краще впоралися діти, що відвідували дитячий садок. Потрібно зауважити, що під час перерв з дітьми необхідно грати, інакше вони починають бавитися. Правила поведінки доводилося постійно нагадувати.

Далі працювали із розвитком слухання-розуміння мовлення вчителя, розвитком усного мовлення. Вчилися слухати-розуміти мовлення педагога, виконувати вказівки, накази, інструкції, відповідати на запитання, наслідувати мовлення вчителя, переказувати прослухані казки («Ріпка», «Колобок») за ілюстраціями та запитаннями, називати словом різні предмети та їх малюнки.

Деякі діти не могли назвати всі зображені предмети. З метою корекції було проведено словникову роботу, показано предмети та їх використання у житті. Переказування було можливим лише за умови використання ілюстрацій. У мовленні учні використовували словосполучення, прості непоширені або неповні речення. За допомогою вчителя вони поширювалися другорядними членами. А один хлопчик не міг переказати першу казку «Ріпка» навіть за картинками. Індивідуально з ним перечитали казку повторно, після чого досягли мети. Ми зробили висновок, що він просто відволікся під час першого читання. Легше робота йшла із відповідями на запитання по змісту твору.

У роботі з розвитку дрібної і загальної моторики займалися збиранням розсипаних дрібних предметів (ґудзиків, каштанів, квасолин, горошин) до коробочок. Сортували їх за розміром. Кілька дітей не могли справитися із останнім завданням. Тренувалися на іграшковій пірамідці.

Викладали з учнями візерунки з дрібних предметів (паличок, картонних смужок, дрібних ґудзиків) за контуром, за зразком. Складність виникла із систематичним повтором елементів, але після кількох повторень все вийшло.

Нанизували бусинки, ґудзики. Бєлому Тимуру виявилось важко скоординувати рухи обох рук, тому ми тренувалися з ним окремо. Хлопчику знадобилося індивідуальний підхід та більше часу, щоб опанувати таке завдання.

Під керівництвом вчителя розкладали з учнями предмети, предметні малюнки в порядку зліва направо в горизонтальному положенні за даним зразком таким чином:

- учитель показує кожний предмет, називає його, розташовує на набірному полотні. Учні знаходять у себе такий же, називають його і розташовують на парті;

- учитель виставляє предмети, учні називають їх і розкладають на парті за даним зразком (викладали паркан, вікно, прапорець, драбинку, ялинку тощо);

- виставлені на дошці предмети учні називають, запам’ятовують порядок. Предмети закриваються і учні розкладають їх на партах у потрібному порядку під диктовку вчителя.

З останнім виникли труднощі. Спочатку працювали з одним предметом, а, коли збільшили їх кількість, виникли труднощі. Перший предмет учні пригадували, але не завжди, другий – рідше, а третій, тобто останній, називали краще. З метою корекції проводилися вправи на розвиток зорової оперативної пам`яті, починаючи з показування одного предмета, рухаючись до сюжетного малюнка, та подовжили час розглядання і запам’ятовування предметів.

У розкладанні за зразком після конкретних словесних пояснень дій вчителя майже всі учні впоралися із завданням.

Викладання на парті предметів не у всіх виходило зліва направо. Тренувалися у називанні лівої-правої руки, ноги, вуха, ока.