Сторінка
3
З одного боку, обмеженість консервативного мислення полягає в неадекватному сприйнятті навіть доведених істин. З іншого-бажання негайних перетворень спричинює «епідемію» інновацій. Тут уроки програмування, і уроки моральності, і модульне навчання Але при цьому забувається головне - не програміста треба виховувати, не етика-професіонала, а людину. «Ми маємо програми для виховання людей прогресу, але не маємо програм для виховання просто людей», - нарікав ще Л. М. Толстой.
Найприйнятнішим, принаймні для педагогіки, є погляд, прихильники якого вважають, що людина за своєю суттю - істота суспільна, Всі люди від природи мають рівні можливості в освіті, проте можливості неспіввимірні. Окрім гуманістичного аспекту, це дає змогу розглядати освіту як процес цілком доступний для людського перетворення, що позбавляє аргументів тих, хто власну некомпетентність списує на матінку-природу. В разі невдачі завинили всі: вчителі, позаяк не змогли зацікавити предметом; батьки, бо не змогли подолати прірви між собою та чадом; і насамперед найбільше відповідає зате, - ким він міг би стати, але не став, сам виховуваний.
Для людини пошук себе, осягнення себе як сущої в собі сутності, її прагнення «до самої себе дорівнятись» (Л. Українка) є одним із важливих початкових кроків на шляху освіти. Рухаючись у напрямку змістового наповнення освіти, варто завважити, що з'явлення її у вигляді зовнішніх наслідків, номенклатури знань є щось вторинне і, як не дивно, випадкове. Щодо цього чиїсь знання сьогодні, які вражають своєю масштабністю, нічим не відрізняються від знань сучасників Гесіода чи Конфуція. І не тільки тому, що на момент народження ми нічим не перевершуємо стародавніх греків і що спадок, нагромаджений працею сторіч, не закладений у наш мозок, а ми його одержуємо з соціального середовища, бо кожен наново опановує все загальність культури так, немов би це робиться вперше, а інтелект формується в перебігу індивідуального засвоєння здобутків попередніх генерацій. Але найбільше тому, що з погляду скінченності людського життя будь-яке можливе знання є відносним, а процес осягнення істини безмежний, тож людство завжди перебуває на самісінькому початку свого шляху, який не можна представити градуйованою шкалою, вздовж якої відбувається марш прогресу.
Освіта була і є вагомим соціальним інститутом, покликаним готувати молоде покоління до життя, що не вичерпується передачею знань з основ наук, формуванням умінь та навичок. Розвиток і функціонування освіти визначаються всіма чинниками й умовами існування суспільства. Потрібна побудова нової моделі школи в соціальному й культурному контексті як соціального інституту, що постійно змінюється й оновлюється, як вагомого чинника суспільних змін. Не можна зводити освіту до навчання та предметної організації культурного матеріалу, а школу - до навчальних предметів та занять, інституалізації освіти в типових масових установах.
Сучасна освіта повинна стати тією галуззю соціокультурної життєдіяльності, де відбувається становлення духовно зрілої, вільної особистості, спроможної відповідати за долю цивілізації й культури, захищати загальнолюдські цінності, творити цілісний гуманний світ й чимало дослідників (О. В. Бондаревська, А. П. Воліцька, І П.Зінченко, Л. А. Пермінова та ін.) обстоюють побудову цілісного процесу здобуття знань, адекватного життю, органічному комплексу гуманітарних, соціально-історичних, природничих, наукових та художніх дисциплін, об'єднаних спільністю гуманістичних смислів і духовно-моральної мети. Освіту вони розглядають як процес особистісного саморозвитку, що відбувається на кожному віковому етапі, як розуміння-співпереживання світу та себе, в єдності зовнішнього та внутрішнього.
Освіта інформаційного типу, сцієнтичної спрямованості обмежена продукуванням знань, умінь та навичок, а не особистісного розвитку. Пізнання - одна з функцій свідомості, але свідомість не зачерпується раціональністю. Вона зумовлена також потребами, мотивами, емоціями, почуттями, впливом позасвідомого. Пізнання розгортається як ціннісне, любовне ставлення до світу. Для людини провідним інструментом пізнання є відчуття, чуттєвість сприймання - саме ці властивості слід розвивати.
Мірилом досягнення освіти виступає особистість учня, а не знеособлені утворення типу технологій навчання, організації навчання виховного процесу; розвиток особистісно-смислової сфери людини, ознакою якої є ставлення до дійсності, її переживання т, усвідомлення цінності. Проте в сучасній освітній практиці розвитої підмінюється трансформацією знань, умінь та навичок учням, формуванням зовнішніх, а не внутрішніх, відносно глибинних особистісних утворень (самосвідомість, система ціннісних орієнтацій);
Поступово змінюються уявлення про розвиток дитини, який розглядають не тільки; вузько інтелектуальному, раціоналістичному, а в значно ширшому-особистісно-смисловому плані. Освітній розвиток людини - це розвиток інтелекту; емоційно-вольової, моральної сфер; впевненості; собі та само прийняття; самостійності, автономності, мотивації самовдосконалення, само актуалізації. Згідно з гуманістичною психологією та педагогікою головну цінність усієї системи освіти закладено в здатності відкривати, зберігати індивідуальні цінності освіти у своїх вихованців, форму вати в них «живе знання», в якому значення інтегроване, а смисл афективно забарвлений.