Сторінка
9

Методика роботи над українською народною казкою

У казках міститься значний освітній і виховний потенціал. Діти щиро переживають горе, нещастя ображених. Зокрема, вони не байдуже ставляться до загибелі вівці, кози, собаки в казці «Самому вовка не побороти». Їм жаль невдачливих месників за смерть батька, брата, подруги. У цьому випаду слід не розвіювати співчуття дітей загиблим, а спрямовувати їх на усвідомлення того, у чому помилка дій тих, хто не повернувся з лісу, де був вовк.

Не менш емоційно молодші школярі сприймають текст, у якому добро бере верх над злом або знедолені і бідні перемагають багатих і ситих. Педагогічна цінність казок полягає в тому, що в них перемагає справедливість. Радість дітей слід всіляко підтримувати. Вияв радості – виховний момент. Учителеві залишається тільки підвести своїх підопічних до знаходження причин радості. Так, сюжет казки «Дружні звірі» складний. Спочатку всіх домашніх тварин і птахів об’єднувало спільне горе: вони тікали від холоду. Потім їх роз’єднала особиста пихатість: кожен сподівався, що його врятує власний одяг – бараняча шуба, гусячий пух тощо. Нарешті вони знову разом. Тепер живуть у теплій хаті і спільно завдали прочухана ведмедеві, вовкові й лисиці. Перемогу друзів над зажерливими звірами діти сприймають схвально. Однак для вчителя цього недостатньо: необхідно довести причини цієї перемоги.

Аналіз казок збуджує дітей до формулювання оціночних суджень. Це важливо для розвитку мислення молодших школярів. Наприклад, до наймолодших школярів автори читанки після прочитання казки «Колосок» звертаються із запитанням: «Як назвали мишенят? Як півника? Чому?» У відповіді дітей має прозвучати оцінка характеру казкових дійових осіб.

Учні самостійно визначають характерні ознаки казкових персонажів: доброту, сміливість, чесність або боягузтво, чванливість, пихатість.

При розгляді казок правомірно ставити запитання для узагальнень, роздумів такого типу: Чим приваблює вас казковий герой? Що відмінного ви помітили в дійових особах казки? За що ми цінуємо їх?

Добір казок у читанках задовольняє й іншу сторону навчального процесу початкової школи – пізнавальну. Наприклад, пізнавальний зміст має українська народна казка «Найближчий родич», яка пояснює, чому хлібина є родичем зерну жита.

Працюючи над казкою, не слід випускати з поля зору вимог, які ставляться до всіх уроків читання: домогтися усвідомлення змісту тексту. Тільки в цьому випадку можливе здійснення освітньої і виховної мети уроків читання.

Структура уроків читання казок нічим не відрізняється від будови опрацювання оповідань. Після ознайомлення з текстом казки і тлумачення (при необхідності) слів і виразів застосовується вибіркове читання, відповіді на запитання (учнів і вчителя), складання плану (різних типів – малюнкового і словесного), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і завдання кожного з цих етапів залежить від тексту казки.

Головна увага має бути зосереджена на тому, щоб діти свідомо розуміли текст казки, чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви дій персонажів. Допомагають у цьому питання, відповіді на які підкажуть, чи зрозуміли діти сюжетну канву твору і змальованих картин.

У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації й драматизації. Інсценізація – це переробка будь-якого твору (у тому числі й казки) для сцени або кіно. У захоплюючому творенні сценарію учитель дістане змогу працювати і над складанням плану, і над розвитком мовлення.

Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в особах. Для драматизації підходять тексти казок «Дружні звірі», «Лисичка і Журавель» та ін. У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв казок.

Отже в цьому пункті ми намагались розкрити змістові ознаки казок трьох типів: чарівні, соціально-побутові та про тварин, показати прийоми, засоби та форми роботи з ними для кращого сприймання та аналізу творів учнями початкових класів.

Методика вивчення українських народних казок змішаного (перехідного) типу

В основі казок «змішаного» (перехідного) типу лежить так званий змішаний світ, тобто в них поєднуються, «змішуються» ознаки, властиві як казкам з умовним світом, так і казкам з чарівним світом. Іншими словами, змішані казки – це казки перехідного типу. Місце дії в них, як і в умовному світі, звичайне. Але в змішаних казках є елемент чудового. Він або присутній у вигляді чарівних предметів, навколо яких звичайно концентрується основна дія, або виявляється в процесі «звернень» чарівних сил, що здійснюються не по волі, як в чудовому світі, а самостійно, по казковій логіці добра і зла.

При роботі над казками зі змішаним світом треба ретельно проаналізувати момент: і причину появи в ньому чарівного; виділити й у деталях осмислити епізоди, що характеризують диво, що обрисовують його зовнішній вигляд у статиці або динаміці. Поглиблений аналіз характеристики дива загострить увагу учнів до мовної деталі, до специфіки художнього вимислу саме цей тип казки, буде сприяти розвитку мовлення, спостережливості, образного бачення дітей і допоможе їм зрозуміти, чому саме так, а не інакше склалися долі казкових персонажів, чому в такий послідовності, у такому напрямку розвивались події в змішаному світі.

Вся робота з казкою будується на виявленні і осмисленні оцінки казкових подій. Втім, казковими вони можуть бути названі достатньо умовно, в усякому разі на перший погляд. Спочатку слід запропонувати дітям вдуматися, що ж в заголовку переконує читачів в тому, що перед ними саме казка, а потім дати можливість учням уважно прочитати і осмислити її.

При роботі над українськими народними казками змішаного типу, перед читанням учням необхідно ставити різноманітні проблемні ситуації, питання, на які вони зможуть відповісти після читання казки, проводити змістовний і структурний аналіз. Тим самим школярі отримають персональні уявлення про героїв і про подію.

У результаті всієї роботи учні відповідатимуть на такі питання: яке диво здійснилося у казці? Хто головний герой в цій казці? Чому казка має таку назву? тощо.

До українських народних казок перехідного типу належать «Яйце-райце», «Гадюка», «Повітруля і вівчар», «Казка про гоніння мачухи» та ін.

Проаналізуємо ці казки. Відьмина дочка рятує героя, допомагаючи йому виконати материні завдання, і тікає разом з ним із того світу. Але просить не цілувати малих дітей, коли парубок повернеться в рідну хату («Яйце-райце»). Це дуже цікавий момент: чому, поцілувавши мале дитя, хлопець забуває все, що з ним діялось? Може, тому, що дитина до семи років – невинна душа, при ній, кажуть старі люди, ангели стоять. Поцілувавши її, парубок ніби очищається від впливу того іншого, потойбічного світу, і забуває про свою наречену. А двоє голубів, які оживають і перемовляються між собою, – вічний символ чистоти, вірності і Божого Духа в українському світогляді, – єднають душі хлопця і дівчини, котра прожила певний час межи людьми, очистилась і стала «своєю» у білому світі.

Перед читанням казки учнів потрібно націлити на її глибинні народні витоки. Потрібно досягти розуміння учнями не лише чудесного, а й духовного змісту казки. Адже саме через нього розкривається її внутрішня сутність.