Сторінка
3

Вплив страхування на соціально-економічні процеси в Україні: макроекономічний аспект

Клієнтами фінансових центрів, що відмивають „брудні” гроші, стають як суто мафіозні організації (насамперед, пов’язані з наркобізнесом), так і легальні транснаціональні корпорації, що приховують свої прибутки від податків.

Відповідно до даних Центру вивчення міжнародної злочинності і корупції при Аме­ри­кан­сь­кому університеті у Вашингтоні, щорічно у світі відмивається понад 500 млрд. дол. Ця оцінка, за деякими даними, є надто заниженою. Так, за оцінками фахівців МВФ, у світовому масштабі сума коштів, що відмиваються, може складати від 500 млрд. до 1,5 трлн. дол. – 5 % від світового валового доходу [8, с.126–130].

У постсоціалістичних країнах відмивання грошей набуло значних розмірів, оскільки злочинність стала головною характеристикою більшості економічних процесів. На відміну від інших країн, де організована злочинність звичайно діє на периферії економіки (маючи справу з наркотиками, проституцією, зброєю і тощо), у пострадянській Україні вона стала частиною основного процесу.

Причини поширення відмивання грошей: політична й економічна нестабільність у країні; тісний зв’язок між політичними і діловими колами, що дозволяє відмивати гроші за допомогою законних способів; використання нечесних способів у міжнародних торгових операціях, що обумовлено, з одного боку, ослабленням державного контролю над торговими угодами, а з іншого – високим податковим пресом [333, с. 22–26].

Наслідки: підрив іміджу держави, що прагне інтегруватися у світове співтовариство, і відтік внутрішніх фінансових ресурсів, що могли бути спрямовані на забезпечення технічного переозброєння й у цілому економічного росту країни; збільшення диференціації населення по доходах.

Страхування є вразливим для відмивання грошей. Особливо це стосується страхування життя та страхових полісів. Беручи до уваги інвестиційний бік страхування, кілька факторів у цій сфері вказують на схожість вразливості страхування з вразливістю сектору цінних паперів. Наприклад, в окремих юрисдикціях поліси на страхування життя розглядаються як ще один вид інвестиційних механізмів, подібний до інвестицій на ринку цінних паперів. Інша загальна риса цих секторів, як зазначив один з експертів FATF, полягає в тому, що страхові брокери часто виступають як слабка ланка у застосуванні заходів, спрямованих на боротьбу з відмиванням грошей. З випадків у сфері страхування, описаних експертами, було виокремлено деталі щодо цієї та інших вразливих сторін.

Страхові брокери не мають або мають невеликий досвід вивчення питань боротьби з відмиванням грошей, і тому їх послуги застосовуються для розміщення готівки в різні фінансові установи. Брокери фокусують зусилля на продажу страхових продуктів, і не помічають таких ознак відмивання грошей, як попередньо підписані папери, недостатні пояснення щодо матеріальних цінностей чи незвичні методи виплат страхових премій.

Навіть маючи на меті продаж, страхові брокери мають досить багато можливостей контролю та свободи щодо полісів. Брокери часто тримають у себе попередньо підписані розпорядження щодо платежу для вилучення полісу, щоб дозволити клієнтам такі вилучення за допомогою телефонного дзвінка. Брокери іноді виплачували страхові премії зі своїх особистих рахунків. Швидше за все вони отримують відшкодування від своїх клієнтів у формі готівки.

Окремі страхові компанії не ідентифікують ознак відмивання грошей, таких як: оплата страхових продуктів третіми особами чи за допомогою послідовної кількості чеків чи платіжних доручень.

Деякими страховими полісами управляють так само, як пайовим трастом чи взаємним фондом. Клієнт може проводити надлишкове фінансування полісів, вкладаючи та вилучаючи кошти за вартістю нещодавно вилучених штрафів. Коли такі кошти повертаються страховою компанією (наприклад, чеком), особа, яка потенційно може відмивати гроші, з успіхом приховує зв’язок між коштами та кримінальною діяльністю, в результаті якої вони з’явилися.

На додаток до недостатніх даних про клієнта та джерело його коштів, страхові компанії часто мають незначну інформацію про складну піраміду брокерів, що найняті їх агентами.

Актуальною проблемою є організація системи боротьба з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням.

На сьогодні Україна досягла помітного прогресу у розв’язанні цієї проблеми.

У листопаді 2002 р. було прийнято Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, що набрав чинності у червні 2003 р. На виконання цього Закону в Україні було створено національну систему боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Виходячи з викладеного, можна сформулювати наступні висновки:

1. Страхування як складова фінансово-кредитної системи до певної міри може використовуватися як регулятор. В Україні такі можливості страхування є поки що відносно обмеженими через відносно низьку частку страхування у ВВП. Останнім часом намітилася тенденція зміни ситуації. Тому в системі регульованих ринкових відносин страхування має посісти своє місце серед непрямих економічних регуляторів.

2. Страхування використовується як для регулювання легальної, так і тіньової економіки. Витрати тіньової діяльності різко зростають порівняно з легальною у зв’язку з наявністю постійної протидії контролюючих і правоохоронних органів, високим рівнем специфічного кримінального ризику. Для незаконно діючого економічного агента найважливішими видами витрат є витрати страхування кримінального ризику.