Сторінка
3

Портрет соціального педагога як особистості і професіонала

Таке розуміння діяльності соціального педагога чи соціального працівника потребує водночас усвідомлення соціальної ролі спеціаліста цієї галузі. Загалом їх можна поєднати у чотири блоки, які дозволяють висвітлити основні аспекти розуміння соціальних ролей:

• роль як зразок поведінки і установок, соціально заданий з більшою чи меншою мірою визначеності;

• роль як стратегія поведінки, спрямована на оволодіння ситуацією певного типу;

• роль як система очікувань стосовно людей певного статусу;

• роль як дія, як виконання певних вимог людиною, призначеною на цю роль.

Діяльність соціального педагога в сучасних умовах

Соціальна педагогіка має давні традиції. Нині вона набуває дедалі більшої значущості як у системі педагогічних дисциплін, так і в соціальній роботі.

Як зазначають дослідники, соціальна робота складається із соціального контролю, соціального захисту та інших елементів, які використовуються залежно від потреб клієнтів та інших обставин, і так само, як соціальна педагогіка, має справу інколи з непокірним об’єктом виховання, а інколи з поступливою людиною. Однак головне завдання полягає у сприянні розкриттю того позитивного потенціалу, який є в кожній людині. Педагогічна діяльність завжди була однією з кількох рівнів за своєю значущістю сфер соціальної роботи. Сучасні педагогічні ідеї стосуються не тільки системи шкільної або позашкільної освіти і виховання, а й практики соціального обслуговування.

Об’єкти професійної діяльності соціального педагога – освітні заклади (загальноосвітні школи, гімназії, ліцеї, школи-інтернати для дітей сиріт і дітей які залишилися без опіки дорослих, будинки для дітей інвалідів, групи продовженого дня в загальноосвітніх школах) позашкільні установи, соціальні служби для молоді, центри працевлаштування, будинки для людей похилого віку, комісії у справах неповнолітніх.

Домінуюча роль соціального педагога над соціальним працівником полягає в тому, що найвідповідальніша акція встановлення соціального діагнозу є обов’язком саме соціального педагога.

Після соціальної діагностики клієнтів соціальний педагог обробляє отримані матеріали і доручає обстеження клієнтів соціальним працівником.

Сучасна сім'я і соціальний педагог

У багатьох країнах світу модель системи соціальних служб віддзеркалює концептуальний підхід: від особистості – до сім'ї, від сім'ї – до сімейно-сусідського товариства в будинку, мікрорайоні.

Клієнтами сімейного педагога є сім'я та її близьке оточення за місцем проживання. Не чекаючи, поки до нього звернуться по допомогу, він вступає в контакт з власної ініціативи.

За своїми професійними призначеннями соціальний педагог зосереджує зусилля на виявленні та подоланні негативних явищ, а не на боротьби з їхніми наслідками (цим страждала протягом багатьох років профілактично-виховна робота), забезпечуючи в такий спосіб у роботі з конкретною сім'єю своєчасну превентивну профілактику різних відхилень – моральних, фізичних, психічних.

Практика соціальної роботи з сім'єю спирається на конкретний тип сім'ї. Класифікація типів сім'ї може бути побудована на різних засадах, за різними критеріями:

• за продуктом тривалого історичного розвитку;

• за формою шлюбу;

• за формою сім'ї;

• за зразком розподілу влади;

• за вибором партнера;

• за вибором місця проживання;

• за національним складом;

• за функціонально-конфліктним підходом;

• за структурою;

• за матеріальним забезпеченням;

• за сімейним станом;

• за кількістю дітей і наявністю нерідних;

• за якістю сімейних взаємин;

• за зазначенням сімейних утруднень.

Соціально-педагогічна робота з сім'єю реалізує сімейну соціальну політику – систему механізмів, за допомогою яких держава створює умови для забезпечення життєдіяльності сім'ї, її захисту, якщо вона цього потребує.

Сьогодні в Україні реалізуються такі напрямки сімейної політики: стабілізація сім'ї, зниження рівня розлучень, підвищення престижу сім'ї та сімейних цінностей у масовій свідомості, забезпечення розумово та фізично здорового потомства, орієнтація на середньодітну сім'ю, підвищення виховного потенціалу сім'ї, адаптація сім'ї до ринкових умов

Основний зміст соціально-педагогічноі роботи з сім'єю складають забезпечення сім'ї різними видами соціального обслуговування, реабілітаційна та профілактична робота, соціальний супровід окремих категорій сімей та соціальне інспектування неблагополучних сімей, а також надання сім’ям соціально-психологічної, психолог-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення їх життєдіяльності. Для цього використовуються різноманітні методи, прийоми і форми соціально-педагогічної роботи, вибір яких обумовлений переліком зазначених чинників.

Використовуються такі індивідуальні та групові форми роботи:

• консультації, психотерапевтичні бесіди з батьками, подружжям, дітьми;

• тренінгові зайняття с подружніми парами, або окремо з чоловіками та жінками;

• тренінги для батьків і дітей;

• семінари;

• відеолекторії;

• зустрічі з спеціалістами;

• групи самодопомоги;

• курси перекваліфікації профорієнтації;

• культурно-дозвільні заходи.

Отже соціально-педагогічна робота з сім’єю являє собою систему взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов, розширення їх можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

Робота зі школярами

Дуже важливою є робота соціального педагога з різними віковими категоріями дітей.

Інститути та агенти соціалізації: родина, школа, ЗМК, позашкільні установи, батьки, вчителі, однолітки в класі і поза класом, їхня роль і можливості у вирішенні вікових завдань.

а) Молодше школярство.

Основними небезпеками, які повинен контролювати соціальний педагог є пияцтво та аморальність батьків, убогість, антигуманність вчителя, зґвалтування, фізичні травми, гноблення старшокласниками.

Діти цієї вікової категорії грайливі (на уроці, на перерві, вдома), дитячий сленг, словесна творчість, фантазія та марновірство, прізвиська.

Основні напрямки діяльності соціального педагога:

• бути неформальним лідером;

• вплив на зміст дозвілля;

• просвітницька діяльність з батьками;

• створення умов для розвитку молодших школярів у мікро соціумі;

• охоронно-захисний напрямок;

• культурно-дозвільний напрямок (фізкультурно-оздоровчі заходи, культурний відпочинок);

• духовно-практичний напрямок.

Завдання:

• розвиток духовних навичок;

• розвиток ознак маскулінності-фемінності;

• формування довільних психічних процесів;

• соціально-культурні (оволодіння роллю учня, систематизованими знаннями та уміннями в обсязі шкільної програми, оволодіння способами самоорганізації);