Сторінка
3

Формування системи вищої освіти в Індії

А яким є сектор індійської вищої освіти? - Сектор вищої освіти Індії строго регулюється, підтримуючи велику кількість контактів із іноземними колегами і зарубіжними університетами. На даний час Індійський технологічний інститут (Indian Institutes of Technology (IITs) та Індійський інститут управління (Indian Institutes of Management (IIMs) є двома стовпами індійської системи вищої освіти, випускники яких зайняті в якості керівників і інженерів по всьому світі. Ці інститути входять до 100 найкращих інститутів світу. Тим не менш, більше ніж 90% клопотань індійських студентів про допуск до навчання в IITs та IIMs відхиляється через обмеженість потенціалу можливостей прийому, згідно до доповіді Associated Chambers of Commerce and Industry of India (ASSOCHAM) за 2008 рік. «150 тисяч студентів щороку виїздять із Індії за кордон за обміном, для отримання університетської освіти. Цієї суми достатньо для того, щоб побудувати багато IITsIIMs», йдеться в доповіді. «Ці тенденції можуть бути повністю змінені де регулюванням вищої освіти». Associated Chambers of Commerce and Industry of India стверджує, що відміна державного контролю може принести щорічний прибуток в розмірі 50-100 мільярдів доларів і забезпечити 10-20 мільйонів робочих місць в одній лише сфері освіти. Вона також може залучити іноземних студентів.

- Скільки сьогодні іноземних студентів навчаються в Індії? - В Індії навчаються лише близько 30 тисяч іноземців, порівняно з 400 тисячами в Австралії та 150 тисячами в Сінгапурі. В останні роки Індія зробила ривок в нових IITs та IIMs, медичних інститутах та розширенні існуючих університетів, але як і раніше залишається величезний дефіцит кваліфікованої робочої сили. Індійський технологічний інститут зараз забезпечує близько 8 тисяч навчальних місць, але в порівнянні з Америкою – це дуже не багато. Тоді, як Каліфорнійському університеті (UCLA, Лос-Анджелес) навчаються 27 тисяч студентів, Массачусетському технологічному інституті (MIT) 6 тисяч, в Гарвардському університеті 6,7 тисяч, в Єльському університеті 5,2 тисяч чоловік. В галузі гуманітарних наук Університет Джавахарлала Неру має 5 тисяч місць і є єдиним в своєму роді в Індії, але в одній лише Каліфорнії готують 10 тисяч гуманітаріїв. Проте, якщо взяти медицину, то Індія щороку випускає тільки 7,3 тисяч медиків, тоді як Сполучені Штати – 16 тисяч, а Великобританія, яка є набагато меншою від Індії, 4,2 тисячі. В кількох доповідях і дослідженнях в Індії підкреслюється, що зростаюча база в країні кваліфікованих фахівців (за оцінками, майже 50 мільйонів випускників коледжів) при цьому демонструє відсутність якісної підготовки. І лише частина індійських випускників: інженерів, фінансистів та фахівців з бухгалтерського обліку здатні знайти собі роботу поза межами країни. Крім того, заявки на навчання в системі вищої освіти в Індії є нижчими, ніж в деяких азіатських країнах. Таких, як Філіппіни, Таїланд, Малайзія і Китай. При цьому Індії демонструє одну з найнижчих державних витрат в вищій освіті на одного студента, відстаючи в цьому від Китаю, Бразилії, Індонезії та Малайзії. - Що ж необхідно зробити для реформування в цій царині?

Після лібералізації економіки, розпочатої на початку 90-х років і полегшення прямих іноземних інвестицій в освіту, Індія сьогодні є діловим допоміжним офісом для багатьох глобальних компанії та аутсорсинг (передача компанією не основних для компанії бізнес-процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду – В.К.) для доступної і якісної медичної допомоги. Вища освіта, якщо поводитися з нею належним чином, може також наслідувати цей приклад. Сьогодні багато хто стверджує,щонайкращим іноземним університетам (Гарвард, Йєль, Массачусетський технологічний інститут, Стенфорд, Лондонська школа економіки) має бути дозволено створення високоякісних і недорогих (із-за конкуренції з боку керованих державою індійських інститутів, зменшуючи витати на експлуатацію) університетських містечок, заощаджуючи таким чином валютні витати і зменшуючи «виток мізків». На щастя, Нью-Делі під керівництвом прем'єр-міністра Індії Манмохана Сінгха, готові до змін, після отримання ним нового мандата на загальних виборах в 2009 році. За наявності політичної волі, міністр освіти Капілья Сібай сподівається на реформу, в ході якої мають відбутися зміни в законодавстві. Котрі нададуть можливість іноземним постачальникам освіти отримати 100% акцій в університетських містечках Індії. Ідея полягає в тому, щоб просуватися до єдиних владних повноважень для створення приватних закладів, чи то місцевих чи зарубіжних. Де рішення будуть прийматися як на державному так і федеральному рівні прийняття рішень. Хоча регулюючий орган необхідний для того, аби захищати інтереси студентів. В той час, коли при балансуванні комерційних інтересів та автономії приватних установ акцент робиться на державно-приватне партнерство. Стратегія, яка спрацювала в секторах інфраструктури типу доріг і енергетики. «Для цього необхідно провести цілий комплекс структурних реформ, наголосив нещодавно Сібай, - FDI ( іноземні прямі інвестиції – В.К.) повинні прийти до Індії. Входження до сектору освіти не повинне бути ні обмеженим, ні занадто регульованим. Я хочу, щоб доступ до системи освіти був доступний із зовні також».

Індійська цивілізація розвивається вже більше 4500 років. Ці тисячоліття були наповнені боротьбою, підйомами і спади, що виявлялося в піднесенні і загибелі династій, в поширенні, процвітання і згасання релігійних учень; складалися всі нові і нові школи у філософії, архітектурі, ліпленні, музиці і танцювальному мистецтві.

З давніх часів Індія вважалася освітнім центром. Ще великі учені близько тисячі років назад учила по священних писаннях. У Такшашила був заснований перший в світі Університет (700 рік до н.е). У 4 столітті н.е. було побудовано одне з найбільших досягнень стародавньої Індії в області освіти - Університет Наланди. Найранішою школою медицини вважається Аюрведа, заснована 2500 років тому отцем медицини Чарака.

Також з Індії до нас прийшли тригонометрія, алгебра і базова концепція калькуляції. Стародавня гра шахи теж родом з Індії.

Для реформування і інвестицій в систему вищої освіти в Індії терміново потрібно, щоб політичне керівництво Індії та бюрократія були кровно зацікавлені в підтримці освіти, котра нині жорстко регламентується. Суворий контроль і нескінченна бюрократична тяганина дозволяє підживлювати корумповану систему, створюючи кошмарні бар’єри на шляху створення і відкриття приватних навчальних установ в Індії. При цьому цей контроль означає, що якісні зарубіжні організації тримаються осторонь від Індії. Поки що жорсткі правила в сфері освіти приносили негативи в цьому секторі. Однак протягом останнього десятиліття нові можливості в галузі працевлаштування, і 300-мільйонний середній клас (уповноважений економічно і політично) створили можливості для випускників і після вузівської освіти в Індії.