Сторінка
11

Формування у молодших школярів навичок естетичного сприймання у процесі використання творів живопису

Як показали результати аналізу, естетичні судження учнів 4 класу про тематичні картини залежать насамперед від розуміння ними сюжету картини, від емоційного ставлення до нього. Емоційність естетичних суджень зумовлена глибиною розуміння психології зображених людей, особливо їх настрою, рис характеру. Знаючи з власних спостережень, які рухи супроводять ті або інші переживання людини, учні особливу увагу звертають на них і при оцінці переживань зображених людей.

Чим старші учні, тим чіткіше проявляється в них синтетичне сприймання людини і природи. Природа допомагає їм відчути настрій зображеного, ставлення автора до нього. Справді, в тематичних картинах пейзаж несе на собі певне смислове навантаження. Він допомагає формувати в учнів просторові і часові уявлення. Під час художнього аналізу картини треба докладно спинятися на характеристиці образу природи, тому що в справжньому творі мистецтва немає нічого випадкового.

Отже, наше дослідження виявило особливості сприймання творів живопису виявило, що уміння аналізувати об'єкти естетичного сприймання значно поглиблює естетичне ставлення учнів до об'єктів і робить його більш усвідомленим. Кількісні і якісні зміни в розвитку естетичних суджень учнів свідчать про залежність естетичного ставлення до об'єктів дійсності як від їх вікових особливостей, так і від специфіки самого об'єкта естетичного сприймання. Виявлені в дослідженні особливості естетичних суджень учнів підліткового віку дають можливість установити, з одного боку, відповідну залежність розвитку їх естетичних суджень від умов виховання і, з другого боку, зробити відповідні висновки щодо використання виявлених особливостей естетичних суджень у практиці роботи школи.

На жаль, не кожна дитина здатна самостійно помітити прекрасне у довкіллі, і ще менша кількість переживає дивовижне почуття естетичної насолоди. Саме тому дітям необхідно допомогти навчитися помічати і бачити, слухати і чути, і, що найголовніше, – радіти красі. А для цього необхідна цілеспрямована система відповідної педагогічної роботи.

Твори живопису є одним із засобів ознайомлення учнів з життям. Вони допомагають їм краще зрозуміти його. Треба ознайомлювати дітей з картинами художників, звертаючи їх увагу на реалістичність мистецтва, на майстерність художника, який за допомогою пензля і фарб уміло передає найтонші відтінки явищ природи, найглибші переживання людини.

У процесі естетичного сприймання об'єктів дійсності учні по-різному реагують на їх естетичні якості. Одні об'єкти зумовлюють певні естетичні судження і почуття, а інші – ні. В естетичних судженнях учнів насамперед відбивається спрямованість естетичного ставлення, вибірковий характер сприймання. У подальшому коло об'єктів, які учні вважають красивими, розширилось за рахунок того, що їх розумінню стає більш доступне прекрасне як у самій людині, так і в її праці.

Найбільшими можливостями для формування естетичних почуттів і естетичного ставлення до мистецтва володіють живописні твори пейзажного жанру. Розвиток естетичного ставлення людей до природи позначився й на історії розвитку тих видів і жанрів мистецтва, які допомагали людям відчувати естетичні властивості природи.

Краса природи така багатогранна, що для художнього її відтворення мало самого живопису; потрібні ще література, музика та інші види мистецтва. Але серед усіх видів мистецтва в показі гармонії і досконалості природи одне з основних місць належить живопису.

У дітей відчуття кольору одне з найсильніших естетичних відчуттів. Почуття кольору є найпопулярнішою формою естетичного почуття взагалі. Почуття, які учні переживають під час естетичної реакції на колір, – це прості естетичні почуття, почуття естетичного задоволення.

Естетичне ставлення до кольору в них мають різні відтінки. Так, деяким учням подобається колір не всієї картини, не як певний чуттєвий тон, а як властивість окремого предмета. Для них колір є проявом певної естетичної властивості предмета, сигналом того, що цей предмет має специфічні естетичні якості: «Красиво намальована природа зелені дерева, яскраво-зелена трава», «блакитне, яскраве небо», «художник зобразив небо блакитним тому, що хотів показати красиву природу». Учениця навела цікаве пояснення своєї оцінки: «У хорошу погоду небо красиве, блакитне, мені дуже приємно, коли погода хороша». У цьому судженні учениця звертається до власного досвіду. Між почуттям приємного, радісного і ясною, сонячною погодою встановився в неї безпосередній зв'язок: блакитне небо за асоціацією, як образний вираз, ознака красивого, закріпився в її свідомості. Тому і на картині вона сприйняла блакитне небо як «красиве».

В естетичних судженнях учнів вже яскраво виявляються складні асоціативні зв'язки образів безпосереднього сприймання пейзажних творів з наявними образами уяви, а цьому сприяли власні спостереження учнів, їх знання з літератури. Так, розуміння краси прозорого, ясного неба базується на образах безпосереднього сприймання його учнями. Блакитне небо в сонячну погоду не раз вони сприймали і відчували його прозорість, височінь. При сприйманні картини в них за асоціацією виникають образи (уяви); це збагачує їх безпосереднє сприймання, робить його глибшим, естетично насиченим.

Зіставлення явищ, відображених у художніх образах, з явищами, які учні спостерігали в житті, приводить їх до розуміння характерних сторін цих явищ, що в свою чергу дає змогу виробити емоційну оцінку, аналогічну до авторської. А це важлива умова формування правильного естетичного ставлення не лише до творів мистецтва, а й до навколишньої дійсності.

Організація і зміст експериментального дослідження

З метою виявлення особливостей естетичного ставлення до творів живопису ми провели експериментальне дослідження. Дослідження мало теоретико-емпіричний характер та проводилося у три етапи.

Експериментальною роботою на різних етапах було охоплено 58 учнів 3–4 класів у СЗШ №22 ім. В. Стефаника м. Львова.

Вибірка учнів цих класів обґрунтовується психолого-педагогічними характеристиками естетичного розвитку дітей засобами живопису. Вважаємо, що в учнів 3–4 класів з’являється власне естетичне усвідомлення, формується естетична культура. Окрім того, довільність психічних процесів дає їм змогу зосереджуватися на творі живопису і глибше усвідомлювати естетичний зміст мистецького твору.

На першому етапі дослідження (І семестр 2007–2008 н. рр.) вивчено стан розробленості досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній та методичній літературі, проаналізовано педагогічну практику використання творів живопису як засобу естетичного виховання школярів на уроках образотворчого мистецтва, обґрунтовано об’єкт, предмет, конкретизовано завдання дослідження, розроблено методику експериментальної роботи.

На другому етапі (ІІ семестр 2007–2008 рр.) здійснено констатуючий експеримент, під час якого узагальнено зібраний фактичний матеріал з питань використання творів живопису на уроках образотворчого мистецтва, визначено та обґрунтовано основні показники естетичного ставлення до творів мистецтва, розроблено технологію естетичного виховання школярів на уроках образотворчого мистецтва засобами живопису.