Сторінка
6

Диференційований підхід до учнів при навчанні біології

Завдання для 2-ї групи. Відновити порядок в ланцюзі живлення, з вказівкою всіх трофічних зв'язків, а також визначити консументи різних порядків, продуценти, редуценти.

Завдання для 3-ї групи. Виконати завдання для 2-ї групи. Придумати свої декілька варіантів.

Приклад 2. Дана задача: Який був генотип батьків, якщо в другому поколінні розщеплювання по двох ознаках йшло в співвідношенні 2:4:4:6

Завдання для 1-ї групи. Вирішіть задачу.

Завдання для 2-ї групи. Вирішіть задачу. Визначте фенотипи батьків і одержаних гібридів 1-го покоління.

Завдання для 3-ї групи. Виконати завдання для 2-ї групи. Визначте фенотипи і генотипи батьків і 2-х поколінь гібридів.

2. Диференціація учбових завдань по рівню трудності.

При цьому ускладнення може відбуватися за рахунок залучення пройденого матеріалу, коли учням необхідно встановити близькі або далекі зв'язки між різними фрагментами змісту. Ускладнення завдань може відбуватися і за рахунок ускладнення видів роботи, посилення рівня творчої діяльності, необхідної при виконанні завдання.

Учителями використовуються різноманітні способи включення диференційованих завдань у навчальний процес, які можна об'єднати в дві групи: перша - учитель може дати завдання кожному учню, друга - учні можуть самі вибрати завдання. До самостійного вибору завдання учнів треба готувати. На першому етапі вчитель розповідає про складності кожного завдання, радить учню, яке завдання вибрати; на другому етапі - розповідає про складності завдань, але вибирають самі учні. Учитель коректує їх вибір. На заключному етапі учні самі розподіляють складність завдання і самі здійснюють вибір. Така робота сприяє формуванню адекватної самооцінки відповідного рівня домагань учнів. Завдання для добровільного виконання можуть знаходити і пропонувати самі учні.

Такий спосіб диференціації припускає наступні види ускладнення завдань для найпідготовленіших учнів [Додаток]:

ускладнення матеріалу (наприклад, в завданні для 1-ї і 2-ї груп використовуються задачі на моногібридне схрещування, а для 3-ї – на дигібридне, і перекомбінацію генетичного матеріалу);

збільшення об'єму матеріалу, що вивчається (збільшення кількості пунктів завдань, самостійна робота по поглибленому вивченню).

виконання операції порівняння на додаток до основного завдання (порівняти будову тіла кільцевих і плоских черв'яків, порівняти будову серця риб і птахів).

використання зворотного завдання замість прямого (по змінній дії визначити чинник, і навпаки).

3. Диференціація завдань за об'ємом учбового матеріалу.

Такий спосіб диференціації припускає, що учні 2-ї і 3-ї груп виконують окрім основного ще і додаткове завдання, аналогічне основному, однотипне з ним.

Необхідність диференціації завдань за об'ємом обумовлена різним темпом роботи учнів. Повільні діти, а також діти з низьким рівнем знань звичайно не встигають виконати самостійну роботу до моменту її фронтальної перевірки в класі, їм потрібен на це додатковий час. Решта дітей затрачує цей час на виконання додаткового завдання, яке не є обов'язковим для всіх учнів.

Як правило, диференціація за об'ємом поєднується з іншими способами диференціації. Як додаткові пропонуються творчі або більш важкі завдання, а також завдання, не пов'язані за змістом з основним, наприклад, з інших розділів програми. Додатковими можуть бути завдання на кмітливість, нестандартні завдання ігрового характеру. Їх можна індивідуалізувати, запропонувавши учням завдання у вигляді карток, кросвордів, цікавих біологічних тестів.

Приклади диференційованих завдань.

Приклад 1. Основне завдання: Опишіть будову квітки конюшини, ромашки, яблуні.

Додаткове завдання: Подумайте, які види комах пристосовані до запилення цих квіток, в чому це виражається?

Приклад 2. Основне завдання: Визначте за допомогою гербарію види рослин.

Додаткове завдання: Приведіть приклади рослин тих же видів, визначаючи рід і сімейство.

4. Диференціація роботи по ступеню самостійності учнів.

При такому способі диференціації не передбачається відмінностей в учбових завданнях для різних груп учнів. Всі діти виконують однакові вправи, але одні це роблять під керівництвом вчителя, а інші самостійно.

Приклад організації роботи по картках.

I етап. Учні знайомляться з текстом завдання. Після цього частина дітей приступає до самостійної роботи над ним. Їм може бути дано додаткове завдання, наприклад скласти порівняльний аналіз даних характеристик.

II етап. Аналіз завдання під керівництвом вчителя: роз'яснення досліджуваних закономірностей, чітке визначення спрямованості роботи. Після цього ще частина дітей приступає до самостійній роботі.

III етап. Пошук рішення під керівництвом вчителя. Після цього частина дітей самостійно записує висновок, а інші роблять це під керівництвом вчителя.

IV етап. Перевірка завдання організовується для тих дітей, які працювали самостійно.

Учні самі визначають, на якому етапі їм потрібно приступити до самостійного виконання завдання. При необхідності вони можуть в любий момент повернутися до роботи під керівництвом вчителя.

5. Диференціація роботи по характеру допомоги учням.

Такий спосіб, на відміну від диференціації по ступеню самостійності, не передбачає організації фронтальної роботи під керівництвом вчителя. Всі учні відразу приступають до самостійної роботи. Але тим дітям, які мають труднощі у виконанні завдання, надається дозована допомога.

Найпоширенішими видами допомоги є: а) допомога у вигляді допоміжних завдань, навідних питань; 6) допомога у вигляді «підказок» (карток-помічниць, карток-консультацій, записів на дошці і ін.).

Можуть використовуватися різні види допомоги:

зразок виконання завдання: показ способу рішення, зразка міркування (наприклад, записи таблиці систематичного положення рослини сімейства розоцвітих) і оформлення:

довідкові матеріали: теоретична довідка у вигляді схеми, таблиці і т.п.;

пам'ятки, плани, інструкції (наприклад, правила роботи з мікроскопом);

наочні опори, ілюстрації, моделі (наприклад, у вигляді малюнка, наочних об'ємних посібників і ін.);

додаткова конкретизація завдання (наприклад, роз'яснення окремих термінів; вказівка на яку-небудь істотну деталь, особливість);

допоміжні (навідні) питання, прямі або непрямі вказівки по виконанню завдання;

план виконання завдання;

початок або часткове його виконання.

Дозування допомоги вчителя учням включає тимчасове полегшення завдань (розбивка тексту або фрагментування на самостійні частини - порції), завдання з письмовою інструкцією (наприклад, із указівкою послідовності дій), роботи з підготовчими вправами (кожна підготовча вправа являє собою етап виконання основного), роботи з наочним підкріпленням, малюнком, кресленням.

Виконуючи завдання з дозованою допомогою, учень одержує конверт із необхідними інструктивними матеріалами, до яких він може звернутися, а може і не звернутися в процесі виконання завдання. У даному випадку обсяг дозованої допомоги визначає сам учень.