Сторінка
5

Диференційований підхід до учнів при навчанні біології

Учні з високими навчальними можливостями мають міцні знання, володіють навичками самостійної роботи. Вони ретельно аналізують матеріал, працюють у швидкому темпі, добре вчаться. Знання цих учнів потребують іноді деякої корекції та періодичного контролю.

Учні із середніми навчальними можливостями за належних умов можуть вчитися досить успішно. Проте у них немає цілеспрямованості у навчальній роботі, низька працездатність. Їх навчальну діяльність треба ретельно планувати і поопераційно контролювати. У навчанні цієї групи учнів слід дотримуватися поступовості в переході від простого до більш складного.

Третя група – учні з низькими навчальними можливостями і низькою працездатністю – без допомоги вчителя вони працювати не можуть. Для них характерний низький темп засвоєння знань.

За диференційовано-груповою формою навчання всі учні здебільшого працюють за завданнями, що в основній частині мають спільну пізнавальну мету. Для різних за навчальними можливостями груп учнів завдання відрізняють за обсягом, рівнем трудності, мірою допомоги. Як правило, групи класу працюють за трьома варіантами, але для сильнішої і середньої груп варіанти нерідко готуються у двох сюжетних різновидах.

Диференційовано-групова форма організації роботи сприяє підвищенню інтересу до навчальної діяльності, розвитку працездатності, але треба враховувати і можливість негативного її прояву. Учні не повинні знати про поділ їх на різні групи. Вчитель повідомляє, що робота за картками проводиться для того, щоб кожен мав можливість працювати самостійно. Він не вказує, що в тій чи іншій групі завдання більш важкі. Треба виключити можливість прояву зазнайства з боку сильніших учнів і всебічно заохочувати слабших.

З наведеного видно, що форми організації навчальної діяльності учнів можуть бути різні. У кожному випадку необхідно вибирати оптимальну з урахуванням поставленої навчальної мети.

Види диференційованої роботи на уроках біології

Сучасні концепції середньої освіти виходять з пріоритету мети виховання і розвитку особистості школяра на основі формування учбової діяльності. Важливо створити умови для того, щоб кожний учень міг повністю реалізувати себе, ставши справжнім суб'єктом навчання, який бажає і уміє вчитися. Навчання повинне бути варіативним до індивідуальних особливостей школярів. Одним із засобів реалізації індивідуального підходу до дітей є диференціація навчання.

Диференційованим вважається такий навчально-виховний процес, для якого характерний облік типових індивідуальних відмінностей учнів.

Організація вчителем внутрішньокласової диференціації включає декілька етапів.

1.Визначення критерію, на основі якого виділяються групи учнів для диференційованої роботи.

2.Проведення діагностики по вибраному критерію.

3.Розподіл дітей по групах з урахуванням результатів діагностики.

4.Вибір способів диференціації, розробка різнорівневих завдань для створених груп учнів.

5.Реалізація диференційованого підходу до школярів на різних етапах уроку.

6.Діагностичний контроль за результатами роботи учнів, відповідно до якого може змінюватися склад груп і характер диференційованих завдань.

У роботі із школярами доцільно використовувати два основні критерії диференціації: навченість і навчання. На думку психологів, навченість — це певний підсумок попереднього навчання, тобто характеристики психічного розвитку дитини, які склалися у неї до сьогоднішнього дня. Показниками навченості можуть служити досягнутий учнем рівень засвоєння знань, рівень засвоєння навиків і умінь, якості знань і навиків (наприклад, усвідомленість, узагальненість), способи і прийоми їх надбання.

Поняття навчання обґрунтовано в працях Б.Г. Ананьєва, Н.А.Менчинськой, З.І. Калмикової, А.К. Маркової і ін. Навчання трактується як сприйнятливість школяра до засвоєння нових знань і способів їх добування, готовність до переходу на нові рівні розумового розвитку (А.К.Маркова), як ансамбль інтелектуальних властивостей людини, від якої за всіх інших рівних умов залежить успішність навчання (З.І. Калмикова).

Якщо навченість є характеристикою актуального розвитку, тобто того, чим уже володіє учень, то навчання — характеристика його потенційного розвитку. З цієї точки зору поняття навчання близьке до поняття зона найближчого розвитку, запропонованого Л.С. Виготським. Важливими показниками високого рівня навчання є сприйнятливість до допомоги іншої людини, уміння здійснювати перенесення, здібність до самонавчання, працездатність і ін.

Використовуючи різні способи організації діяльності дітей і єдині завдання, вчитель диференціює по:

а) ступені самостійності учнів;

б) характеру допомоги учням;

в) формі учбових дій.

Розрізняють такі види диференціації (за М.М. Фіцулою):

1. Диференціація учбових завдань по рівню творчості.

Такий спосіб припускає відмінності в характері пізнавальної діяльності школярів, яка може бути репродуктивною або продуктивною (творчою).

До репродуктивних завдань відносяться, наприклад, відповідь на питання добре вивчених тем. Від учнів потрібне при цьому відтворення знань і їх вживання в звичній ситуації, робота за зразком, виконання тренувальних вправ. Учням приходиться застосовувати знання в зміненій або новій, незнайомій ситуації, здійснювати більш складну розумову діяльність, створювати новий продукт. В процесі роботи над репродуктивними завданнями учні набувають досвід творчої діяльності.

До продуктивних завдань відносяться вправи, відмінні від стандартних. Учням доводиться застосовувати знання в зміненій або новій, незнайомій ситуації, здійснювати складніші розумові дії (наприклад, рішення задач по генетиці, складання тестів), створювати новий продукт (складання ланцюжків живлення, харчових пірамід). В процесі роботи над продуктивними завданнями школярі здобувають досвід творчої діяльності.

На уроках біології використовуються різні види продуктивних завдань, наприклад:

пошук закономірностей в процесі розвитку мікроорганізмів різних видів;

класифікація вивчених класів і видів тварин;

самостійне складання кросвордів, загадок;

складання гербаріїв і робота з ними, робота з мікроскопом;

розробка і обговорення шляхів рішення різних екологічних проблем;

нестандартні і дослідницькі завдання.

Диференційована робота організовується різним чином. Частіше за все учням з низьким рівнем знань (1-а група) пропонуються репродуктивні завдання, а учням з середнім (2-а група) і високим (3-а група) рівнем знань — творчі завдання. Можна запропонувати продуктивні завдання всім учням. Але при цьому дітям з низьким рівнем знань даються завдання з елементами творчості, в яких потрібно застосувати знання в зміненій ситуації, а іншим — творчі завдання на вживання знань в новій ситуації.

Приклади диференційованих робіт з використанням типів продуктивних завдань:

Приклад 1. Дані елементи ланцюга живлення в неправильному порядку: «трав'яниста рослинність», «орел», «жаба», «вуж», «сарана», «мікроорганізми».

Завдання для 1-ї групи. Відновити порядок в ланцюзі живлення, з вказівкою всіх трофічних зв'язків.