Сторінка
2
Відомий сучасний дидакт вищої школи В.І. Гінецинський творчо розвиває позначений підхід, виділяючи такі принципи як системоутворюючі чинники технології організації високопродуктивного впливу педагога-майстра:
1. Принцип рефлективності: педагог повинен розглядати себе, свої знання, здібності й цінності як суттєвий фактор ефективності педагогічного впливу.
2. Принцип ефективності педагогічного впливу: цей вплив повинен здійснюватися так, щоб намічений результат досягався найменшими зусиллями й в найкоротший строк.
3. Принцип результативності: педагогічний вплив має місце тоді, коли досягнуто попередньо визначеного психологічно доцільного результату.
4. Принцип особистісної зорієнтованості: в якості кінцевого ефекту педагогічного впливу, як проекції його основної мети, завжди треба розглядати зміну особистості об'єкта впливу.
5. Принцип гармонійності: одиничний педагогічний вплив включається в систему інших педагогічних впливів таким чином, щоб сприяти досягненню загального ефекту.
6. Принцип імперативності: знання про об'єкти дійсності педагог – суб'єкт педагогічного впливу – повинен переосмислити як таке, що підлягає обов'язковому засвоєнню навчальною аудиторією.
Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» сучасне реформування освіти в нашій країні передбачає реальну переорієнтацію діяльності педагога, всього процесу навчання з передавання знань на розвиток особистості учня, формування його основних компетенцій. Педагог у кінцевому підсумку повинен не просто передати іншій людині (вихованцеві, учневі, студентові) суму знань, умінь і навичок, а сформувати її компетенції. Поняття компетенцій не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Компетенція (або компетентність) – це загальна здатність людини, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях і здібностях, набутих завдяки її навчанню.
Основними групами компетенцій, яких потребує сучасне життя, є такі:
• соціальні, пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийманні рішень, у суспільному житті, у врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні й розвитку демократичних інститутів суспільства;
• полікультурні – стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо;
• комунікативні – передбачають опанування важливим у роботі й суспільному житті ефективним усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами;
• інформаційні, зумовлені зростанням ролі інформації в сучасному суспільстві і передбачають оволодіння інформаційними технологіями, уміннями здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітну інформацію;
• саморозвитку й самоосвіти, пов'язані з потребою й готовністю постійно навчатися як у професійному плані, так і в особистому й суспільному житті;
• інші, що реалізуються в прагненні й здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності. Компетенції є інтегрованим результатом активної діяльності вчителів і учнів. Вони формуються передусім на основі опанування учнями змістом сучасної освіти під керівництвом педагога. Зрозумію також, що педагог не може сформувати такі характеристики в когось іншого, сам не володіючи ними. А тому формування їх в учня доцільно вважати основним показником результативності педагогічної праці вчителя, вихователя, об'єктивним індикатором його професійної компетентності й педагогічної майстерності.
Педагогічні здібності – поєднання психологічних та особистісних якостей вчителя
Досягнення високої майстерності у навчанні й вихованні дітей великою мірою залежить від особистих якостей вчителя. І в першу чергу від його педагогічних здібностей.
Під здібностями до педагогічної діяльності розуміють певне поєднання психологічних та особистісних якостей вчителя, що забезпечують досягнення високих результатів у навчанні і вихованні дітей. Дослідження психологів показали, що педагогічна діяльність вимагає не тільки спеціальної організації і певних умінь та навичок, але і цілого ряду психологічних особливостей, які належать до категорії педагогічних здібностей.
Педагогічні здібності характеризують як розумову, так і емоційно-вольову сторону особистості. Всі ці якості звісно пов'язані одна з одною і утворюють єдине ціле. Дослідження Ф.М. Гоноболіна, Н.В. Кузьміної, Н.Л. Левітова, Г.В. Страхова, С.В. Кондратьєвої, В.М. Роздобудько, Л.С. Базилевської та інших психологів дозволили представити структуру цього складного і багатогранного утворення. Використовуючи дані цих досліджень можна виділити ряд компонентів, які займають суттєве місце в структурі педагогічних здібностей.
Дидактичні здібності – це здібності передавати учням навчальний матеріал доступно, зрозуміло, викликати в учнів активну самостійну думку, організувати самостійну діяльність учнів, керувати пізнавальною активністю учнів. В основі цих здібностей лежить постійна установка педагога на врахування психології учня, рівня їх розвитку, можливостей тощо. Конкретно ці здібності проявляються у процесі використання методів передачі знань, організації засвоєних знань, умінь і навичок, забезпеченні розвитку особистості, перевірці, контролі, в оцінюванні результатів уміння, управлінні пізнавальною активністю учнів, врахуванні рівня досягнутого розвитку, передбаченні труднощів учнів. г
Академічні здібності – здібності до галузі науки (музики, математики, фізики, біології, літератури), що є предметом викладання вчителя в школі. Здібний педагог добре знає навчальний предмет, досконало, глибоко володіє матеріалом, має до нього, великий пізнавальний інтерес, проводить дослідницьку роботу. Він постійно знайомиться з новими досягненнями у своїй галузі знань, а також у суміжних науках.
Перцептивні здібності – це здібності педагога проникати у внутрішній світ вихованця, психологічна спостережливість, пов'язана з таким розумінням особистості учня і його тимчасових психічних станів. Про такого вчителя учні говорять, що він ніби й не дивиться, а все бачить.
Мовні здібності – це здібності чітко висловлювати свої думки й почуття за допомогою мови, а також з допомогою невербальних засобів (міміки, пантоміміки). Це одна із досить важливих здібностей вчителя. Мовлення вчителя на уроці завжди звернене до учнів. Воно повинно бути переконливим, простим, зрозумілим, образним, виразним та емоційно забарвленим. Для вчителя повинна бути характерна чітка дикція, багатство словникового запасу, відсутність різних помилок.
Організаторські здібності – це вміння організовувати учнівський клас, згуртовувати його, правильно організовувати свою власну діяльність (планування, контроль тощо). Робота вчителя, по суті, завжди включає й себе елемент організації і самоорганізації. Тому розвиток організаторських здібностей має вийнятково важливе значення в його професійній підготовці, вдосконаленні майстерності.
З організаторськими тісно пов'язані експресивні здібності, що виражаються в емоційній насиченості, умінні транслювати себе учням. Правильна дикція, добре підготовлений голос, дихання, узгодженість мови, міміки і жестикуляції – усе це входить у поняття «педагогічна техніка». Добрий вихователь володію мімікою, може надати своєму обличчю необхідного виразу або стримати свій настрій.