Сторінка
3
І.А. Зязюн та В.О. Сластенін правильно ставлять завдання навчати студентів основ педагогічної техніки: «Вчитель, який професіонально володіє педагогічною технікою, відзначається умінням перетворювати в апарат педагогічного впливу свої емоції, голос, жест, міміку. Мова педагога повинна бути точною, переконливою, яскравою, жвавою, дієвою, образною і захоплюючою.
Сугестивні здібності виражають здатність вчителя до безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів і вміння на цій основі домагатися в них авторитету. Двосторонність педагогічного процесу: «вчитель-учень», «вихователь – вихованець» передбачає необхідність володіння педагогами сугестивними здібностями. Звичайно, це насамперед пов'язано з переконаністю самого педагога, з рівнем його педагогічної свідомості. Велике значення при цьому має цілеспрямованість дій, сформованість вольової сфери педагога. Здатність «читати з обличчя» називають перцептивною здатністю. Розуміння вчителем, вихователем дитячих емоцій, врахування їх в організації навчально-виховного процесу позитивно позначається на його результатах.
Педагогічна уява – спеціальна здатність, яка має вияв у передбаченні результатів своїх дій в проектуванні розвитку особистості учня. Вона пов'язується з педагогічним оптимізмом, з вірою у можливості виховання, вірою в людину.
Педагогічна рефлексія – здатність оцінити свою діяльність, її результати, свою концепцію, свій індивідуальний стиль.
Одним з компонентів педагогічних здібностей є розподіл, обсяг і переключення уваги (педагогічна спостережливість).
Педагогічні здібності тісно пов'язані із спеціальними здібностями, наприклад, артистичними, музичними, технічними і т.д. Талановиті педагоги захоплюються музикою, літературою, сценою. Важливим є те, що ці здібності включаються в педагогічну діяльність, підпорядковуються їй.
Останніми роками дедалі частіше проводяться спеціальні експериментальні дослідження, присвячені ролі окремих перелічених вище здібностей у професійній діяльності педагога Так, наприклад, досліджувалися перспективні здібності – розуміння школяра вчителем (С.В. Кондратьева, В.М. Роздобудько). Одержано деякі цікаві дані: жінки-вчителі в цілому, точніше розуміють школяра, ніж чоловіки, викладачі гуманітарних предметів краще, ніж вчителі точних дисциплін. Впливає на цю здатність також інтелектуальний рівень і конструктивне уявлення, Комунікативні здібності – це здібності до спілкування з дітьми, вміння знайти правильний підхід до учнів, встановити з ним правильні взаємовідносини, наявність педагогічного такту (Я.В. Страхов, Н.В. Кузьміна).
Педагогічний такт пронизує всю діяльність і поведінку вчителя. Він проявляється в умінні знаходити найбільш ефективні засоби впливу на учня, дотриманні міри у використанні виховних впливів, уважності і чуйності, врахуванні індивідуально-психологічних особливостей дітей.
Отже, педагогічні здібності проявляються в особливій чутливості до педагогічних цілей, засобів і результатів міжособистісних стосунків педагога та учнів. Базисним компонентом педагогічних здібностей виступає здатність протидіяти розвитку втоми при роботі з людьми і витримувати емоційні навантаження в процесі спілкування (соціальна працездатність і саморегуляція).
Психолого-педагогічні умови формування особистісних цінностей майбутнього вчителя
Духовно-інтелектуальні цінності, що стали надбанням люди, класифікують за найрізноманітнішими ознаками і, таким чином, ділять їх на декілька груп. Так, наприклад проф. Вишневський О.І. в окремі групи відносить вартості особистого життя, сімейного, громадянські вартості, національні та ін. Подібні класифікації знаходимо в інших авторів. Але оскільки найбільшу частину свого життя людина витрачає на трудову діяльність, у якій вона формується і розвивається як особистість, то найчастіше для її характеристики використовують особистісні та професійні цінності.
У системі особистісних цінностей дослідники найчастіше виділяють ті якості особистості, котрі зумовлюють характер її взаємин з людьми, що складають для неї соціальне мікросередовище (члени неформальних об’єднань, навчальні, трудові, спортивні об’єднання, громадські організації тощо).
Особистісні цінності людини відіграють неабияку роль у професійній діяльності фахівця будь-якого профілю. Але значущість їх у різних видах професійної діяльності неоднакова. Так, наприклад, висока культура спілкування є особистісною цінністю людини. Але коли особистість реалізує себе в системі «людина – людина», то ця цінність більшою мірою набуває чинності професійно значущої, ніж, скажімо, у випадку її реалізації у таких системах, як «людина – техніка», «людина – природа» та ін. Це, зокрема, стосується педагогічної професії. Як засвідчують численні дослідження учні сприймають та оцінюють вчителя передусім як людину, особистість. І тільки після цього – як професійного педагога, фахівця. Тому в процесі формування учителя особистісні та професійні цінності за своєю значущістю для навчально-виховної роботи з дітьми можемо розглядати як рівнозначні, тобто однаково важливі, а їх формування та розвиток – як актуальну проблему педагогічної науки і практики.
Для забезпечення повноцінної професійної підготовки вчителя необхідно мати досить повне уявлення про склад і структуру ти цінностей, що є психолого-педагогічними передумовами творчої педагогічної діяльності. Таке уявлення конче потрібне наставникам майбутніх педагогів, тобто викладачам, бо без нього неможливо забезпечити цілеспрямоване формування особистості вчителя, передусім педагогічне керівництво цим процесом. Воно потрібне й самим майбутнім педагогам, бо без такого уявлення неможлива повноцінна організація їх професійного самовиховання.
Вивчаючи цінності майбутніх педагогів, проф. Скульський виявив, що переважна їх більшість усвідомлює себе виключно в якості з властивими їй загальнолюдськими цінностями. Водночас дані про усвідомлення ними своєї ролі майбутніх вчителів практично не виявлено. Тому серед пріоритетних цінностей не бачимо тих. що свідчили б про професійну орієнтацію майбутніх учителів на відповідні цінності (наприклад, на професійні знання, вміння, здібності тощо). А значить майбутній учитель належним чином не усвідомлює свій професійний ідеал як своєрідну модель, на яку він мав би орієнтуватися в процесі навчання, самоосвіти, виховання та самовиховання.
Зауважимо, то в науці немає чітких критеріїв розмежування особистісних і професійних якостей вчителя. Та воно й не завжди потрібне. Важливо знати склад них цінностей з тим. щоб можна було підбирати адекватні педагогічні засоби й способи їх формування.
Справді, дна з цінностей людини, незалежно від її професії – це справедливість. З іншого боку, справедливість є також важливою професійною якістю вчителя і, якщо існують певні педагогічні засоби формування справедливості як особистісної цінності, то немає жодної потреби у пошуках засобів формування цієї ж якості як професійної цінності. Натомість дуже важливо навчити майбутніх педагогів властиві їм особистісні якості «трансформувати» у площину професійної діяльності з тим, щоб усвідомити їх професійну значущість.