Сторінка
6

Принципи формування екологічних понять на уроках біології

Поясніть причини даного явища.

б) Ч.Дарвін більше як сто років назад встановив факт залежності між врожаєм конюшини і чисельністю кішок, які жили в сільській місцевості.

Дайте пояснення даної закономірності.

в) Чим пояснюється такий парадоксальний факт: "цвітіння" води - масове розмноження водоростей - супроводжується загибеллю риби?

5. Демонстрування досвіду або повідомлення про нього можуть стати основою для створення проблемної ситуації.

а) В двох однакових посудинах знаходиться культура хлорели. В дослідний посуд помістили планктонних ракоподібних, які харчуються хлорелою. Через деякий час чисельність хлорели в ній збільшилась у порівнянні з контрольним посудом.

Знайдіть пояснення отриманим результатам.

б) Дослід Гаузе заключається в наступному: якщо популяції двох близьких видів інфузорій хвостатої та інфузорії золотистої ростити окремо, надаючи їм певну кількість їжі, то особини в середині популяції розмножуються і досягають деякої постійної чисельності. Але якщо ці два види ростити сумісно при такій же кількості їжі, то до кінця 16-го дня виживає тільки інфузорія золотиста.

Як можна пояснити результати цього досліду.

Проблемний підхід до навчання передбачає обов'язкове формування в учнів прийомів розумової діяльності: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків тощо, виключає в себе логічні операції, необхідні для вибору екологічного цілеспрямованого рішення.

Школа покликана дати учням основи екологічних знань, сформувати екологічний стиль мислення, навчити правил екологічно доцільної поведінки та здорового способу життя, тобто виховувати екологічну культуру особистості. У зв'язку з цим важливе значення має моніторинг екологічного виховання - систематичне вивчення його стану. Тим часом відомо, що моніторинг екологічного виховання, як і діагностика навчально-виховного процесу взагалі, належить до найслабкіших ланок педагогічної теорії та практики.

Були розроблені критерії визначення рівня екологічної культури школярів різного віку - наукові, емоційно-ціннісні, нормативні, діяльнісні. У діагностичній методиці їх сформульовано так.

1. Екологічні знання.

2. Екологічні мотиви і цінності.

3. Поведінка в природі.

4. Спосіб життя (стосовно навколишнього середовища та свого здоров'я).

5. Посильна участь в екологічній діяльності.

Ці критерії враховано для трьох рівнів екологічної культури учнів.

І рівень — низький.

- поверхові, фрагментарні екологічні знання;

- споживацька орієнтація щодо навколишнього середовища; байдужість до випадків заподіяння цьому шкоди;

- порушення правил поведінки в навколишньому природному середовищі;

- нездоровий спосіб життя (багато необов'язкових, надмірних видів споживання, нераціональне харчування, відсутність намагання зменшити витрати енергетичних і матеріальних ресурсів, відсутність прагнення зменшити кількість побутових відходів, наявність шкідливих звичок);

— неучасть у посильній екологічній діяльності.

II рівень - середній.

- досить глибокі екологічні знання з окремих питань, але загалом недостатньо систематизовані;

- орієнтація на необхідність збереження та охорони навколишнього середовища, небайдужість до випадків порушення вимог до правил поведінки в ньому;

- утримання від порушень правил поведінки в навколишньому природному середовищі;

- не зовсім здоровий спосіб життя (окремі необов'язкові види споживання, нераціональне харчування, намагання зменшити витрати енергетичних і матеріальних ресурсів, прагнення зменшити кількість побутових відходів, відсутність шкідливих звичок.

III рівень - високий.

- системні знання про екологічні закономірності, екологічні проблеми людства та шляхи їх розв'язування;

- розуміння необхідності докорінних змін у взаємодії людини з природою з метою її відновлення. Вияв грамотної громадянської позиції щодо випадків порушень правил поведінки в навколишньому середовищі;

- недопущення порушень правил поведінки в навколишньому природному середовищі;

- здоровий спосіб життя (окремі необов'язкові види споживання, намагання раціонально харчуватися, намагання зменшити витрати матеріальних та енергетичних ресурсів, прагнення зменшити кількість побутових відходів, відсутність шкідливих звичок);

- посильна з власної ініціативи участь в екологічній діяльності. Виходячи з критеріїв та рівнів екологічної культури школярів, визначаються показники, за якими робляться висновки про результативність екологічного виховання:

підвищення якості екологічних знань;

переорієнтація, зміна мотивів та цінностей щодо навколишнього середовища;

дотримання правил поведінки у природі;

позитивні зміни у способі життя;

участь в екологічній діяльності.

Узагальненим показником ефективності екологічного виховання є підвищення рівня екологічної культури школярів. Остання є системним утворенням, що складається з таких компонентів, як:

екологічні наукові знання;

способи мислення;

риси світогляду;

відношення і моральні позиції;

практичні дії, які забезпечують гармонійну взаємодію людини з природою;

підтримання збалансованого розвитку суспільства.

Отже, діагностика екологічного виховання - досить складний процес, де не можна обійтися методами анкетування, опитування, тестування. Такими методами можна скористатися тільки для вимірювання першого показника - підвищення якості екологічних знань. Щодо інших показників, то за допомогою цих методів можна отримати лише окремі дані. Адже нерідко учні досить добре обізнані з екологічними питаннями, вимогами до поводження в навколишньому середовищі (або інтуїтивно відчувають, чого від них чекає вчитель), тож дають грамотні відповіді на запитання анкет, добре орієнтуються в запропонованих тестами уявних ситуаціях. Та в повсякденній поведінці ці самі учні порушують екологічні вимоги, не турбуючись про можливі наслідки. Причина в тому, що їхні екологічні знання не перетворилися на особисто значущі мотиви і цінності, в екологічні поняття.

st.ru