Сторінка
3
5) принцип зв'язку екологічної освіти з потребами практичноперетворювальної діяльності людини і суспільства: передбачає відмову від абстрактного просвітительства в області екології і охорони навколишнього середовища, перехід до діяльнісної моделі навчально-виховного процесу, в якому використовується реальні екологічні дані, моделюються умови застосування екологічної інформації в контексті проблем і задач реального життя і професійної діяльності людей. Цей принцип означає по суті вимогу педагогічне обґрунтованої інтеграції екологічної освіти, науки, промисловості і самого життя людини;
6) принцип гнучкості, варіативності, проблемності, системності і міжпредметного змісту екологічної освіти. Гнучкість вимагає періодичного перегляду змісту у відповідності зі змінами потреб людини І суспільства в екологічній освіті; варіативність — різноманітність освітніх програм, розроблених "під споживача". Проблемність є необхідною умовою розвитку екологічного мислення і пізнавальної мотивації в процесі навчання і виховання; системність і міжпредметність відображають унікальність екології як науки - її можливість інтегрувати різноманітні області теоретичного знання і практичної діяльності людини, уособлювати єдність екосистеми;
7) принцип спадкоємності освітніх програм і педагогічних технологій: забезпечує безперервність розвитку екологічної культури, легкість переходу людини на наступні сходинки екологічної освіти. Ця спадковість базується на фундаментальному змісті екологічної освіти, визначеному в державних освітніх стандартах;
8) принцип врахування в екологічні освіті національно-культурних традицій, демографічних, природних і соціально-економічних умов життя людей: стосується як відбору змісту освіти і виховання, враховуючого ці особливості, так і надання для учбових закладів необхідної екологічної інформації - реальної для даного регіону, міста, села, а також організації освітнього процесу, органічно об'єднуючи найкращі традиції загальнолюдської і національної культури;
9) принцип єдності загальної, професійної і екологічної освіти: передбачає як змістовну екологізацію всіх існуючих освітніх програм і державно-освітніх стандартів загальної і професійної освіти, так і введення спеціальних екологічних програм. У сукупності це забезпечить формування екологічного світогляду особистості як органічної складової частини її загального світорозуміння.
Створення розвинутої системи безперервної екологічної освіти на всіх її рівнях і напрямках, і досягнення її цілей на основі реалізації сукупності принципів екологічної освіти можливі за наступних умов:
- розробка відповідної нормативно-правової бази системи безперервної екологічної освіти;
- координація діяльності органів державної влади, управління освітою і навчальними закладами у процесі створення системи безперервної екологічної освіти;
- кадрове забезпечення всіх рівнів і направлень екологічної освіти;
- розробка екологічно-освітніх стандартів і програм;
- підготовка науково-методичної бази;
- екологізація змісту всіх навчальних дисциплін;
- організація активно навчаючого середовища, введення сучасних педагогічних технологій, розвиток психолого-педагогічного забезпечення освітнього процесу;
- розвиток сітки спеціалізованих закладів екологічної освіти, факультетів, кафедр тощо;
- фінансове і матеріально-технологічне забезпечення створення, функціонування і розвитку системи безперервної екологічної освіти.
Таким чином, процес екологізації системи освіти в сучасних умовах є не лише можливою, але й необхідною передумовою виходу суспільства з екологічної кризи, подолання її наслідків, що може здійснюватися різними шляхами. Одним з таких шляхів є формування екологічних понять на уроках у навчальних закладах різного типу, зокрема, на уроках біології.
Форми і методи формування екологічних понять
У наш час будь-яка наука має свій понятійний апарат. Без системи понять розвитку науки не відбувалося б. Що ж таке поняття?
З психологічної точки зору поняття - це результат узагальнення властивостей одиничних, конкретних предметів і явищ. Найабстрактніші поняття пов'язані з відчуттями, які виникають у результаті впливу матеріальних предметів на наші органи чуття. Реальність понять виявляється у мові, через слово. Слово, що визначає певне поняття з будь-якої галузі науки і техніки, називається терміном. Оволодіння поняттями не означає засвоєння лише загальних ознак, притаманних усім предметам чи явищам, таке засвоєння було б чисто формальним. Людина знала б тільки загальне, виражене у слові, і не збагнула б часткового, яке розкривається у безпосередньому чуттєвому пізнанні.
З розвитком виробництва і науково-технічних досліджень знання людей збагачуються, відкриваються нові поняття. Відображаючи істотні ознаки предметів матеріального світу, зв'язки і відношення між ними, поняття вступають у взаємозв'язки одне з одним, складаючи систему понять певної науки.
Всі наукові поняття, відображаючи дійсність, стають рухомими і гнучкими, як і самі предмети і процеси. Поняття поєднують у собі багатство одиничного, особливого і всезагального. Вони служать не лише знаряддям теоретичного проникнення людини в сутність явищ, а й сприяють також практичному перетворенню матеріального світу в інтересах людства.
Отож, такі науки як біологія та екологія теж мають свої екологічні поняття. Оволодіння ними в учнів розпочинається вже з перших років навчання. На першому місці стоїть завдання сформувати в учнів основні екологічні поняття як дидактичної основи розвитку природопізнавальних інтересів, зокрема:
1. Про багаторівневу організацію природи.
2. Про зв'язки (причинно-наслідкові, просторові, в часі) процесів, явищ, компонентів природи.
3. Про антропогенний вплив на природу (позитивний, нейтральний, негативний, тимчасовий, тривалий тощо).
4. Про джерела забруднення природи.
5. Про види забруднень.
6. Про характер, діапазон дії, наслідків забруднень (розрив зв'язків, порушення рівноваги, кругообігу речовин у природі, поява негативних явищ, зменшення біопродукції, біомаси тощо).
7. Про необхідність охорони природи.
Система екологічних понять є важливою складовою частиною загальної системи біологічних понять шкільного предмета і тому обумовлена специфікою його змісту в кожному окремому курсі і віковими особливостями учнів. Разом з тим ця система відображає основи наукових знань екології на сучасному етапі.
В курсі ботаніки розвиваються екологічні поняття тільки трьох родів: про середовище і фактори середовища, екологію організмів і біоценології. В системі екологічних понять курсу ботаніки відсутні поняття популяційно-екологічного ряду, так як доступне вивчення їх в школі може бути проведено тільки на прикладі видів тварин, у відповідності з цим поняття даного ряду включаються у вивчення вперше в курсі зоології, а конкретизуються і розвиваються у складні в курсі загальної біології.
У курсі загальної біології особливо широко представлені екологічні поняття про абіотичні фактори середовища, рівень пристосованості організмів і виявлення властивостей організмів у залежності від умов навколишнього середовища. Ця екологічно співвідноситься з навчальним змістом даного курсу, в якому вивчаються рослини та їх органи по елементах окремих біологічних наук, які в підсумку створюють цілісне, складне поняття про організм і його взаємозв'язок з середовищем. Поняття про абіотичні фактори створюються шляхом розвитку окремих понять про конкретні фактори середовища. Це світло, температура, волога, повітря, вітер, мінеральні солі та ін. У тісному зв'язку з ними формуються і розвиваються поняття про вияв властивостей організмів у залежності від впливу екологічних факторів. Пов'язані між собою змістом, ті та інші формуються разом.