Сторінка
14

Використання творів живопису у формуванні мовленнєвої компетентності дошкільників

Отже, в експериментальній групі відбулися значні позитивні рівневі зрушення в розповідях дітей за ілюстраціями. Так, якщо на констатуючому етапі експерименту високий рівень був відсутнім як в експериментальній, так і в контрольній групах, то на кінець року його було зафіксовано у 20% дітей експериментальної і лише 4% - контрольної груп. На достатньому рівні перебували 42% старших дошкільників експериментальної і 18% - контрольної груп (на початку навчання було відповідно 14% і 16%). Якщо на середньому рівні на констатуючому етапі знаходилися 56% дітей експериментальної і 50% - контрольної груп, то після формуючого етапу експерименту цей показник становив 30% в експериментальній і 56% - у контрольній групах. Значно зменшилося дітей на низькому рівні: з 30% до 8% (в експериментальній) і з 34% до 22% (у контрольній групах).

Таким чином, результати дослідження підтвердили ефективність запропонованої експериментальної методики навчання дітей старшого дошкільного віку розповіді за ілюстраціями.

Поради вихователям щодо формування мовленнєвої компетентності дошкільників (на прикладі використання творів живопису)

Щоб сформувати в дитини перед вступом до школи необхідні вміння, знання, навички, потреби ставлення, педагог повинен створити для цього належні умови, вирішити цілий ряд важливих освітніх завдань: формувати діамонологічну компетентність; розвивати спостережливість, уміння порівнювати, відгукуватися на красу; ознайомлювати з творами образотворчого мистецтва, формувати особисту позицію при сприйнятті творів мистецтва.

Конкретизуємо основні поради:

- Перед тим, як ознайомити дітей із творами живопису, необхідно навчити дітей бачити красу в навколишньому середовищі.

- Надавати дітям інформацію про життя і творчість художників, жанри картин.

- Проводити бесіди за картиною після мовчазного розглядання дітьми картини.

- У старшій групі використовувати до 8-10 запитань, але необхідно пам’ятати, що важлива не кількість запитань, а їхня результативність. Запитання мають спонукати вихованців шукати відповідь через аналіз побаченого.

- Використовувати зразок розповіді в старшому дошкільному віці лише в поодиноких випадках. Коли того вимагає ситуація.

- Необхідно використовувати ігрові прийоми, емоційно-образні пластичні етюди, творчі завдання для активізації процесу сприймання, підвищення результативності.

- Під час розглядання репродукції картини необхідно використовувати художні твори, близькі життєвому досвіду дітей, із чіткою композицією, лаконічні і водночас багаті на мовні засоби.

- Активізувати мову дітей як на заняттях, так і в повсякденному житті.

У методиці розвитку мовлення дошкільнят виокремлюються кілька видів занять зі складання розповіді за змістом картини, які подаємо за ступенем ускладнення.

1.Складання розповіді-опису предметної картини.

2. Складання сюжетної розповіді за змістом картини.

3. Порівняльний опис двох картин.

4. Розповідання за серією сюжетних картин.

5. Складання розповіді за пейзажною картиною чи натюрмортом.

Методика проведення кожного з цих видів занять має свою специфіку, проте обов'язковими є дві структурні частини —організація сприймання, розглядання дітьми картини та навчання розповідання за її змістом. Продуктивність другої частини заняття цілком залежить від результативності першої, тобто від того, наскільки ефективно був організований процес сприймання. Отже, щоб правильно керувати розумовою та мовленнєвою діяльністю дітей на цих заняттях, педагог має оволодіти методикоюнавчання дітей сприймання картини та методикоюнавчання розповідання за її змістом.

Численні спостереження та аналіз роботи вихователів дали нам змогу виокремититипові помилки в організації процесу сприймання дітьми картин.

- Запитання - майже єдиний методичний прийом, який застосовують вихователі у першій частині заняття.

Дошкільнятам важко перебувати тривалий час у статичному положенні, як цього вимагає бесіда за запитаннями. А от різноманітні ігрові прийоми, емоційно-образні пластичні етюди, творчі завдання тощо допоможуть активізувати процес сприймання, підвищити його результативність.

- Запитання добираються за принципом "Чиї і більше, тим краще".

Кількість запитань за змістом картини залежно від віку дітей може змінюватися: від 3-4 у молодшому віці до 8-10 — у старшому. Важлива не кількість запитань, а їх різноманітність.

- Переважна більшість запитань є запитаннями про очевидне, тобто має репродуктивний характер. Надмір не захоплення ними гальмує процес мислення, гасить інтерес до картини.

Запитання за змістом картини мають збуджувати думку. Дітям хочеться відчувати себе розумними, їм до вподоби усілякі несподіванки, загадки. Саме пошукова діяльність найприродніша для дошкільного віку. Отже, не варто зловживати запитанням про очевидне навіть у роботі з малюками. Запитання мають спонукати вихованців шукати відповідь через аналіз побаченого.

- Вихователі часто ставлять типові, трафаретні запитання, пов'язані з констатацією того, що зображено на картині, та встановленням найпростіших зв'язків між елементами зображення.

Шаблонні, трафаретні запитання за змістом картини роблять хід заняття від початку приреченим на невдачу: стає неможливою і недоречною будь-яка ініціатива, зайвими виявляються активність та самостійність, оригінальність думки дітей. У такому пасивному інтелектуальному, емоційному стані навряд чи варто чекати від дітей цікавих власних розповідей. Вони наслідують зразок вихователя та, нудьгуючи, чекають закінчення заняття.

Отже, щоб справді активізувати інтелектуальну та мовленнєву діяльність дітей у процесі сприймання картини, варто глибоко продумати першу частину заняття.

З дітьми молодшого віку через коротку тривалість заняття немає можливості проводити вступну бесіду, і, до речі, в цьому немає потреби, оскільки зміст картин для наймолодших здебільшого дуже простий. Досить звернутися до власного досвіду дітей, пов'язаного зі змістом картини, поставивши їм, наприклад, такі запитання: "Вам подобається будувати з кубиків? Що ви найчастіше любите будувати?" Чи: "Пам'ятаєте, як ми збирали осіннє листячко на майданчику?" Або: "Ви бачили справжнього живого півника? Розкажіть, як це було", "Ви тримали в руках маленьких кошенят?" Актуалізація емоційних переживань, відповідних асоціацій допоможуть дітям більш адекватно сприйняти картину.

Доречними є також використання загадки про головного персонажа картини, пригадування невеличких, бажано знайомих дітям поезій, що відповідають змістові картини.

З дітьми середнього дошкільного віку розглядаються картини складніші за змістом. Отже, роботу варто розпочати з вступної бесіди, щоб актуалізувати наявні в дітей знання, необхідні для обговорення картини. Звернення до власного та колективного досвіду малюків, розв'язання проблемної ситуації, близької до тієї, яка відображена на картині, лексико-граматичні вправи на добір слів певного лексичного поля, — ці та інші методичні прийоми підготують дітей до сприймання та розуміння картини.