Сторінка
5

Спілкування і конфлікти в педагогічній діяльності

Освіта як соціокультурна технологія є не тільки джерелом інтелектуального багатства, але і потужним фактором регулювання та гуманізації суспільної практики та міжособистісних відносин. Педагогічна дійсність, однак, породжує безліч протиріч і конфліктних ситуацій, вихід з яких вимагає спеціальної підготовки соціальних педагогів.

Кожна людина залежно від характеру, поглядів, психічних особливостей виробляє власний стиль спілкування - сукупність найтиповіших ознак поведінки у цьому процесі. Під стилем педагогічного спілкування розуміють індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога та учнів.

Стиль педагогічного спілкування - усталена система способів і прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі. У стилі спілкування відображаються особливості комунікативних можливостей учителя, характер взаємин педагога і вихованців, творча індивідуальність педагога, особливості учнівського колективу.

Стиль педагогічного спілкування залежить від особистісних якостей педагога і комунікативної ситуації. До особистісних якостей, які визначають стиль спілкування, належать ставлення вчителя до дітей (активно-позитивне, пасивно-позитивне, ситуативно-негативне, стійке негативне) та володіння організаторською технікою.

Конфлікт – зіткнення протилежно-спрямованих тенденцій у свідомості індивіда, особистості та групи. Основу конфліктних ситуацій у групі між окремими людьми становить зіткнення між протилежно спрямованими інтересами, думками, цілями, різними уявленнями про спосіб їхнього досягнення. Сигналами конфлікту є криза, напруженість, непорозуміння, інциденти, дискомфорт.

Конфлікт з психологічної точки зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почутів, актів поведінки. Причини конф полягають у протирічях, які мають місце між об’єктами спілкуваня, що породжує гнів, приниження, ненависть. К. Томас відокремлює наступні методи регулювання конфлікту, які також відомі як п'ять основних стилів розв'язання конфліктів, чи стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях:

Ухилення

Пристосування

Примус

Компроміс

Вирішення проблеми

Для того, щоб уникнути конфлікту потрібно уникати таких проявів своєї поведінки:

неадекватні дії та вчинки (порушення дисципліни, грубість, брехня)

некоректні прояви незгоди (різка критика дій та вчинків колеги)

протистояння (ігнорування педагогічних вимог, незацікавлене ставлення до думки педагога, керівника, підлеглого; уникнення контакту)

пасивний протест (сльози, образа)

провокаційні вчинки та дії (каверзні питання, протиправні дії з метою досадити педагогу, керівнику, підлеглому)

Встановлено, що оскільки в основі конфлікту часто лежить протиріччя, підпорядковане певним закономірностям, соціальні педагоги не повинні «боятися» конфліктів, а, розуміючи природу їх виникнення, використовувати конкретні механізми впливу для успішного їх вирішення в різноманітних педагогічних ситуаціях.

Розуміння причин виникнення конфліктів і успішне використання механізмів управління ними можливі лише за наявності у майбутніх соціальних педагогів знань і умінь відповідних особистісних якостей, знань і умінь.