Сторінка
9

Роль дидактичної гри в розвитку зв’язного мовлення

Дидактичний зміст гри полягає в тому, що перед дітьми ставиться завдання і створюється ситуація, що вимагає осмислення подальшої дії. Ігрове завдання закладене в самому почині "Що було б ?" або "Що б я зробив .". Ігрові дії розділяються завданням і вимагають від дітей доцільної предпологаємої дії відповідно до поставлених умов або створеними обставинами.

Починаючи гру, вихователь говорить: "Гра називається "Що було б ?" я почну, а продовжувати буде кожний з вас. Слухайте: "Що було б, як би раптом згасло електрічество у всьому місті?".

Діти висловлюють припущення, констатуюче або узагальнено-доказові. До перших відносяться припущення: "Стало б темно", не "Можна було б грати", не "Можна читати, малювати" і т. д., які діти висловлюють виходячи з свого досвіду. Змістовніші відповіді: "Заводи не смог лі би працювати - наприклад випікати хліб", "Зупинилися б трамваї, тролейбуси, і люди запізнилися б на роботу" і т. д.

Ці ігри вимагають уміння співвіднести знання з обставинами встановленнями причинних зв'язків. У них міститься і змагання елемент: "Хто швидше зміркує?". Старші діти люблять такі ігри і вважають їх "іграми важкими", такими, що вимагають уміння "подумати".

Ігри типу "Що б я зробив, якби був чарівником" - це ігри, що звуть до здійснення мрії, що будять уяву. Проводяться вони подібно до попередньої гри. Починає вихователь: "Якби я була чарівником, я зробила б так, щоб всі люди були здорові".

Діти різні, і різні у них мрії: одні хочуть бути космонавтами, інші - лікарями, щоб всі було здорово, треті - віддаючи дань любові до вихователь, хочуть бути теж вихователями. Є і такі, які хочуть, щоб було багато у всіх морозива.

Ігри, в яких зріють паростки майбутнього, корисні. Педагогічна цінність їх в тому, що діти починають думати, вчаться слухати один одного.

Ігри-загадки. Основною ознакою загадки є хитромудрий опис, який потрібно розшифрувати (відгадати і довести); опис цей лаконічно і нерідко оформляється у вигляді питання або закінчується ним. Змістом загадок є навколишня дійсність: соціальні і природні явища, предмети праці і побуту, рослинний і тваринний світ. З розвитком суспільства істотно міняється зміст і тематика загадок. У них отоброжається досягнення науки, техніки, культури.

Головної особливостью загадок є логічне завдання. Способи побудови логічних завдань різні, але всі вони активізують розумову діяльність дитини. Дітям старшого віку подобаються ігри-загадки. Необхідність порівнювати, пригадувати, думати, здогадуватися - доставляє радість розумової праці. Розгадування загадок розвиває здібність до аналізу, узагальнення, формує уміння міркувати, робити висновки, висновки.

Ігри-бесіди (діалоги). У основі гри-бесіди лежить спілкування вихователя з дітьми, дітей з вихователем і дітей з один одним. Це спілкування має особливий характер ігрового навчання і ігрової діяльності. Відмінними його рисами є безпосередність переживань, зацікавлення, доброзичливість, віра в "правду гри", радість гри. В грі - бесіди вихователь часто йде не від себе, а від близького дітям персонажа і тим самим не тільки зберігає ігрове спілкування, але і підсилює радість його, бажання повторити гру.

Цінність гри-бесіди полягає в тому, що вона пред'являє вимоги до активізації эмоцианально-розумових процесів: єдність слова, дії, думки і уяви дітей. Ігра-бесіда виховує уміння слухати і слухати питання вихователя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увага на зміст розмови, доповнювати сказане, висловлювати думку. Чимале значення має уміння учавствать в бесіді, що характеризує рівень воспітаності.

Основним засобом гри-бесіди є слово, словесний образ, вступна розповідь про щось. Результатом гри є задоволення, одержане дітьми.

Проведення гри-бесіди вимагає від вихователя великого мистецтва, поєднання навчання і гри. Першою вимогою до керівництва такою грою є визначення "малих доз" пізнавального матеріалу, але достатніх, щоб гра була цікавою для дітей. Пізнавальний матеріал повинен обумовлюватися темою - змістом гри, а гра відповідати можливості засвоєння цього змісту без порушення інтересу дітей і згортання ігрових дій. Однією з умов провидіння гри-бесіди є створення доброзичливої обстановки. Кращий час для гри - друга половина дня, коли відбувається природний спад нових вражень, коли вже немає галасливих ігор, різноманітних емоцій. Маленькі ігри-мініатюри можуть бути використані і під час тривалої прогулянки.

Початком гри-бесіди є заклик, своєрідна приказка, що склалася в народній педагогіці: "Сядемо рядком та поговоримо ладком".

Мова дитини нездійснена: на питання малюки відповідають окремими словами, використовують неправильні угоди і т. п. Вихователь повинен бути уважний до будь-яких відповідей малюка, старатися зрозуміти його. Доцільно задавати ті, що уточнюють питання, доповнюючи відповідь дитини, підтверджувати правильність вислову і у разі потреби повторювати відповідь в виправленням варіанті. Практика показує, що дитина у віці 2-х років ставить мало питань. Проте якщо вихователь часто розмовляє з дітьми, питань стає значно більше, а це стимулює не тільки мовну, але і розумову активність малюка.

Ранковій годинник і прогулянки можна також використовувати і для індивідуальної роботи над вимовною стороною дитячої мови. Корисно пригадати з малюками невеликі казки, розповіді, потікши, з котрими їх знайомили на заняттях, спонукаючи молодших дітей до домовленості слів, фраз, а більш старших - до самостійної вимови. Така робота сприяє вдосконаленню звукопроїзношеннні , уточненню артикуляції, за тієї умови, якщо педагог стежить за чіткістю своєї мови, говорить в злегка сповільненому темпі, а тексти підбирає з урахуванням індивідуальних особливостей вихованців.

Розвиток мови здійснюється також в самостійних дидактичних іграх. Обогощений зміст гри відбувається за рахунок розширення уявлень про те, що оточує. Тому керівництво грою з боку вихователя повинне полягатимуть не тільки в тому, щоб надати дитині матеріал і місце для гри, але і в тому, щоб збагатити, уточнити його знання про предмети і явища оточущего миру, навчити способам дій і умінню вибирати ці способи, розвинути інтерес до дій і потреба відтворювати їх в грі. "Ірочка, твоя дочка вже заснула? Ні? Заспівай їй тихенько пісеньку: баю-бай, баю-бай. Доктор, що болить у зайченяти? Ви зміряли йому температуру?" - з такими приблизно словами вихователь включається в гру. Не порушуючи прийнятої дитиною ролі, він радить, доповнює, радіє разом з малюком.

Поступово дитина починає супроводжувати свою гру словом. Спочатку слово діє за діями , як би підводячи підсумок, потім передує, плануючи його осущесвленія, і нарешті заміщає дію, а з часом і предмет.

Рівень спілкування з тими, що оточують знаходиться в прямій залежності від виховної дії. Розвитку мовного спілкування малюка з однолітками сприяють сумісні ігри, які організує педагог. Крім того, необхідно постійно приділяти увагу активізації мови дітей самостійних іграх. Тоді між дітьми швидше налагоджується мовне спілкування, а ігровий процес обогощається новим змістом. Діти опановують умінням погоджувати один з одним свої дії, домовлятися.