Сторінка
3

Форма навчання як категорія дидактики

Принципи професійного навчання, що першочергово реалізуються при застосуванні методу бесіди у ВНЗ

Принцип науковості вимагає, щоб зміст освіти вищої школи відповідав досягненням науки у відповідній галузі знань. Студенти мають засвоювати достовірні, науково обґрунтовані факти, явища, процеси, розуміти сутність науково обґрунтованих законів, особливості розвитку і становлення наукових відкриттів, володіти методами наукових досліджень, знайомитися з різними напрямами наукових пошуків у тій чи тій галузі знань, знайомитися з перспективами розвитку наукових гіпотез. Необхідно формувати пізнавальні інтереси у студентів, навчити їх володіти сучасними методами досліджень, систематично залучати до різних форм наукових пошуків, стимулювати інтерес до таких видів діяльності.

Принцип систематичності й послідовності випливає з того, що пізнання навколишнього світу можливе лише у певній системі, і кожна наука становить систему знань, об’єднаних внутрішніми зв’язками. Тому цей принцип означає послідовне, з урахуванням логіки конкретної науки та мисленнєвих можливостей студентів, розгортання змісту знань, способів діяльності у навчальних програмах, підручниках, посібниках і т. ін., дотримання такого ж порядку засвоєння знань, формування умінь та навичок. Попередній рівень знань має виступати фундаментом ефективності засвоєння наступної частки знань. Тут має реалізуватися дія закономірності оволодіння знаннями за моделлю концентричної спіралі.

Потреба дотримання систематичності й послідовності у навчанні зумовлена самою природою. Я.А. Коменський підкреслював, що як у природі все має зчіплюватись одне з одним, так і в навчанні треба все пов’язати.

Принцип свідомості навчання базується на постулаті, що знання передати не можна. Вони стають надбанням людини лише в результаті самостійної свідомої діяльності. Свідоме учіння зумовлюється передусім рівнем сформованості мотивів навчання, розумінням практичної цінності й потреби в знаннях для обраної професійної діяльності. Свідомість учіння підсилюється ще й тим, наскільки створено умови для самостійної пізнавальної діяльності. Значну роль у цьому відіграє рівень володіння студентами методами навчальної праці. Тому, реалізуючи вимоги цього принципу, особливо важливо в процесі опрацювання кожної теми застосовувати проекцію виучуваного навчального матеріалу на конкретну професійну діяльність студентів. Адже практика, з погляду закономірностей пізнавальної діяльності, є поштовхом до пізнання і критерієм перевірки істинності здобутих знань.

Принцип активності й самостійності у навчанні випливає з важливої закономірності пізнавальної діяльності людини: знання — це результат самостійної розумової праці особистості. Лише розумова праця є запорукою інтелектуального розвитку людини, міцності набутих знань, формування дієвих мотивів навчання. Уже за своєю природою людина з раннього дитинства прагне до самостійної діяльності, у тому числі пізнавальної. Тому педагогові слід враховувати цю закономірність і на всіх етапах навчального процесу залучати студентів до активної навчальної праці. Спроби викладача все пояснити в деталях, надто спростити навчальну працю студентів ведуть до формування споживацької психології особистості, ослаблюють її, роблять нездатною до самостійної продуктивної професійної діяльності. Водночас погіршуються умови для оптимального інтелектуального розвитку людини.

Принцип зв’язку навчання з практичною діяльністю, реаліями життя. Навчання лише тоді є успішним, коли особистість відчуває корисність і потрібність засвоюваних знань. Адже сутність діяльності професійних навчальних закладів зводиться до підготовки людини до активної продуктивної праці у сфері створення духовних і матеріальних цінностей.

Принцип єдності освітніх, розвивальних і виховних функцій навчання випливає із сутності функцій навчання: освітньої, розвивальної і виховної. По-перше, у процесі навчання людина оволодіває знаннями, уміннями й навичками, формується її науковий світогляд; по-друге, в умовах діяльності особистості відбувається її інтелектуальний розвиток; по-третє, зміст навчального матеріалу, безпосередня участь студентів у навчальній роботі є засобами формування у них відповідних морально-духовних якостей. Педагог, моделюючи процес навчання зі студентами, має продумувати всі аспекти, щоб забезпечити оптимальні умови для реалізації вимог принципу єдності освіти, розвитку й виховання.

Принцип наочності постає, з одного боку, із закономірностей процесу пізнання, початковим компонентом якого є споглядання, а з другого боку, у процесі пізнання людина передусім використовує першу сигнальну систему.

Вимоги щодо реалізації методу бесіди

Вимоги до проведення бесіди: - невимушеність, не можна перетворювати бесіду в допит; - встановлення особистого контакту; - наявність плану бесіди; - можлива двосторонність, тобто бесіда передбачає постановку питань випробуваним. Бесіду можна проводити не тільки з учнями, але і з вчителями, батьками. Наприклад, у бесіді з вчителями різних предметів можна не тільки простежити інтереси конкретних учнів, але і встановити особливості класу в цілому.

Бесіду також можна проводити з групою, коли викладач задає питання всій групі і стежить, щоб у відповідях було думку всіх її членів, а не тільки найактивніших. Зазвичай така бесіда використовується для початкового знайомства з членами групи або для отримання інформації про соціальних процесах в групі. Бесіда може бути і більше стандартизованого, і більш вільною. У першому випадку розмова ведеться за строго регламентованої програмі, зі строгою послідовністю пред'явлення чітко сформульованих питань. Це дає можливість точно фіксувати відповіді і порівняно легко обробляти результати. У другому випадку зміст питання заздалегідь не планується, спілкування протікає вільніше, ширше, але це ускладнює організацію, проведення бесіди і обробку результатів. Така форма пред'являє дуже високі вимоги до викладачу. Існують також проміжні форми бесіди, які намагаються об’єднати позитивні якості обох зазначених типів. При підготовці до бесіді дуже велике значення має попередня робота. 1. Провідний бесіду повинен ретельно продумати всі аспекти тієї проблеми, про яку він збирається говорити, підібрати ті факти, які, можливо, будуть йому потрібні. Чітка постановка мети бесіди допомагає формулювати чіткі питання і уникати випадкових. 2. Він повинен визначити, в якій послідовності буде піднімати теми або задавати питання. 3. Важливо правильно вибрати місце і час розмови. Необхідно, щоб поблизу не було людей, присутність яких могло б збентежити, або, ще гірше, вплинути на щирість співрозмовника. При проведенні бесіди, особливо вільної, слід дотримуватися наступних рекомендацій: 1. Починати спілкування слід з тематики, приємною співрозмовника, щоб він охоче почав говорити. 2. Питання, які можуть виявитися неприємними для співрозмовника або викликати відчуття перевірки, не повинні бути зосереджені в одному місці, вони повинні рівномірно розподілятися по всій бесіді. 3. Питання повинен викликати обговорення, розгортання думки. 4. Питання повинні враховувати вікові та індивідуальні особливості співрозмовника. 5. Щирий інтерес і повагу думки співрозмовника, доброзичливе ставлення в розмові, бажання переконати, а не примусити до угоди, увагу, співчуття і участь не менш важливі, ніж уміння переконливо й аргументовано говорити. Скромна і коректне поведінка викликає довіру. 6. Учитель повинен бути уважним і гнучким в бесіді, віддавати перевагу непрямі питання прямим, які деколи неприємні співрозмовника. Небажання відповідати на питання має зустрічатися з повагою, навіть якщо через це упускається важлива для дослідження інформація. Якщо питання дуже важливе, то його у ході бесіди можна поставити ще раз в іншій формулюванні. 7. З погляду результативності бесіди краще задати кілька дрібних питань, ніж один великий. 8. У бесіді з учнями слід широко використовувати непрямі питання. Саме з їх допомогою вчитель може отримати інформацію про прихованих сторонах життя дитини, про неусвідомлюваних мотиви поведінки, ідеалах. 9. У жодному разі не можна виражатися сіро, банально або некоректно, намагаючись таким чином наблизитися до рівня свого співрозмовника - це шокує. 10. Для більшої вірогідності результатів бесіди найбільш важливі питання повинні в різних формах повторюватися і тим самим контролювати попередні відповіді, доповнювати, знімати невизначеність. 11. Не слід зловживати терпінням і часом співрозмовника. Бесіда не повинна тривати більше 30-40 хвилин. До безперечних достоїнств бесіди слід віднести C Наявність контакту зі співрозмовником, можливість враховувати його відповідні реакції, оцінювати його поведінку, відношення до змісту розмови, поставити додаткові, уточнюючі питання. Бесіда може носити суто індивідуальний характер, бути гнучкою, максимально адаптованої до учня. C На усний відповідь витрачається менше часу, ніж на письмовий. C Помітно скорочується кількість питань, на які не отримано відповіді (порівняно з письмовими методами). C Учні більш серйозно ставляться до питань.