Сторінка
2

Форма навчання як категорія дидактики

- спонукає школярів робити самостійні висновки - узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу.

Бесіда дає учителеві змогу не лише з’ясувати якість підготовки та глибину засвоєння навчального матеріалу, а й глибоко вивчити його особливості, зазначає Л. Нарочна.

У педагогічній літературі визначено функції бесіди як методу навчання: мотиваційна, освітня, розвиваюча, виховна, організаційна.

Освітня функція методу бесіди проявляється в забезпеченні засвоєння учнями системи знань. Розвиваюча полягає в тому, що у процесі бесіди розвиваються увага, пам’ять, уява, творче мислення молодших школярів. За допомогою цього методу вчитель залучає весь клас до оцінки висловлених думок і їх викладу, всіляко заохочує учнів до влучного слова, вчить мислити, обмінюватися думками. Застосовуючи бесіду в процесі навчання, учитель одночасно привчає дітей до певних логічних операцій, формує в них науковий світогляд, розвиває здібності, волю, інтерес, допомагає виробленню свідомої мотивації навчання, сприяє розвитку самостійності.

Бесіда виконує також мотиваційну функцію, сприяє вихованню позитивних мотивів у учнів початкової школи. Для того щоб сформувати такі мотиви навчання, створюються за допомогою методу бесіди ситуації новизни, актуальності, учителі добирають спеціальні приклади, факти, ілюстрації, які в даний момент викликають особливий інтерес у школярів.

Для методу бесіди характерною є комунікативна функція. Вона проявляється в тому, що учні, завдяки діалогу, який застосовується вчителем на уроці, виробляють практичні уміння користуватися усним мовленням в спілкуванні з людьми.

Як зазначає О. Савченко, бесіда має великі можливості для керування пізнавальною діяльністю школярів, активної участі кожного в аналізі явищ, фактів, порівнянні й зіставленні їх, у формуванні висновків, узагальнень.

Учитель, здійснюючи освітню функцію бесіди, виступає як керівник розумової діяльності школярів, розкриває логіку навчального предмета, забезпечує засвоєння знань у певній системі. Тоді сприймання матеріалу, що вивчається, не зводиться до якогось одного акту, а є процесом, у якому учні розглядають кожне нове явище чи наукове поняття з різних точок зору, встановлюючи багатогранність зв’язків даного об’єкта з іншими як подібними до нього, так і не зовсім схожими. Використовуючи різноманітні прийоми активізації пізнавальної діяльності і мислення школярів, учитель реалізує поставлені завдання. Наприклад, постановка запитання перед учнями заставляє їх задуматися, осмислити матеріал, поміркувати і підготувати відповідь; якщо при цьому демонструються наочні посібники. то їх необхідно розглянути, проаналізувати і знайти відповідь на поставлене запитання.

Порівняно з іншими словесними методами, бесіда має більші можливості для здійснення індивідуального підходу до учнів. Диференціюючи запитання залежно від підготовки учнів, можна залучити всіх до активної участі в роботі.

Велика її виховна роль: бесіда вчить колективного пошуку істини, допомагає формувати переконання, дає змогу яскравіше виявитись індивідуальності учня, розвиває критичність, самостійність, уміння доводити, переконувати. Метод бесіди цінується за його рухливість, гнучкість.

Бесіда допомагає поєднати вивчення нового матеріалу із закріпленням та перевіркою раніше вивченого. Її використовують для встановлення зв’язку попереднього матеріалу з новим, повідомлення нових знань, а також закріплення і перевірки їх.

Особливістю бесіди як методу навчання є те, що інформація, що вивчається подається по частинам і увага школярів періодично переключається. У процесі такого живого активного спілкування вчителя з учнями він може зразу отримати зворотну інформацію.

Отже, якщо інші словесні методи навчання - пояснення й розповіді використовують здебільшого при повідомленні нових знань і меншою мірою в процесі закріплення, то бесіду використовують на різних етапах уроку. Пояснення і розповідь не дають змоги визначити активність учнів, їх участь у роботі, вчителеві важко виявити, як в учнів з його слів формуються уявлення про об’єкти, що є предметом вивчення. Тому більш ефективнішим методом у навчанні є бесіда.

Бесіда є одним із активних методів навчання. Її значення полягає в тому, що вона має великі можливості для керування пізнавальною діяльністю школярів, активної участі кожного в аналізі явищ, фактів, порівнянні й зіставленні їх у формуванні висновків, узагальнень. Перевага бесіди порівняно з іншими методами навчання в тому, що вчитель може працювати з усім класом і з окремими учнями.

Проте є й недоліки у процесі використання бесіди: під час пояснення і розповіді учням за порівняно короткий час може бути повідомлено значний обсяг знань, а бесіда як правило, тривала в часі. Як зазначає В. Пакулова недоліком бесіди є те, що вона дає порційні знання.

Розрізняють різні види бесід:

Вступну бесіду проводять з учнями як підготовку до лабораторних занять, екскурсій, до вивчення нового матеріалу. Її головна мета - актуалізувати знання дітей, що є опорними для роботи над новим матеріалом. Готуючись до проведення бесіди, слід чітко виділити її мету, поняття, які треба відтворити.

Для повідомлення нових знань можна застосувати пояснювальну бесіду. Вона також будується у формі запитань учителя та відповідей учнів. Неодмінною умовою її успіху є наявність в учнів хоча б мінімуму знань, які б були відправними, опорними. Якщо запитання мають тільки інформаційний характер ("що?", "де?", "коли?"), бесіда є пояснювальною. Вона базується переважно на спостереженнях, організованих учителем на уроці за допомогою наочних посібників, записів на дошці, таблиць, малюнків, ігрової ситуації. Дана бесіда має на меті організацію засвоєння нового навчального матеріалу через діалог учителя з учнями.

Бесіда, в процесі якої учні засвоюють новий матеріал, може будуватися індуктивним шляхом (від окремих фактів, прикладів, спостережень до загальних висновків) і дедуктивним (від загального положення, твердження, висновку до окремого випадку, конкретного факту, прикладів, які ілюструють або підтверджують загальне).

Індуктивний шлях доречний, коли в дітей достатньо знань, спостережень і в учителя є підстави вести їх до формулювання певних висновків, понять тощо.

Дедуктивні бесіди найчастіше проводяться на узагальнюючих уроках, на предметних уроках. Бесіду-повторення (підсумкову, узагальнюючу) використовують для закріплення навчального матеріалу. Під час такої бесіди вчитель пропонує запитання для узагальнення матеріалу уроку, виявлення емоційного ставлення дітей до вивченого, висловлення оцінних суджень про роботу всього класу в цілому та окремих учнів. Вона, як правило, завершує вивчення нового матеріалу або є розгорнутим підсумком уроку. Контрольно-перевірну бесіду проводять для перевірки засвоєних знань. У процесі такої бесіди вчитель проводить контроль якості засвоєних знань у вигляді фронтального опитування. Для фронтального опитування результативною є така бесіда, в якій запитання і завдання не тільки напружують пам’ять, а й збуджують інтерес, змушують установлювати причинно-наслідкові зв’язки, визначати істотні ознаки предмета, доводити правильність висловленої думки.