Сторінка
7

Методика проведення семінарів

Основними завданнями зокремленого землевпорядкування є

а)уточнення місця розміщення і меж земель, які підлягають поліпшенню;

б) встановлення найбільш економічно й екологічно безпечних технологій виконання меліоративних та інших будівельних робіт;

в) уточнення порядку, умов і режиму використання і охорони земель після меліорації;

г)розробка проекту первинного окультурення земель;

ґ) визначення об'ємів, кошторисної вартості, черговості організації робіт, потреби в будівельних матеріалах, машинах, механізмах і робочій силі.

Нагадаємо, що система1- це множинність взаємодіючих елементів, які знаходяться у відношеннях та зв'язках і складають цілісне утворення. Системи діляться на природні і штучні. До перших відносяться всі природні системи, до других - система землеустрою, створена людиною.

Все, що не входить в систему і діє на неї або на що діє сама система, називається її зовнішнім середовищем. У залежності від ступеня взаємодії з зовнішнім середовищем розрізняють відкриті і закриті системи. За ступенем складності системи діляться на великі і складні. До складних систем відносяться ті з них, які побудовані для вирішення багатоцільових завдань.

Системи складаються з підсистем, кожна з яких може бути розглянута як окремо, так і в нерозривній цілісності.

Очевидно, що система землеустрою відноситься до соціальних систем, підтримка яких в цілісності і якісній визначеності здійснюється на рівні не тільки саморегулювання, але і цілеспрямованої дії. Тому система землеустрою складається з двох самостійних, але взаємопов'язаних систем: управляючої та керованої. До керованої системи відносяться всі елементи, які забезпечують процес цілеспрямованої дії землеустрою на формування еколого-економічної системи землекористування в Україні.

Тому управління системою розглядають як специфічну форму інформаційного регулювання, при якому з керованої системи виділяється керуюча (управляюча) підсистема. Управління як інформаційне регулювання здійснюється на основі ідеальної (теоретичної, абстрактної) моделі процесу при наявності цілі й алгоритму управління.

Кожна з названих систем має свої особливості. Наукова постановка завдання управляючою системою землеустрою передбачає:

формулювання бажаної мети, яка може бути виражена через критерії якості управління;

визначення обмежень, які виражають економічні передумови організації використання і охорони земель шляхом землеустрою;

визначення обмежень, що виражають закони природи руху керованої системи.

Основна мета системи землеустрою випливає з мети землеустрою: організація раціонального використання і охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшення природних ландшафтів шляхом землевпорядних дій

Семінарське заняття та його аналіз

Тема семінарського заняття: «Основи землеустрою»

План заняття:

Поняття система землеустрою

Мета та завдання землеустрою

Суб’єкти землеустрою

Види землеустрою

Мета семінарського заняття

формувати в студентів уміння орієнтуватись у змісті навчального матеріалу;

формувати вміння й навички студентів самостійно систематизувати та поглиблювати знання, використовувати їх у практичній діяльності.

сформувати в студентів уміння й навички застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності, усунути ті прогалини в навчальних досягненнях студентів, які існують у засвоєнні теми.

Основними завданнями семінарського заняття є:

закріплення, розширення та поглиблення знань студентів, отриманих раніше на уроках;

формування й розвиток їх навичок самостійної роботи;

реалізація диференційованого підходу в навчанні з урахуванням індивідуальних особливостей студента;

Обладнання і матеріали:

Закон України « Про землеустрій »

А.М.Третяк « Наукові основи землеустрою »

Важливе значення в підвищенні ефективності семінарського заняття має технологія його проведення. Звичайно семінарське заняття починається зі вступного слова вчителя (оголошення теми, розкриття її актуальності, ознайомлення з планом). Обговорення питань плану заняття може починатися з раніше запланованого повідомлення студента або з його вільного виступу. Бажано викликати надійних студентів, але не найсильніших. Сильні студенти повинні бути в резерві та залучатися в якості опонентів, яким можна доручити узагальнення виступів з того чи іншого питання семінару. Після першого повідомлення чи виступу викликаного викладачем студента в обговоренні питання можуть брати участь усі бажаючі. При цьому їм дозволяється користуватись конспектами, підручниками, будь-якими літературними джерелами. Викладач стежить за тим, щоб під час семінару була створена атмосфера доброзичливості та взаємної довіри, вільного обміну думками, співробітництва та співдружності. Активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів на семінарі залежить від вільного вибору опонентів, створення проблемних ситуацій, розгортання мікродискусій. Завершується семінарське заняття підбиттям підсумків обговорення теми, оцінюванням навчальних досягнень студентів.

Незалежно від типу семінарського заняття у процесі його спостереження та аналізу доцільно звертати увагу на такі параметри:

вибір теми (співвідношення вивченого та нового матеріалу; характер матеріалу, що дозволяє поглибити знання студентів, підвищити їх інтерес до навчального предмета, розширити світогляд; можливість забезпечити студентів літературою з теми; урахування ступеня сформованості в студентів умінь і навичок самостійної роботи);

педагогічна доцільність постановки мети та завдань семінару;

підготовка викладача та студентів до семінару (розчленування теми на конкретні питання; інструктаж із роботи з основною та додатковою літературою; вибір форм самостійних повідомлень студентів - доповідь, реферат, виступ, опанування; підготовка ілюстративного матеріалу);

технологія проведення семінару (повідомлення теми, мети та завдань заняття; надання слова студентам для повідомлення з питань семінару; коментар повідомлень студентів; акценти викладача на питаннях, які передбачені планом; постановка питань у процесі повідомлень студентів, що спонукають до дискусії, вимагають доказовості, міцних знань, винахідливості);

розкриття теми семінарського заняття (чи всі питання розкриті, глибина та повнота їх висвітлення, кількість «активних» учасників семінару, активізація та стимулювання учнів у процесі роботи);

підбиття підсумків семінарського заняття (чи розкрита тема, яких знань набули студенти, ставлення до заняття та творча активність студентів, досягнення мети заняття, оцінка та стимулювання студентів до активної участі в семінарі, похвала за кращі відповіді та активну участь у роботі семінару);

результативність семінарського заняття (закріплення та поглиблення отриманих студентами раніше нових знань; формування в студентів умінь і навичок самостійної роботи з першоджерелами; розвиток здібностей студентів, формування вмінь застосовувати теоретичні знання на практиці, ступінь творчого мислення студентів, самоорганізація та самоконтроль).