Сторінка
2

Нормативні методи нарахування амортизації в торгівлі

Метод зменшення залишкової вартості має особливість: із плином часу розмір амортизаційних відрахувань зменшується. Приклад [3, с. 97] доводить, що при застосуванні методу зменшення залишкової вартості за перші два роки було відшкодовано 55,2 % первісної вартості основних засобів. Практичне застосування даного методу виправдане лише до тих основних засобів, що схильні до швидкого морального старіння: електронні касові апарати, комп’ютерні мережі, системи електронної обробки інформації, електронні вагові комплекси та інші пристрої, використовувати які більше трьох–чотирьох років без модернізації є недоцільним навіть при їх безперебійній роботі.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості [3, с. 98] має дещо нижчий, ніж попередні методи, відсоток нарахованої амортизації (43,8 %) і відзначається повільними темпами зменшення балансової вартості порівняно з методом зменшення залишкової вартості, але на сьогодні згідно із п.15 розділу ІІ „Перехідні положення Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 № 283/97-ВР” від 24.12.2002 № 349-ІV платник може застосовувати цей метод нарахування амортизації лише до основних фондів третьої групи, які амортизувалися із застосуванням вказаного методу до набрання чинності Закону України від 24.12.2002 № 349-ІV. При чому в подальшому пропонується або продовжувати проводити амортизацію до досягнення балансової вартості об’єкта нульового значення, або зупинити нарахування амортизації за прискореним методом і включити залишкову вартість даного об’єкта до залишкової вартості об’єктів відповідної групи основних фондів, на які нараховується амортизація, згідно з Законом України від 24.12.2002 № 349-ІV.

Кумулятивний метод нарахування амортизаційних відрахувань [3, с. 98] забезпечує невисоку суму нарахованої амортизації за перші два роки використання об’єктів основних засобів порівняно з іншими методами (39,9 % від первісної вартості об’єкта), але починаючи з третього року експлуатації щорічна сума амортизації, нарахована із застосуванням кумулятивного методу, є найвищою серед усіх запропонованих методів нарахування амортизації.

Щодо застосування виробничого методу, то в торговельній галузі його використання буде доволі проблематичним. По-перше, цей метод передбачає щомісячне визначення суми амортизаційних відрахувань, яка прямо пропорційно залежить від обсягів продажу товарів з використанням об’єкта основних засобів. Відомо, що реалізація деяких товарних груп (як продовольчих, так і не продовольчих) відмічається сезонним навантаженням і не завжди підприємства доповнюють реалізацію сезонних товарів (хутро, шкіряні вироби та інше) ходовими, бажаючи зберегти індивідуальність і вибрану концепцію орієнтації на конкретного покупця. Таким чином, підприємства торгівлі не можуть розраховувати на більш-менш рівномірне перенесення вартості основних фондів, що амортизуються, на собівартість реалізованої продукції, і в періоди значного попиту тим самим будуть створюватися перешкоди для збільшення норми оборотності капіталу. По-друге, амортизація на кожен об’єкт основних фондів окремо нараховується лише на основні фонди першої групи. На всі інші основні фонди амортизація нараховується на балансову вартість групи в цілому. Пп. 5, п. 26 П(С)БО №7 пропонує обчислити місячну суму амортизаційних відрахувань, застосовуючи для цього фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг). О.В. Лишиленко [6, с. 211] та Р.Л. Хом’як [3, с. 100] розглядають методику обчислення амортизації за виробничим способом із застосуванням кількості виготовленої продукції за допомогою об’єктів основних засобів, що амортизуються. Якщо застосовувати цей метод для обчислення амортизації в торгівлі, то кількість реалізованих товарів не дозволить об’єктивно визначити суму амортизаційних відрахувань.

Податковий метод, за даними розрахунків [3, с. 102], виявляє найвищу ефективність, тому що за перші два роки амортизація складає 56,9 % первісної вартості об’єкта основних засобів, а щорічні суми амортизаційних відрахувань вищі, ніж у всіх вищерозглянутих методах, крім кумулятивного. Але в прикладі не враховано можливі зміни балансової вартості основних фондів у зв’язку із витратами, понесеними при придбанні основних фондів аналогічної групи, здійсненні їх капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень, що збільшують балансову вартість групи основних засобів на початок розрахункового періоду, та виведенні з експлуатації основних фондів протягом кварталу, що передував розрахунковому, яке зменшує балансову вартість основних фондів на початок розрахункового кварталу.

Згідно з Концепцією амортизаційної політики, схваленої Наказом Президента України від 07.03.2001 № 169/2001 у наш час нарахування амортизаційних відрахувань може проводитися за декількома способами: бухгалтерським і податковим, на вибір суб’єкта господарювання. Але створений у результаті розрахунків за бухгалтерським методом амортизаційний фонд зараз не розглядається як джерело фінансових ресурсів, так як із прийняттям П(С)БО № 2 „Баланс”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 із структури капіталу було виведено амортизаційний фонд [8, с. 40].

Тобто в умовах діючого правового поля реальний фонд грошових коштів можна утворити лише використовуючи податковий метод нарахування амортизації, сума якої зменшує оподатковуваний прибуток і саму суму податку на прибуток, залишаючи кошти на оновлення основних фондів.

Використовувати бухгалтерські способи нарахування амортизації для торговельних підприємств не доцільно, тому що:

1) зростання амортизаційних відрахувань зменшує обсяг чистого прибутку від операційної діяльності;

2) створення амортизаційного фонду не впливає на розмір податку на прибуток підприємства;

3) амортизація збільшує собівартість продукції (згідно з П(С)БО № 16 „Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються (п. 11) змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати поряд з іншими витратами, а пункт 15 П(С)БО № 16 дозволяє відносити до загальновиробничих витрат амортизацію основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення);

4) так як специфіка діяльності торговельного підприємства не передбачає постійних цін на товари (всі товарні позиції (зокрема, непродовольчі) схильні до морального старіння і через певний проміжок часу попит на них стихає, і щоб прискорити реалізацію таких товарів, необхідно застосовувати гнучкі системи знижок), то перекладання амортизації на собівартість товарів пропорційно неможливо. Цей факт призведе до істотного завищення цін на товарні позиції, що користуються сталим попитом, що, в свою чергу, може призвести до такої негативної реакції споживачів, як звуження кола постійних покупців та інше.