Сторінка
2

Робота майстра виробничого навчання з сім'єю учня

Гіпопротекції - недолік опіки і контролю, істинного інтересу до справ, хвилювань і захопленням підлітка. Особливо несприятливі при акцентуація по гіпертимному, нестійкого і конформному типам.

Домінуюча гіперпротекція - надмірна опіка і дріб'язковий контроль. Не привчає до самостійності і пригнічує відчуття відповідальності і обов'язку.

Потураюча гіперпротекція - недолік нагляду і некритичне ставлення до порушень поведінки у підлітків. Цим культивуються нестійкі і істероїдні риси.

Виховання «в культі хвороби» - хвороба дитини, навіть незначне нездужання, надає дитині особливі права і ставить його в центр уваги сім'ї. Культивується егоцентризм і рентні установки.

Емоційне відкидання - дитина відчуває, що їм обтяжуються. Важко позначається на лабільних, сенситивних і астенічних підлітків, посилюючи риси цих типів. Можливо загострення рис і у епілептоідов.

Умови жорстких взаємин - зривання зла на підлітку і душевна жорстокість. Сприяє посиленню рис у епілептоідов і розвитку епілептичних рис на основі конформної акцентуації.

Умови підвищеної емоційної відповідальності - на дитину покладаються недитячі турботи і завищені очікування. Дуже чутливим виявляється психастенічний тип, риси якого загострюються і можуть переходити в психопатичний розвиток або невроз.

Суперечливе виховання - несумісні виховні підходи різних членів сім'ї. Таке виховання може виявитися особливо травмуючим для будь-яких типів акцентуацій.

Ставлення до сім'ї в ході дорослішання змінюється. У процесі соціалізації група ровесників в значній мірі заміщає батьків («знецінення» батьків, за висловом X. Ремшмідт). Перенесення центру соціалізації з сім'ї в групу ровесників приводить до ослаблення емоційних зв'язків з батьками. Необхідно підкреслити, що зауваження щодо «знецінення» батьків в підлітковому і юнацькому віці є дуже поширеними і навіть, можна сказати, стали загальним місцем. Наприклад, для підліткового віку описана спеціальна поведінкова особливість «реакція емансипації». Зроблені навіть спроби пояснити її з еволюційної біологічної точки зору. Все це вірно як загальний напрям вікового розвитку особистості. Однак глобалізація цих уявлень, гіперболізація ідеї про заміщення батьків групою однолітків мало відповідає реальній психологічній картині.

Є дані, що, хоча батьки як центр орієнтації і ідентифікації відступають в цьому віці на другий план, це відноситься лише до певних сфер життя. Для більшості молодих людей батьки, і особливо мати, залишаються головними емоційно близькими особами.

Так, в одному дослідженні німецьких психологів було показано, що в проблемних ситуаціях найбільш емоційно близьким, довіреною особою для підлітка перш за все служить мати, а потім в залежності від ситуації в різній послідовності - батько, подруга або друг. В іншому дослідженні, виконаному на основі вітчизняної вибірки, старшокласники ранжирували, з ким вони воліли б проводити свій вільний час - з батьками, з друзями, в компанії однолітків своєї статі, в змішаній компанії і т. д. Батьки виявилися у юнаків на останньому ( шостому) місці, у дівчат - на четвертому місці. Однак, відповідаючи на запитання «З ким би ти став радитися в складній життєвій ситуації?», І ті й інші поставили на перше місце матір. На другому місці у хлопчиків опинився батько, у дівчаток - друг, подруга. Інакше кажучи, як помітив з приводу цих результатів психолог І. З. Кон, з друзями приємно розважатися, але в скрутну хвилину краще звернутися до мами. Останні дані, отримані на вибірках сучасних підлітків, юнаків і дівчат, підтверджують цю тенденцію: в системі відносин особистості до соціального оточення, в тому числі до однолітків, саме відношення до матері виявилося найбільш позитивним. Було встановлено, що зниження позитивного відношення до матері, збільшення негативних дескрипторів (характеристик) при описі матері корелює із загальним зростанням негативізації всіх соціальних відносин особи. Можна вважати, що за цим фактом стоїть фундаментальний феномен прояви тотального негативізму (негативізму до всіх соціальних об'єктів, явищам і нормам) у тих особистостей, для яких характерне негативне ставлення до власної матері. В цілому, як встановлено в дослідженні, негативне ставлення до матері є важливим показником загального неблагополучного розвитку особистості.

Особливості виховної роботи майстра виробничого навчання з родиною

Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління. З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності. Оскільки мета виховання підростаючого покоління — формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і ПТНЗ, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне та фізичне виховання. На думку М. Стельмаховича «Тіло, душа, розум — ось три кити батьківської педагогіки». Тілесне виховання у сім'ї передбачає зміцнення здоров'я, сил та правильний фізичний розвиток дитини. «Усі наші зусилля, — зазначає він, — спрямовані на тілесне виховання, можуть бути швидко зведені нанівець, коли ми не захистимо наших дітей і підлітків від такого страшного ворога душі та тіла людини, як алкоголізм, паління, наркоманія, токсикоманія, статева розпуста, СНІД. Поширення цих Та інших асоціальних явищ набуло такого розмаху, що нависла смертельна небезпека над самим генофондом нації, а значить, і над нашим майбутнім».

Духовно-моральне виховання передбачає формування у особистості високої духовності та моральної чистоти. Складність цього завдання в тому, що воно вирішується, як правило, через добре поставлене в духовно-моральному аспекті життя сім'ї, суспільного ладу, вчинки людей, приклад батьків. Власне, духовність виховується духовністю, мораль — моральністю, честь — честю, гідність — гідністю. Правильно поставлене розумове виховання в сім'ї розкриває перед учнями широкий простір для накопичення знань, як бази для формування наукового світогляду; оволодіння основними розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вироблення інтелектуальних умінь (читати, слухати, висловлювати свої думки усно і на письмі, рахувати, працювати з книгою, комп'ютером) готує їх до розумової діяльності.

Реалізуючи ці напрями змісту виховання, особливу увагу приділяють вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до людей; піклування про молодших і старших, співчуття і милосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родоводу, історії народу.

Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від створення в ній належних умов. Головна умова сімейного виховання — міцний фундамент сім'ї, що базується на її непорушному авторитеті, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя.