Сторінка
10

Формування культури писемного мовлення майбутнього вчителя початкових класів

Морфологічні помилки

Ненормативне ступенювання прикметників (використання російськомовної граматичної моделі; злиття простої і складеної форм ступенів порівняння).

Неправильно: Це самий вигідний контракт. Це були найбільш прийнятніше умови.

Правильно: Це найвигідніший контракт. Це були найприйнятніші умови.

Неправильне введення в речення форми вищого ступеня прикметника (пропуск прийменника або сполучника).

Неправильно: Наші умови вигідніші ваших.

Правильно: наші умови значно вигідніші від ваших.

Уживання повнозначного дієслова являється замість дієслова-зв’язки (є, був, була, було, були).

Неправильно: М. Стеф’юк являється головним розробником методичного посібника.

Правильно: М. Стеф’юк є головним розробником методичного посібника.

Уживання ненормативної форми дієприкметника.

Неправильно: Кошти, отримуємі від реалізації конфіскованого майна, перераховуються до державного бюджету.

Правильно: Кошти, отримані від реалізації конфіскованого майна, переховуються до державного бюджету.

Злиття простої і складеної форм ступенювання прислівників.

Неправильно: Злочини проти людства караються найбільш суворіше.

Правильно: злочини проти людства караються найсуворіше.

Уживання невідповідного сполучника чи сполученого слова.

Неправильно: Відповідь потрібно надіслати не пізніше чим за 10 днів до наради.

Правильно: Відповідь потрібно надіслати не пізніше ніж за 10 днів до наради.

Контамінація парних сполучників.

Неправильно: трудовий договір може розриватися не тільки з ініціативи працівника, скільки з ініціативи адміністрації.

Правильно: Трудовий договір може розриватися не тільки з ініативи працівника, а й з ініціативи адміністрації.

Студентам слід звернути увагу на такі морфологічні ознаки характерні для наукового стилю.

1. Переходьмо на природній для української мови дієслівний спосіб позначення процесів замість іменникового.

Викладаючи текст положення чи вимоги, треба скрізь, де це можливо, уникати нагромадження віддієслівних іменників на –ння, уживаючи замість них відповідні дієслова, наприклад:

Неправильно: Вимірювання тиску здійснюється для порівняння…

Завдання ліквідації будь-яких порушень статутів і настанов та рішучого зміцнення дисципліни вимагають докорінного поліпшення контролю за діяльністю підлеглих, розумного використання дисциплінарних прав, усунення помилок у роботі

Правильно: Тиск вимірюють, щоб порівняти…

Завдання ліквідувати будь-які порушення статутів і настанов та рішуче зміцнити дисципліну вимагає докорінно поліпшити контролю за діяльністю підлеглих, розумно використовувати дисциплінарні права, переборювати помилки в роботі

У наведеній фразі є шість віддієслівних іменників (один із них іншомовного походження – ліквідації). Розташована нижче фраза містить у собі один, конче подібний, - порушення, а замість інших ужито дієслова, що значно поліпшили виклад.

Викладене правило ґрунтується на тому, що іменники на –ння, утворені внаслідок віддієслівної морфологізованої субстантивації, і вихідні дієслова мають тотожну лексичну семантику.

Уникаймо мовних конструкцій дієслово + віддієслівний іменник, що не становлять укладених дієслівно-іменникових зворотів

Розроблювані документи, навчальні та наукові праці рясніють конструкціями дієслово+віддієслівний іменник, що описують дію двома словами: дієсловом, яке вказує тільки те, що щось відбувається, і віддієслівним іменником-додатком, який показує, що саме відбувається. У працях рекомендують замість таких мовних конструкцій, що не становлять укладених дієслівно-іменникових сполук, уживати природніший для української мови й економічний засіб позначення присудка - дієслово, наприклад: виконувати обчислення – обчислювати, здійснювати контроль – контролювати, займатися дослідженням – досліджувати.

Надаваймо перевагу активним конструкціям над пасивними

Мовознавці радять будувати речення природно – суб’єкт дії повинен бути підметом, об’єкт дії – додатком, а присудок описує діє предмета, спрямовану на об’єкт.

Відповідно до норм української мови, вимоги потрібно викладати так:

Неправильно: Роботи виконуються з використанням перевірених засобів вимірювання.

Правильно: Роботи треба виконувати, використовуючи перевірені засоби вимірювання.

З наведених рекомендацій не слід робити хибний висновок, ніби дієслів на –ся треба взагалі уникати. Згідно з правилами та нормами наукового стилю української мови зворотні дієслова потрібно вживати за їхнім прямим призначенням лише стосовно перехідної дії, тобто коли є суб’єкт дії, але немає іншого об’єкта, на який спрямовано дію. Порівняймо: він змінюється (деформується, нагрівається) кимось (чимось) і його змінює (деформує, нагріває) хтось, щось (пасивна дія), він змінюється (деформується, нагрівається) десь (за певних умов)(перехідна дія).

Правильно вживаймо безособові конструкції на –но, -то.

Широке вживання безособових конструкцій на –но, -то в ролі головного члена односкладного речення є синтаксичною особливістю, але їх вживають тільки з іменниками у формі середнього роду.

Згідно з вимогами потрібно використовувати безособову форму викладання тексту, яка не потребує визначення виконавця дії, а лише наголошує на тому, що відбулося, наприклад « застосовано метод», «зазначено в настанові» тощо. Потрібно пам’ятати таке. По-перше, безособові конструкції на –но, -то виражають результативний стан, щог є наслідком виконаної дії. Тому зазвичай їх утворюють від дієслів доконаного виду. По-друге, ці форми керують іменником у знахідному відмінку без прийменника, наприклад, вироблено (що?) нову концепцію.

Отже, згідно з ДСТУ 3966-2000, п. Д.12 безособову форму дієслова на –но, -то можна вживати лише у реченнях, де прямо не зазначено виконавця дії. Правильно: його замінено (здеформовано, нагріто) кимсь; неправильно: його змінив (здеформував, нагрів) хтось.

Віддієслівні іменники, що позначають незавершені процеси, уживаймо тільки в однині.

Диференційованою граматичною ознакою таких іменників-дериватів є, як відомо, неповна парадигма числа. Оскільки вони позначають узагальнену назву дії як багаторазової, так і повторюваної, невизначеної ні за кількістю циклів, ні за обсягом, ні за тривалістю, такі іменники треба вживати тільки в однині, наприклад: прилади для вимірювання, засоби нарізування.

Правильно вживаймо іншомовні терміни на –ція, -зія, -інг, -мент.

Слова іншомовного походження збагачують лексику кожної мови, проте запозичити їх треба лише тоді, коли немає власного слова для якогось поняття. Тому в ДСТУ 1.5:2003, п.5.1.5. і ДСТУ 3966-2000, п.Г.9.11 зазначено, що «у стандарті заборонено вживати іншомовні слова та терміни за наявності рівнозначних слів та термінів в українській мові. Якщо в академічних словах є слова іншомовного походження і рівнозначне українське, перевагу треба надавати українському слову, наприклад: фактор – чинник.

Однак, в разі доцільності запозичення, потрібно підпорядковувати іншомовні слова законам української мови. Зокрема, згідно з вимогами ДСТУ 3966-2000, п. Г. 9.11, запозичаючи назву процесу, потрібно насамперед від іншомовного слова утворити українське дієслово недоконаного виду, а далі – всі необхідні похідні слова. Не можна стандартизувати іншомовні іменники для позначення дії, що закінчуються на –ція, -інг, -мент тощо, які не уможливлюють розмежування понять дії (незавершеного процесу) та події (завершального процесу), бо це руйнуватиме видову структуру української мови. Такими іменниками можна позначати інші поняття: наслідки події (об’єкти, суб’єкти тощо) наприклад: дія: публікувати, публікування; подія: опублікувати, опублікування; наслідок дії: публікація.