Сторінка
2

Контроль за результатами самостійної роботи студентів в умовах кредитно-модульної системи

Індивідуальні співбесіди проводять також з кращими студентами. Вони зумовлені бажанням викладача зорієнтувати студента на ефективнішу самостійну роботу для самовдосконалення як майбутнього фахівця.

Співбесіди з метою контролю за самостійною роботою студентів доцільні щодо тем навчального курсу, які не висвітлювалися під час лекцій чи семінарських занять. Для проведення такої співбесіди викладач повинен дати студентам конкретне завдання і визначити літературу, з якою студент має ознайомитись. До тем, які пропонуються студентам на самостійне опрацювання, повинні бути підготовлені відповідні методичні вказівки.

Письмові завдання і контрольні роботи. Письмові завдання практикують за пропущеними темами курсу, що зобов'язує студента самостійно опрацювати ці теми. Контрольні роботи доцільно проводити після вивчення однієї чи кількох тем курсу, їх результати можуть враховуватись під час проведення заліку чи іспиту з навчальної дисципліни.

Реферати. У процесі написання реферату студент може звертатися до викладача з різними запитаннями. Викладач, консультуючи студента, виявляє рівень його знань з певної теми.

Ділова гра. Використовують її під час обговорення питань, які потребують експертної оцінки або виконання ролі. Кожен студент може виступати у ролі експерта з якоїсь проблеми, заздалегідь самостійно вивчивши додаткові матеріали.

Колоквіуми, відносяться до методів тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Головне завдання колоквіуму – мобілізація студентів на поглиблене вивчення провідних тем чи розділів курсу. Неприпустимо, щоб колоквіуми перетворювались на іспит з усього курсу. Найважливіше в колоквіумі – методика проведення співбесіди викладача зі студентами за найважливішими питаннями теми, розділу лекційного курсу чи питаннями, що вивчаються студентами самостійно. Мета колоквіуму – допомогти студентам глибше розібратися в теорії питання, стимулювати їхню дослідницьку роботу. Їх результативність залежить від чіткої організації: визначення переліку тем, які виносяться на обговорення, та необхідної спеціальної літератури, своєчасне доведення їх до відома студентів. Під час самостійної підготовки студентів до колоквіуму викладач за потреби консультує їх, спрямовуючи пізнавальну діяльність студентів на усвідомлення сутності матеріалу і виявлення знань. Колоквіум доцільно проводити з невеликою групою студентів, що забезпечує їх активність не тільки під час підготовки до нього, а й у процесі його проведення.

Важливими для творчої взаємодії студентів і викладачів в системі самостійної роботи студентів є психологічна і практична готовність викладача до аналізу і оцінювання власної діяльності з організування самостійної роботи студентів. Психологічна готовність виражається у формуванні потреби в самоаналізі та самооцінці своєї діяльності в процесі управління самостійною роботою студентів, а практична — у засвоєнні методик та інструментарію наукової діяльності.

Педагогічно доцільно організована самостійна робота студентів спонукає їх отримувати навчальну інформацію з різноманітних джерел, формує в них навички самостійного планування та організації власного навчального процесу, що забезпечує перехід до неперервної освіти (самоосвіти) після завершення навчання у вищому навчальному закладі, дає змогу максимально використати сильні якості особистості завдяки самостійному виборові часу та способів роботи, джерел інформації.

Модульні контрольні роботи, що проводяться два рази в семестр, також можна вважати формою контролю за результатами самостійної роботи студентів.

Підсумкова перевірка. Заліки, екзамени, курсові, дипломні, магістерські роботи, диференційовані заліки з виробничої та педагогічної практик вважаються основними формами підсумкового контролю.

Залік – це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), засвоєння студентами матеріалу семінарських занять, результатів практики. Семестровий залік – це форма підсумкового контролю‚ що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних‚ семінарських або лабораторних заняттях. Отже‚ він проводиться під час заліково-екзаменаційної сесії‚ як правило‚ з тих дисциплін де переважають практичні і лабораторні заняття. Якщо студент якісно і систематично працював протягом семестру, викладач може поставити йому залік, так би мовити, «автоматично».

Існує дві провідні організаційні форми заліків – групова співбесіда з окремих питань курсу та індивідуальна бесіда.

Екзамен (іспит) у системі навчання являє собою підсумкове випробування студентів з метою оцінки набутих ними знань і навичок їх застосування, з метою розуміння предмету і підготовленості до певної професії. У вищій школі відмічають існування вступних, семестрових, курсових і державних екзаменів.

У вищій школі система оцінювання, в основній своїй масі, залишається незмінною. У ВНЗ з кредитно-модульною системою підсумкові оцінки визначаються за рейтинговими балами, чотирьохбальною школою: «відмінно» – «добре» – «задовільно» – «незадовільно», та міжнародними одиницями. Позитивні оцінки заносяться до екзаменаційної відомості та залікової книжки‚ незадовільна оцінка проставляється лише до екзаменаційної відомості. Повторне складання екзаменів з метою підвищення позитивної оцінки не дозволяється.

В організації контролю ЗУН студентів з природничих дисциплін особливе значення набувають форми практичного контролю. Так, під час виконання лабораторних і практичних робіт студентами педагоги мають можливість виявляти рівень сформованості в них певних експериментальних умінь і навичок роботи з реактивами, природними матеріалами, обладнанням тощо. У ВНЗ вони відрізняються більшою скерованістю на майбутню професійну діяльність .

На мою думку, ефективність самостійної роботи забезпечується якісною навчальною літературою, зокрема, підручниками, посібниками та методичними рекомендаціями. Контроль знань, умінь та навичок студентів є формою зворотного зв’язку, джерелом інформації для викладача про хід самостійного оволодіння студентом навчального матеріалом та міцність його засвоєння. Основними формами контролю СРС є: поточний, підсумковий та модульний, іспити, курсові роботи, дипломні роботи, ліцензійні інтегровані іспити, державна атестація. Контроль здійснюється протягом усього терміну вивчення навчальної дисципліни: під час практичних, лабораторних, семінарських занять і має на меті перевірку рівнем володіння знань, умінь, навичок, якостей студентів.

Контроль може проводитися у вигляді: співбесіди, рефлексивного контроль, письмових завдань, контрольних робіт, ділових ігор, колоквіумів, контролю практичних умінь та навичок та ін.

Вибір та обґрунтування інноваційних педагогічних технологій, покращення організації та контролю самостійної роботи студентів, упровадження інтерактивних форм і методів навчання у професійну підготовку майбутніх фахівців з метою формування їх компетентностей та професійно важливих якостей.