Сторінка
4
Уміння сприймати і переживати музику не є вродженою якістю. Пізнавально-творчі можливості учнів розвиваються в активній музичній діяльності, у цілеспрямованому аналізі музичних творів. Лише власна діяльність є запорукою глибоких переживань, естетичної насолоди, високих музичних смаків і переконань. У процес сприймання музики включається досвід безпосередніх переживань і роздумів учнів, який формується під впливом музичного мистецтва, а також художній досвід, пов'язаний з виконанням музики. Це дає можливість розглядати музичне сприймання як основу засвоєння школярами втіленого в музиці досвіду естетичних ставлень до дійсності.
Уточнимо, насамперед, сутність поняття «музичне сприймання». Психологи розглядають сприймання як чуттєве відображенням предметів і явищ об'єктивної дійсності в сукупності притаманних їм властивостей та особливостей при їх безпосередній дії на органи чуття.
Музичне сприймання, у зв'язку зі специфікою об'єкта сприймання – музики, – поняття значно ширше, ніж безпосереднє почуттєве відображення дійсності, бо відбувається водночас у формі почуттів, сприймань, уявлень, абстрактного мислення. Це складний багаторівневий процес, зумовлений не лише музичним твором, а й внутрішнім світом людини, яка сприймає цей твір, її досвідом, рівнем розвитку, психологічними особливостями тощо. Тому формування музичного сприймання є становленням його унікальності й особистої неповторності.
Щоб успішно виховувати учнів, учителю слід враховувати специфіку впливу музичного мистецтва на людину та особливості його сприймання дітьми. Вплив музики на особистість, як і мистецтва загалом, передбачає численні художні враження, які накладаються одне на одне поступово збагачуючись і поглиблюючись. Перші казки й пісні, почуті в дитинстві, переглянуті фільми і прочитані книжки – увесь потік естетичних вражень, спрямований на сучасного школяра з дитинства, готує його до сприймання художніх цінностей, насолоди ними. Тому, аналізуючи вплив музичного твору на учнів, не можна розглядати їх як чистий аркуш паперу, навіть у дитячі роки їх сприймання насичене враженнями, думками, знаннями тощо.
Особлива ефективність впливу музики полягає в тому, що у різних дітей актуалізуються різні суттєві для кожного з них переживання. Учень не просто виховується, а розвивається у най значущому для нього напрямі. Тому виховання музикою має найточніше, найдоцільніше спрямування на розвиток духовного світу кожного учня. Воно не є ізольованим процесом, а пов'язане з соціальним і загальним психічним розвитком учня, здійснюється у контексті становлення цілісної особистості.
Виховний вплив на дітей виявляє не лише музика, а й особистість композитора. Знаючи його життєвий шлях, слухачі краще розумітимуть його твори. Кожен митець висвітлює одвічні житейські проблеми по-своєму, і в цьому своєрідність його внеску в духовну скарбницю людства.
Сила впливу музики зумовлюється загальною культурою учня, його музичним досвідом, смаком, уміннями і навичками музичної діяльності, без яких неможливе повноцінне естетичне осягнення твору. Цих умінь і навичок не можна набути без частого спілкування з музикою, тобто поза музичним сприйманням.
Спілкування з музикою виробляє музичний смак – здатність безпосереднім почуттям визначати художню значимість музики. Тому необхідно виховувати музичну допитливість, розширювати коло музичних пристрастей, поширюючи їх на нові жанри і стилі.
Проблема розвитку музичного смаку у психолого-педагогічних працях
Багато вчених працювали над проблемою розвитку музичного смаку. Особливий внесок зробила В. Шацька. Не можна не згадати про гуманістичну і високопрофесійну діяльність в дитячій літній трудовій колонії «Бодрая жизнь». Тут проводились дослідження з вивчення умов щодо формування у дітей потреби в музиці і розвитку їх музичного смаку. На думку педагога, вони знаходяться у певній залежності від того, в якій мірі розвинуті загальні та музичні здібності. В одному із своїх звітів про роботу В. Шацька пише: «Якщо ми хочемо дати дітям більш широкі можливості для участі в музичному житті, якщо хочемо зробити музику, пісню (та й взагалі будь-яке мистецтво) частиною їх побуту, то основним завданням є створення для них широких можливостей сприймати музику і посильно проявити себе у ній. Звідси необхідність в роботі, по можливості з усіма дітьми, добиватися збагачення їх музичними враженнями, підбирати вправи для виявлення себе і створення для них такого середовища, яке допомогло б їм розвиватися музично…» .
На підставі величезного педагогічного досвіду В. Шацька ясно і повно визначила цілі масового музичного виховання. Так, у 1947 р. у статті «Виховання музичного смаку» вона писала: «Масове музичне виховання повинно внести свою частку у формування світогляду школярів, у виховання їхніх моральних якостей, волі, характеру. Необхідно прищепити дітям інтерес і любов до музики, розширити їх музичний світогляд, виховувати їх музичний смак та навчити розуміти музичну мову».
Вона відстоювала думку про те, що «здатність слухати і естетично переживати музику, чути основне, головне в її змісті, співпереживати виражені в ній почуття, відрізняти й розуміти значення її виражальних засобів – все це не є природженими здібностями людини, а піддається вихованню й розвитку в прогресі відповідної діяльності на основі навчання».
В. Шацька говорила, що музичний смак розуміється, як певний рівень музично-поетичних уявлень, який дає можливість відзначати і цінувати прекрасне в музиці, тобто її ідейність і змістовність, правдивість і щирість почуттів, яскравість і переконливість музичних образів і всіх виразних засобів музичного твору. На основі цих навичок активного сприйняття і першого критичного судження з'являється великий інтерес і задоволення від справді художньої музики у всіх її видах, включаючи сюди і образи народної творчості, та доступні твори великих композиторів минулого століття.
Виховання активного слухача музики пов'язано з двома основними моментами:
1) необхідність організації всіх умов для активного сприйняття музики. Під активним сприйняттям музичного твору ми, в першу чергу, розуміємо музичне переживання, тобто здатність заражатися і співпереживати настрої і почуття, виражені композитором в музиці, з подальшою естетичної оцінкою, а також і осмислюванням як характеру переживання, так і виразних засобів, необхідних для втілення художнього образу.
Саме тут дітям особливо необхідні художня і педагогічна допомога і керівництво. Шляхи цього керівництва лише намічаються. Потрібна науково-дослідна та експериментальна робота і педагогів, і психологів, і музикантів, шоб перевірити правильність цих шляхів.
2) розвиток потреби естетичного судження, без наявності якого не можна уявити собі слухача, що має свої запити, ставлення, вимоги, смак до музикии. Більш-менш успішне формування навичок естетичного судження пов'язано з навиками первинного, доступного рівня музичного розвитку аналізу на слух, сприймання музичних творів, в першу чергу вокальних, де текст допомагає розкривати музичний зміст. Надалі музичні переживання, а також різноманітні факти і висловлювання, пов'язані з творчістю композитора або створенням цього твору, повинні, всі разом, допомогти розкрити джерело змісту даного твору, його ідею і визначити своє ставлення до нього. Тут, також необхідне керівництво (особливо художнє) у вихованні цієї потреби естетичного судження у наших школярів. Шляхи та методи цього керівництва також не розкриті до кінця.