Сторінка
3

Музичне виховання

Музично-естетичне виховання є важливим структурним підрозділом виховання. Цей процес розглядається вченими як якісна зміна рівня естетосфери особистості, що передбачає розвиток естетичної свідомості, емоційно-почуттєвої та музично-творчої діяльності, які є основою даного процесу. У вітчизняних дослідженнях він визначається з різних позицій: естетичного сприймання, поглядів, потреб, інтересів, ставлень, ідеалів, ціннісних орієнтацій, смаку, діяльності, що впливають на механізм дії, спричиняють модифікацію його компонентної структури, принципово не змінюючи сутності і змісту музично-естетичного виховання: формування естетичної свідомості, емоційно-почуттєвої сфери і творчого самовияву особистості.

«Музика – це мистецтво, яке володіє великою силою емоційного впливу на людину, і саме тому вона відіграє величезну роль у вихованні духовного світу дітей та юнацтва», – зазначав Д. Кабалевський. Воно допомагає формувати особу в естетичному, моральному, етичному напрямах. Але вплив музики буде більш ефективним лише в тому разі, коли людина матиме певний рівень духовної культури, досвід спілкування з музичними творами. Саме тому музично-естетичне виховання в загальноосвітній школі слід спрямовувати на розвиток у школярів зданості глибоко засвоювати і переробляти музичну інформацію, правильно визначати справжні цінності музичного мистецтва, самостійно аналізувати й творчо оцінювати їх. Відтак завдання музично-естетичного виховання на всіх його етапах полягає в тому, щоб навчити дітей та школярську молодь аргументовано пояснювати своє ставлення до того чи іншого музичного твору, у посильній для них формі аналізувати загальний характер музичного матеріалу, особливості виражальних засобів, за допомогою яких твориться художній образ.

З огляду на це важко переоцінити значення музики в естетичному вихованні підростаючого покоління. Виключна емоційна насиченість музики впливає на людину більше, ніж будь-які інші види мистецтва. Якщо вчитель розглядає музику не тільки як навчальний предмет, але і як важливий чинник музично-естетичного виховання, то вона може стати незамінним засобом формування інтелектуального та культурного потенціалу учнів. Через це необхідно якомога оптимальніше використовувати велику силу музики в естетичному та музичному вихованні дітей та молоді, насамперед у загальноосвітній школі.

«Навчити дітей мистецтву дуже важко, писав Д. Кабалевський в одній із своїх статей про музичне виховання. Основна складність полягає в тому, що справді навчити дітей чогось в мистецтві неможливо, якщо емоційно не зацікавити їх цим мистецтвом».

Обов’язкове музичне виховання і навчання в загальноосвітній школі як на уроках, так і на музичних заняттях у позаурочний час може і повинно розбудити в дітях інтерес і любов до справжнього мистецтва, розвинути естетичне сприйняття, виховати музичний смак. Але на практиці уроки музики часто перетворюються на нудні заняття, а світ музики так і залишається для учнів невідомим. Унаслідок цього учні втрачають інтерес до музичного мистецтва.

Вирішальне значення в музичному розвитку школярів, у формуванні їхніх музичних смаків має послідовний і систематичний вплив на них музичного мистецтва.

Музичний смак – здатність людини адекватно сприймати і оцінювати твори мистецтва. Він формується, насамперед, під безпосереднім впливом мистецтва. Це залежить і від індивідуальних особливостей самої людини, її особливості сприймати ті дійсно художні цінності, які несе з собою мистецтво. Якщо дитина з малих років постійно чує гарні пісні, музику, в неї формується тонкий смак.

Виховання дитячого музичного смаку – питання складне і маловивчене. Спостерігаючи за дітьми, легко переконатися в тому, що одним подобається співати і танцювати, а іншим – грати на музичних інструментах або слухати музику. Це свідчить про різноманітність дитячих смаків, які необхідно розвивати й удосконалювати.

Розвинений музичний смак – це здатність насолоджуватися цінною в художньому відношенні музикою. Щодо розвиненості музичного смаку говорить те, яку музику і як глибоко сприймає людина. Музичний смак формується в музичній діяльності: при сприйнятті, оцінці музики, коли дитина більш-менш умотивовано віддає перевагу тим чи іншим творам. У музичному смаку виявляються в єдності емоційний та інтелектуальний початок. Він не є вродженим, а набувається з досвідом. У процесі сприйняття музики у дітей виникає інтерес до неї, визначаються еталони естетичного смаку. Оцінка музики-свідоме ставлення до своїх музичних запитів, переживань, установок, смаку, міркувань. Естетично сприймаючи музику, дитина робить перші узагальнення. Виникають порівняння і асоціації. Бажання дізнатися, що відображено в музичному творі, спонукає дитину вслухатися в нього, мобілізує увагу. Таким чином, дитина спочатку інтуїтивно відзначає деякі засоби музичного вираження, потім знаходить їх в інших творах. Так дитина вчиться порівнювати, узагальнювати твори за певними ознаками, висловлювати свою думку, давати оцінку. Помічено, що деякі знання про музику допомагають дітям усвідомити засоби музичного вираження, відчути загальний характер твору, поглиблюють сприйняття, сприяють мотивованій оцінці. Необхідно з малих років створити умови для формування основ музичної культури. Одні діти здатні досягти високого рівня музичного розвитку, інші – більш скромного. Важливо, щоб з раннього дитинства вони вчилися ставленню до музики не тільки як до засобу розваги, але і як до привабливого і значимого явища духовної культури. У роботах з естетики висловлюється думка про те, що якість музично-естетичної свідомості дорослої людини обумовлює його музична ерудиція, знання елементарних засобів музичного вираження, уміння їх інтерпретувати і впізнавати.

Велику роль у розвитку музичного смаку відіграють кіно і телефільми, а також музика у записах. Вплив цих видів мистецтва починається з раннього дитинства і не припиняється протягом усього життя. Діти дедалі частіше звертають увагу на сюжети музичних кліпів, аніж на музику і тексти пісень. Вчитель має враховувати це й стати путівником школяра в цьому мінливому світі музики, що частіше за все керується модними тенденціями, аніж естетичними ідеалами. Він має допомогти дитині при оцінюванні та виборі музики для слухання; своєю діяльністю формувати музичний смак, виховувати дітей на кращих зразках сучасного музичного мистецтва .

Важливе місце у формуванні музичного смаку учнів займає практичне музикування. Лише реальне спілкування з музикою розвиває здібності до її аналізу, набуття навичок у слуханні музики допомагає у вирішенні даних проблем. Створюючи необхідні умови для музикування, педагоги, тим самим, сприяють розвитку музичного смаку у дітей.

Процес формування музичного смаку учнів буде тим ефективніше, чим глибше і багатогранніше будуть отримані враження, які і допоможуть оцінювати, розуміти і насолоджуватися високими досягненнями професійного музичного мистецтва.

Музичне сприймання є початковим етапом у формуванні музичного смаку. Нині сприйняття музики досліджується не тільки психологічною наукою, але і педагогічною, оскільки доведено, що його формування – процес педагогічно керований (І. Климук, О. Олексюк, О. Ростовський, Г. Шостак). Згідно з концепцією О. Ростовського, музичне сприймання – це основа музичного виховання й кероване соціально-педагогічне явище. Тому варто визначити зв'язок сприйняття музики з розвитком музичного смаку та соціальним вихованням молодших школярів.