Сторінка
7
Аналіз нормативної, наукової, практичної і методичної літератури дає змогу зробити висновок, що основними напрямами позаурочної і позашкільної виховної роботи можуть бути: соціокультурний, художньо естетичний, дослідницько-експериментальний, науково-технічний, еколого природничий, туристсько-краєзнавчий, фізкультурно-оздоровчий, військово патріотичний, дозвіллєво-розважальний.
Соціокультурний - передбачає допомогу дитині у визначенні свого статусу як особистості через включення її у систему соціальних відносин, зростання її престижу і авторитету, виконання різних соціальних ролей, раннє залучення до участі у вирішенні трудових, соціально-політичних, моральних проблем суспільства.
Художньо-естетичний - забезпечує художньо-естетичну освіченість та вихованість особистості, здатної до саморозвитку і самовдосконалення, формування її художньо-естетичної культури засобами кращих національних і світових культурологічних надбань, сприяє виробленню умінь примножувати культурно-мистецькі традиції свого народу.
Дослідницько-експериментальний - передбачає включення дітей і підлітків у науково-дослідну, пошукову діяльність, поширення наукових знань та їх перетворення в інструмент творчого освоєння світу.
Науко-технічний спрямований на формування у дітей і підлітків техніко-технологічних знань, розширення їх політехнічного світогляду, задоволення потреб юної особистості у вдосконаленні освіти з основ інформатики та комп’ютеризації, конструкторської експериментальної та винахідницької діяльності, реалізації здібностей шляхом пошуку та розвитку вмінь, навичок технічного моделювання, конструювання, тощо.
Еколого-природничий - забезпечує оволодіння знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне), усвідомлення себе частиною природи та можливість постійного спілкування з нею; формування екологічної культури особистості, набуття навичок і досвіду вирішення екологічних проблем та передбачення можливих наслідків власної природоперетворюючої діяльності; залучення до практичної природоохоронної роботи, екологічної діяльності з збереженням навколишнього середовища.
Туристсько-краєзнавчий - передбачає залучення до активної діяльності у сфері туризму і краєзнавства, дослідництва та пошуку у сфері знань про комплексну генетичну картину життя певних територій, вивчення окремих географічних об’єктів і явищ соціального життя у природньо-історичному аспекті, а також формування фізично здорової і духовно розвиненої особистості.
Фізкультурно-оздоровчий напрям забезпечує науково обґрунтований об’єм рухової активності молоді, формування у неї навичок здорового способу життя та оволодіння системою знань про людину, її повноцінний фізичний і духовний розвиток, формування фізичних здібностей, зміцнення здоров’я, гармонії духу і тіла.
Військово-патріотичний напрям забезпечує формування громадянина, виховання високих духовних якостей і патріотичних почуттів і глибокою громадянської відповідальності за долю українського народу та держави, підготовку молодого покоління до військової служби.
Дозвіллєво-розважальний передбачає організацію культурного дозвілля дітей та підлітків, спілкування однолітками у різних формах ігрової та дозвіллєво-розважальної діяльності, поліпшення психологічного здоров’я, зняття психічної та фізичної напруги.
Такі напрямки діяльності мають створити умови для професійної орієнтації та самовизначення особистості, від формування стійких мотивів до самореалізації у професійній діяльності, підготовку молоді до змін професій, адаптації до ринкової економіки.
Специфіка спільної роботи класного керівника та учнівського колективу щодо організації позаурочної діяльності
Для організації позаурочної виховної роботи в середніх і старших класах із числа найбільш досвідчених учителів призначаються класні керівники. Їх необхідність зумовлена тим, що в цих класах навчальну і виховну роботу ведуть кілька учителів, діяльність яких потребує певної координації. Окрім цього, цілий ряд видів позаурочної діяльності, такі як, наприклад, створення і виховання учнівського колективу, організація суспільно-корисної праці, різні форми художньо-творчої, фольклорної, народознавчої роботи не входять в обов’язки вчителів-предметників і покладаються на класного керівника.
Інститут класних керівників має свою історію та існує не лише в Україні. В Бельгії, наприклад, учителі не займаються вихованням і дисципліною учнів. Їх обов’язок - забезпечити повний об’єм знань з того предмету, який вони викладають. Все інше - турбота вихователів. Вини дивляться за порядком в класі і проводять позаурочні заходи.
Діяльність класного керівника регламентується рядом документів: інструктивно-методичними листами Міністерства освіти України, статутом школи, концепціями про виховання тощо. В них визначаються його функції, основні напрямки роботи і обов’язки. В якості найважливіших функцій класного керівника виступають наступні: когнітивно-діагностична, організаційно-стимулююча, координаційна і особистісно-розвивальна.
Когнітивно-діагностична функція пов’язана з необхідністю усестороннього вивчення особливостей розвитку і поведінки учнів з метою обліку цих особливостей в процесі позаурочної виховної роботи і здійснення індивідуального підходу до їх навчання і виховання. Класному керівнику необхідно знати стан здоров’я учнів, особливості їх фізичного розвитку, умови домашнього виховання, міжособистісні контакти і участь в позаурочній діяльності, нахили, здібності, інтереси. Одержані відомості класний керівник повинен довести до відома вчителів-предметників, щоб вони відповідним чином враховували їх в процесі навчально-виховної діяльності.
Організаційно-стимулююча функція зумовлена тим, що участь школярів в позаурочній діяльності є справою добровільною. Вона несумісна з примусом і жорсткою регламентацією діяльності учнів. Головним тут є вміння класного керівника організувати позаурочну діяльність таким чином, щоб вона захоплювала учнів високою змістовністю, різноманітністю і свіжістю форм, новими підходами до її проведення. Навіть найтрадиційніші види роботи кожен раз слід проводити по-новому, надавати їм яскравості і змістовності.
Координаційна функція зумовлюється тим, що з класом працює ряд вчителів-предметників і у зв’язку з цим виникає необхідність узгодження їхньої діяльності і педагогічних зусиль для навчання і виховання учнів, координації їх діяльності, здійснення єдиного підходу до учнів. Ця робота покладається на класного керівника, який також проводить необхідну роботу з батьками учнів і залучає їх до спільної зі школою виховної діяльності.
Особистісно-розвивальна функція заклечається в наданні виховній роботі дійового педагогічного впливу на розвиток особистісних якостей учнів: стимулювання їх мотиваційної сфери, навчально-пізнавальної активності, моральне і естетичне формування, розвиток творчих здібностей і задатків, утвердження гідності і міжособистісному спілкуванні тощо.
Здійснення цих функцій пов’язано з виконанням класним керівником цілого ряду покладених на нього обов’язків. До них відносяться: