Сторінка
3

Формування знань молодших школярів про природу

5) введення сформованого поняття в систему природничих понять.

Розкриємо суть кожного етапу формування природничого поняття:

1. Мотиваційна й текстова підготовка до засвоєння природничого

поняття.

Завданням цього етапу є забезпечення сталої мотивації учнів до уроків природознавства. Формування позитивного емоційного ставлення до навчання забезпечується використанням у навчальному процесі цікавих фактів, яскравих прикладів, інформації, що відповідає потребам та інтересам учнів. Емоційне переживання учнів викликає все нове, яскраве, незвичне, цікаве, насичене живими образами. Зацікавлення розумово відсталих учнів змістом навчального матеріалу потребує систематичності в роботі вчителя, адже важливо не тільки викликати спалах позитивних емоцій, а й дбати, щоб він не згас.

З метою формування позитивних мотивів навчання доцільно систематично використовувати додатковий пізнавальний матеріал, ігри, різноманітну наочність, змагання, незвичні способи постановки й оформлення навчального завдання, художню літературу, засоби мистецтва та ін. Мотивація діяльності повинна здійснюватись протягом усього процесу формування природничого поняття. Вибір прийомів її здійснення залежить від конкретної ситуації. Тому на кожному етапі процесу формування природничого поняття доцільно цілеспрямовано залучати різні прийоми мотивації. На етапі актуалізації знань важливо забезпечити мотиваційну установку на діяльність. З цією метою варто застосовувати різні спонуки: розкривати мету й план уроку, підкреслювати практичну значущість теми. На етапі вивчення нового матеріалу треба залучати всі аналізатори, тобто використовувати різну наочність, співставляти приклади життєвих ситуацій з трактуванням окремих явищ, при вивченні нового використовувати ТЗН. На етапі узагальнення, систематизації та застосування набутих знань варто використовувати загадки, кросворди, вводити елементи змагання.

2. Організація чуттєвого сприймання ознак, властивостей предметів або явищ природи.

Об'єкти, що сприймаються, становлять чуттєвий досвід дитини, без якого неможливе засвоєння знань - природничих понять. Тому обов'язковим етапом процесу формування природничих, понять є чуттєве сприймання - відображення реальних предметів, явищ, процесів навколишнього світу. Свідоме сприймання забезпечується попереднім добором і демонструванням об'єктів природи, котрі за змістом відповідають поняттю, яке формується. Щоб сприймання було цілісним, доцільно застосовувати прийоми, які одночасно актуалізують чуттєвий досвід дитини -це унаочнення, спонукання, стисле пояснення вчителя. Проведення дослідів, спостережень, використання технічних засобів навчання підвищують навчальну активність учнів та сприяють формуванню й розвитку сприймання. На свідомість сприймання предметів і явищ навколишнього світу значний вплив має правильно організоване спостереження в природі; спостереження натуральних об'єктів; точне слово вчителя; вправи, які уточнюють сприймання; підвищення активності учнів.

Формою більш узагальненого, але разом із тим наочного, чуттєвого відображення природи, сходинкою до вищої форми пізнання (абстрактного мислення), яка виникає на основі відчуттів і сприймань, є уявлення. Одним із прийомів формування природничих уявлень, є «замальовування предметів», яке примушує учнів уважно вдивлятися в об'єкт, підмічати особливості його форми, кольору тощо. Якщо умови не дозволяють витрачати багато часу на малювання, то вчителю можна використовувати картки або малюнки предмета, що вивчається. Так, наприклад, на уроці вчитель роздає малюнки та просить наклеїти їх у робочий зошит. Мета такого виду роботи полягає в тому, що під час закріплення матеріалу чи повторення на наступних уроках дитина зможе краще пригадати та сформувати свою відповідь.

3. Організація розумової діяльності, спрямованої на виділення істотних ознак поняття.

Розумова діяльність розпочинається тоді, коли у свідомості дитини є достатня кількість конкретних фактів, уявлень, тобто матеріал для мислення, здобутий на попередньому етапі. Для реалізації усвідомлення сформованих у розумово відсталих учнів уявлень, утворення нових необхідно оволодіти прийомами розумо-вої діяльності (аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення).

Важливим завданням учителя слід вважати цілеспрямовану роботу над прищепленням розумово відсталим учням умінь та навичок користуватися прийомами розумової діяльності, значне місце серед яких відводиться порівнянню. Для вирішення цього завдання ми сформулювали низку вимог, дотримання яких дає можливість стимулювати розумово відсталих учнів до порівняння об'єктів з метою пізнання їх сутності й на основі цього формувати початкові узагальнені уявлення. Серед них можна назвати такі:

а) доцільний вибір дидактичної ситуації, де застосування прийому порівняння є неодмінним чинником глибокого усвідомлення об'єкта природи, що вивчається;

б) залучення до порівняння однорідних об'єктів, що мають подібні та відмінні ознаки;

в) використання «планів-орієнтирів» (інструкція вчителя, детальний план, схема, роздаткові картки) для кращого орієнтування учнів під час самостійного порівняння;

г) поступове збільшення порівнювальних ознак предметів (порівняння за суттєвими ознаками);

д) поступовий перехід від порівнянь, здійснюваних на основі безпосередніх дій із предметами, до порівнянь об'єктів за уявленнями.

4. Узагальнення та словесне визначення суті поняття, позначення його відповідним терміном.

У процесі усвідомлення істотних ознак поняття відбувається поняттєве узагальнення, яке призводить до утворення окремих понять. Зміст поняття узагальнюється у визначенні. Для цього доцільно повторити всі істотні ознаки (зазапитаннями вчителя чи схематичним планом) та провести словникову роботу.

5. Введення сформованого поняття у систему природничих знань.

Включення поняття в систему природничих знань допомогає глибше розкрити сукупність суттєвих ознак тих предметів і явищ, які охоплюються даним поняттям. Важливо об'єднати засвоєні поняття в систему, розкрити зв'язки й відносини між елементами цієї системи, розташувати їх у певному порядку та послідовності.

Опертя на набуті знання відбувається і під час сприймання та усвідомлення, і під час закріплення та використання нових знань. Нові знання можуть засвоюватись тільки на фундаменті вже набутих знань і вмінь. Нове дитина завжди пізнає на основі порівняння його з уже відомим їй, пошуків у ньому подібного й відмінного. Невідоме пізнається тільки через відоме в результаті зіставлення, порівняння, узагальнення, абстрагування. Якщо, пояснюючи новий матеріал, учитель встановлює взаємозв'язки з уже вивченим матеріалом, тоді нові знання засвоюються учнями глибше та свідоміше. Застосування вже знайомих знань під час засвоєння нових сприяє не тільки кращому усвідомленню цих нових знань, а й запобігає забуванню вже засвоєного. Поняття є сформованим, якщо учень може оперувати ним.

Ефективність навчання учнів на уроках природознавства підвищується завдяки поетапному змістовному підходу у формуванні природничих знань.