Сторінка
2

Вища освіта України на сучасному етапі

Унiверсалiзована парадигма вищої освiти в Укpaїнi сьогоднi, вступаючи у протирiччя iз законом України "Про вищу освiту", нацiлена здебiльшого на звуженi, суто утилiтарнi цiлi: пiдготовку фахiвця, так званого людино-гвинтика, для виробничих потреб; побудову навчального процесу на основi освітньо-кваліфiкацiйних характеристик та освiтньо-професiйних програм, відкидаючи на невизначений час прiоритетнiсть становлення особистостi студентiв на основi гуманiстичних орiєнтирiв. Необхiднi суспiльству прiоритеи випадають з поля зору державних управлiнцiв та полiтикiв. Вирiшенню цих проблем має сприяти педагогiчна антропологiя - “сума концепцiй та iдей i таких, що ними направляються, способiв дiй вателя й вихованця, якi надають останньому чiткi духовнi орiєнтири життєдiяльностi, сприяють самовизначенню до взяття на себе вiдповiдальності за думки та вчинки, в opiєнтaцiї не лише на досягнення власного блага та спасiння людини, але й блага для близького оточення i навiть незнайомих людей”.

Президент України В.А. Ющенко 26 лютого цього року провiв нараду з представниками освiти та науки, головами обласних державних адмiнiстрацiй. За результатами цiєї наради Президент України пiдписав 20 березня цього року Указ "Про додатковi заходи щодо пiдвищення якостi освiти в Українi".

Розвиток освiти та науки — серед основних прiоритетiв Програми дiяльностi уряду. На реалiзацiю завдань цiєї Програми, з iнiцiативи Прем'єр-мiнiстра України Ю.В. Тимошенко, кожне мiнiстерство визначило, а уряд схвалив п'ять прiоритетiв.

Щoдo Мiнiстерства освiти i науки цi прiоритети є такими:

забезпечення рiвного i справедливого доступу до якiсної освiти, зокрема, запровадження всеохопного незалежного зовнiшнього оцiнювання навчальних досягнень (у формi тестування випускникiв загальноосвiтнiх шкiл i вступникiв до вищих навчальник закладiв;

розроблення програми "Пiдручник", що передбачатиме пiдвищення якостi змiсту пiдручникiв i навчальних посiбникiв i дасть можливiсть запровадити прозору й ефективну процедуру використання державних коштiв на їx виготовлення та розповсюдження;

створення нової моделі економічної діяльності вищих навчальних закладів, яка базується на солідарній участі держави, бізнесових кіл і громадян;

приведення системи вищої освітми у відповідність до вимог Болонської декларації, розширення автономії вищих навчальних закладів як необхідної передумови інтеграції української освіти в європейський освітній простір;

підвищення конкурентноспроможності української науки та її інтегрованість у світовий науковий процес.

Автономія.

Як свідчить практика багатьох європейських країн, однією з умов підвищення якості вищої освіти є посилення відповідальності ВНЗ за результати діяльності шляхом розширення демократичних засад їх функціонування та поглиблення університетської автономії. Водночас очевидним є те, що ширша автономія ВНЗ неминуче призведе до більшої залежності їх від громадського контролю, а отже і громадської підтримки.

Нині окремі питання автономії українських університетів та їхні академічні свободи регламентує Закон України “Про вищу освіту”. Однак залишаються невирішеними проблеми розширення прав ВНЗ щодо розподілу фінансових ресурсів, прозорості та доступності для громадсько – державного контролю всієї їхньої академічної та фінансової діяльності. Існують також очевидні перешкоди і на шляху урізноманітнення джерел фінансування вищої школи. Зокрема, чинне податкове законодавство та статус неприбуткової організації, що не дозволяють вищому навчальному закладу проводити інноваційну діяльність чи надавати науково – технічні, обслуговуючі та господарські платні послуги зовнішнім організаціям.

Не є досконалою сьогоднiшня законодавча база з погляду регулювання позабюджетної дiяльностi вищих навчальних закладiв. Чинне законодавство не сприяє полiтицi ринкового маневрування ВНЗ. Визначальними тут мають бути вiдкритiсть i прозорiсть, що означає залучення вищих навчальних закладiв до процесу формування та обговорення проекту бюджету, а також щорiчне оприлюднення Мiнiстерством освiти i науки України у друкованих засобах масової iнформацiї, на сторiнках Iнтернету звiтiв про використання бюджету з поясненням змiн, якi виникли впродовж бюджетного року.

Щодо самого бюджету, то чiтко мають бути виписанi критерiї його формування для вищих навчальних закладiв рiзного типу; його структура повинна бути прозорою i зрозумiлою, а витратна частина — бездоганно вмотивованою.

Мiнiстерство пiдтримало iнiцiативу восьми унiверситетiв щодо проведення експерименту з розширення автономiї ВНЗ IV рiвня акредитацiї. Передбачалося, що такий експеримент пiдготує модель функцiонування навчальних закладiв iз розширеними правами автономiї i дасть змогу визначити механiзм реалiзацiї згаданого статусу та зробити цей процес керованим з боку Мiнiстерства освiти i науки. Проте окремi мiнiстерства, спираючись на формальнi мотиви нiбито невiдповiдностi програми експерименту чинному законодавству, на жаль, не niдтримали його. Однак, враховуючи, що однiею з вимог Болонської декларацiї є реалiзацiя принципу автономiї, ми повертаємося до цього питання вже в рамках державних зобов'язань через нову редакцiю Закону України "Про вищу освiту".

Ліцензування та акредитація.

Скiльки рокiв iснує система лiцензування та акредитацiї, стiльки рокiв i висловлюються пропозицii щодо її вдосконалення, спрощення, скасування, стiльки ж рокiв ця ланка управлiння освiтою має недобру славу.

Справдi, з одного боку, треба рухатися до системи лiцензування й акредитацiї, максимально професiйної та незалежної, яка дiє в iнтересах споживачiв освiтнiх послуг. З iншого, - ослабити сьогоднi контроль за цим процесом, як показує прикрий досвiд, передчасно.

Можливо, нам варто з урахуванням мiжнародного досвiду не

“вдосконалювати” iснуючу, а створити принципово нову систему акредитацiї та

Нацiональний освiтнiй акредитацiйний центр.

Мiнiстерство iнiцiювало розробку низки законодавчих актiв та положень, якi б на стадiї вiдкриття навчального закладу надавали певну гарантію його майбутньої успiшної дiяльностi. Але, на жаль, процедури лiцензування й акредитацiї i надалi залишаються громiздкими та надмiрно забюрократизованими, з формальними "нiбито перевiрками" потоку не сотень, а тисяч документiв.

Слiд докорiнно переглянути роль i завдання науково-методичних комiсiй, зосередивши ix потенцiал на експертизi змiсту освiти,масштабних освiтнiх проектiв, а також пiдручникiв i посiбникiв.

Нам потрiбно автоматизувати контроль за дотриманням вищими навчальними закладами законодавчих актiв i нормативно-правових документiв про вищу освiту, унеможливити подачу недостовiрної iнформацiї про реальний стан справ у навчальному закладi, здешевити вартiсть лiцензування та акредитацiї.

Перелiки напрямiв i спецiальностей

Проблемним питанням на етапi повної реалiзацiї наших мiжнародних зобов'язань щодо запровадження двоступеневої освiтньої структури "бакалавр—магiстр" може стати новий перелiк напрямiв пiдготовки бакалаврiв.