Сторінка
2

Реформування податку з доходів фізичних осіб у контексті вимог сталого розвитку

Подібна ситуація може спровокувати платників до подальшого застосування нелегальних способів уникнення оподаткування, у тому числі до конвертації коштів у готівку для виплати реальної винагороди працівникам „у конвертах” [5].

У зв’язку з цим розпочату реформу ПДГ можна оцінювати по-різному. З одного боку, зміни у системі ПДГ не значні, з іншого – ці зміни можна розглядати лише як тимчасовий варіант функціонування податку, оскільки найбільш очевидно, що в середньо- та особливо довгостроковій перспективі Україна відійде від практики застосування єдиної плоскої шкали ПДГ і повернеться до варіанта ПДГ з прогресивною шкалою, як це є в більшості економічно розвинених країн світу. До речі, в Російській Федерації сьогодні досить широко обговорюється питання збільшення ставки цього податку [6].

У цьому напрямі повинна формуватися й нова податкова політика в Україні, оскільки, на нашу думку, лише прогресивна шкала ПДГ забезпечує соціальну справедливість і рівномірний розподіл між платниками податків податкового тягаря. Існуюча сьогодні єдина ставка, на жаль, порушує цей принцип. „Після введення 13 % податку на доходи громадян крива Лоренцо, що ілюструє рівномірність розподілу доходів, зміститься праворуч. Тобто прірва між рівнями доходів бідних та багатих ще збільшиться” [7, c. 45]. Допустити такий розвиток подій неможливо також із нормативного погляду, оскільки в Законі України „Про систему оподаткування” безпосередньо записано, що принцип соціальної справедливості вимагає „забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи” [8].

Прогресивність ПДГ може реалізовуватися не лише за рівнем доходів, а й за іншими істотними ознаками. Враховуючи негативні демографічні тенденції в Україні, однією з таких ознак, за якою може бути встановлена прогресивна шакала ПДГ, є вік платника податку, як це практикується, наприклад, у Північній Ірландії. Така прогресія шкали ставок ПДГ за віком дозволяє перерозподіляти кошти від старших працюючих поколінь до молодших. Якщо брати до уваги, що існує певна закономірність зростання доходів громадян, головним чином внаслідок зростання заробітної плати, з віком, а також той факт, що старші працюючі покоління в ринковій економіці формують істотні обсяги заощаджень, то подібна „вікова” прогресія шкали ПДГ щодо застосування імперативів сталого розвитку є цілком соціально справедливим та економічно доцільним заходом.

В Україні подібний захід може бути цілком адекватним соціально-економічним реаліям кроком. Якщо взяти до уваги необхідність підвищення інвестиційного потенціалу економіки, що в ринковій економіці можливо лише за умови достатнього обсягу заощаджень, та негативні демографічні тенденції, то доцільність прогресії ПДГ за ознакою трудового стажу стає очевидною. З таблиці 1 видно, що пропорція працюючі/непрацюючі в Україні в довгостроковому періоді залишається постійною. У структурі населення приблизно 54– 55 % працюючих, решта – непрацюючі (діти, підлітки та пенсіонери). Проте вікова структура працюючого покоління погіршується. Якщо в 1979 році тут домінувало молодше працююче покоління, в 2001 р. – середнє та старше працююче покоління, а в 2026 році прогнозується ще більша зміна вікової структури працюючих у бік старшого покоління. Старше працююче покоління та працівники передпенсійного віку в структурі населення України займатимуть частку до 29–30 %. Натомість молодше працююче покоління – лише 10 %. Не вдаючись до аналізу подібного стану речей та ґрунтуючись на офіційних прогнозах фахівців, а також враховуючи вказані вище обставини (менший трудовий стаж – менша заробітна плата, демографічна репродуктивна проблема та ін.), пропонуємо ввести податкову прогресію за ознакою трудового стажу. Крім того, враховуючи, що частка дітей та підлітків у структурі населення України за офіційними прогнозами впаде в 2026 році на 36 % порівняно з 1979 роком, а частка пенсіонерів за цей термін зросте на 61 %, доцільно в системі ПДГ застосувати норму пільгового оподаткування доходів громадян (сімей), що мають не три, а дві дитини, як це є на сьогодні. Подібні заходи, на нашу думку, дозволяють врахувати в новій податковій політиці й відповідно системи принципи сталого розвитку, які більш справедливо дозволяють перерозподілити податковий тягар між поколіннями та у часі.

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити такі висновки.

По-перше, встановлення плоскої шкали ПДГ необхідно розглядати як тимчасовий захід на шляху розбудови соціально-економічної системи, яка відповідає вимогам сталого розвитку. У середньо- та особливо в довгостроковій перспективі в Україні виникне необхідність запроваджування прогресивної шкали ПДГ.

По-друге, з урахуванням наявних демографічних тенденцій в Україні пропонуємо встановити податкову прогресію за ознакою трудового стажу. Виходячи з цього також пропонуємо зменшити кількість дітей, що надасть платнику ПДГ право на соціальну пільгу – з трьох до двох осіб (ст. 6.1.2 підпункт В Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”).

Література:

1 Вишневський В., Вєткін А. Ухилення від сплати податків: моделювання вибору та дій економічного суб’єкта // Економіка України. – 2004. – № 1. – С. 9–15.

2. Барановський О.І. Фінансова безпека: Монографія. – К.: Фенікс, 1999. – 338 с.

3. Білик М.Д. Оптимальне оподаткування в умовах дефіциту державного бюджету // Економіст. – 2002. – № 5. – С. 36–39.

4. North D. Understanding Economic Change and Economic growth. – Distinguished Lectures Series, 2002. – № 7. Leon Kozminski Academy of Entrepreneurship and Management, Warsaw.

5. http://www.sefr.kiev.ua/ukr/fao/