Сторінка
5

Педагогічні основи розвитку процесів запам’ятовування у молодших школярів

№ п/п

Автор, назва посібника

Основні положення

щодо трактування даної проблеми

1.

Данилов М. А.,

Есипов Б.П.

Дидактика

(С. 201-203)

Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів означає необхідність такої постановки навчання, при якій основний матеріал всіх навчальних предметів ґрунтовно вивчається і учні завжди в стані відтворити його в пам’яті і використати його як у навчальних, так і в практичних цілях.

Знання учнів тим міцніші, чим багатший і різноманітніший запас наочних образів, яскравих прикладів.

Міцності знань досягають і завдяки спеціальній роботі щодо запам’ятовування і заучування навчального матеріалу.

Важливо на початку навчального року відновити знання учнів і повторити основний матеріал, що вивчали у минулому навчальному році.

У міру оволодіння учнями певним кругом знань, умінь і навичок доцільно проводити самостійну роботу школярів, що вимагає від них самостійного підходу до розв’язання питань, що виникають, прояву ініціативи і творчості.

Міцності знань досягають активною мислительною діяльністю учнів при їх повторенні.

2.

Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. - М.: Просвещение, 1982. - 319 с.

Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів висуває необхідність міцного оволодіння учнями змістом навчання при оптимальному напруженні всіх їх пізнавальних сил. Розв'язання цієї проблеми у сучасному розумінні повинне бути зв’язане з принципом свідомості, запам’ятовувати учень повинен свідомо засвоєне, добре осмислене.

Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів вимагає, щоб у навчанні гармонійно поєднувалась робота довільної і мимовільної пам’яті.

Сам процес навчання повинен бути організований так, щоб значна частина навчального матеріалу засвоювалась і закріплювалась на уроці. Цьому сприяє яскравий емоційний виклад знань учителем, уміле використання наочних посібників, технічних засобів, дидактичних ігор, елементів проблемного навчання і ін.

Щоб звільнити учнів від заучування матеріалу, що має допоміжний, довідковий характер, необхідно систематично привчати їх користуватися різними довідниками.

Важливим дидактичним засобом, що сприяє свідомому і міцному засвоєнню змісту освіти, є контроль і самоконтроль.

3.

Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка

(С.159).

Автори А.М. Олексюк, В.І. Помагайба.

Проблема ґрунтовності навчання.

Ґрунтовне навчання - це знання глибоко усвідомлені, систематичні, тісно пов’язані з практикою і міцно закріплені в пам’яті.

Істотними ознаками ґрунтовних знань є також їхня точність, доказовість і відповідна до кожного ступеня освіти повнота.

Ґрунтовного засвоєння знань не може бути без міцного їх запам’ятовування.

Ґрунтовність навчання залежить від сили і характеру мотивів учіння, від міри усвідомлення і прийняття учнями цілей навчальної діяльності, від міри активності останньої, самостійності думки, від уміння вчителя зіпертися на значимість знань для учнів, відчуття потреби в них, від бажання й уміння застосовувати знання практично.

4.

Дидактика современной школы / Под ред.В.А. Они-щука (с.50-51).

Автор В.О. Онищук.

Проблема розвитку процесів запам’ятовування полягає в тому, щоб забезпечити учням оптимальні умови для глибокого осмислення виучуваних факторів і узагальнень, способів виконання дій, для міцного засвоєння основних понять, законів, теорій, формування навичок і умінь для застосування їх на практиці.

Важливими засобами забезпечення міцності знань є виділення головного у виучуваному матеріалі, концентрація на ньому основної уваги учнів, осмислення його, розкриття суті виучуваних явищ, заучування, запам’ятовування головного як в розгорнутому виді, так і у виді схем, моделей, повторення, узагальнення і систематизація знань.

5.

О.Я. Савченко.

Дидактика початкової школи (С.100-101).

Без міцно сформованих умінь і навичок з читання й письма, достатнього розвитку усного та письмового мовлення, без навичок швидких обчислень подальше навчання якщо й можливе, то пов’язане з великими труднощами і для самих учнів, і для вчителів.

Основні шляхи досягнення міцності знань: формування позитивних мотивів учіння, диференціація вимог до рівня запам’ятовування того чи іншого матеріалу. Знання міцніші, коли діти активно сприймають матеріал, самостійно його засвоюють у різноманітних вправах. Дуже сприяють цьому і опора на образні уявлення, і стимулювання інтелектуальних почуттів.

Ефективним у початкових класах є своєчасне використання пам’яток, таблиць, інструкцій, зорових опор.

Без правильно організованого повторення і закріплення навчального матеріалу неможливо його міцно засвоїти, точно, швидко відтворити.

6.

М.М. Фіцула

Педагогіка

(С.115-116)

Головна ознака міцності - свідоме і ґрунтовне засвоєння найістотніших фактів, понять, ідей, законів, правил, глибоке розуміння істотних ознак і сторінок предметів та явищ, зв’язків і відношень між ними і всередині них.

Реалізація цього принципу передбачає: повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими частинами; запам’ятовування нового навчального матеріалу в поєднанні з пройденим; активізація учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення); нове групування матеріалу з метою його систематизації; виділення при повторенні головних ідей; використання в процесі повторення різноманітних методик, форм і підходів, вправ; самостійну роботу щодо творчого застосування знань; постійне звернення до раніше засвоєних знань для їх трактування з нової точки зору.

7.

В.В. Ягупов

Педагогіка

(С.312-313).

Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів означає:

повторення навчального матеріалу за розділами та структурними смисловими частинами;

запам’ятовування нового навчального матеріалу в поєднанні з пройденим;

використання учнями під час повторення матеріалу прийомів активізації навчально-пізнавальної діяльності;

постійна систематизація навчального матеріалу; виокремлення його основних ідей, смислових логічних структур;

використання самостійної роботи для повторення і поглиблення матеріалу, що вивчається;

використання вивченого матеріалу в професійній діяльності;

постійне поповнення знань, удосконалення практичних навичок і вмінь.

8.

Мойсею Н. Є.

Педагогіка

(С.238-239).

Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів вимагає, щоб знання, уміння, навички, світоглядні та інші ідеї були осмислені, добре засвоєні й тривалий час трималися в пам'яті. Принцип рішуче відкидає схоластичне зазубрювання і механічне заучування матеріалу.

Реалізація проблеми вимагає повного циклу навчально-пізнавальних дій учнів: первинного сприймання і осмислення навчального матеріалу, його наступного глибшого осмислення, запам'ятовування, застосування засвоєних знань на практиці, їх повторення і систематизації.

Деякі правила:

Ніщо не слід змушувати вивчати напам'ять, крім того, що добре сприйнято розумом (Я.А. Коменський).

Не слід повторювати вивчене за схемою безпосереднього вивчення: дайте можливість учням розглянути матеріал з різних сторін і точок зору.

3. Міцність запам'ятовування інформації, набута у формі логічних структур, вища міцності розрізнених знань; закріплювати необхідно знання, представлені логічно цілісними структурами.

Застосовуйте сучасні засоби та методи контролю, користуйтесь діагностичними засобами виявлення і виміру зрушень у розвиткові учнів.

5. Привчайте учнів контролювати процес і результати власної праці.

9.

Волкова Н.П.

Педагогіка

Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів передбачає тривале збереження в пам’яті набутих знань, умінь і навичок.

Педагогічна теорія та практика виробили багато прийомів реалізації його в процесі повторення, закріплення і застосування знань, умінь і навичок; повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими частинами; запам’ятовування нового матеріалу в поєднанні з пройденим раніше; активізація пам’яті, мислення учнів під час повторення, групування матеріалу з метою систематизації; акцентування при повторенні на основних ідеях, використання різноманітних вправ і методик, форм і підходів, самостійної роботи як творчого застосування знань; постійне звернення до раніше засвоєних знань для повного їх трактування.

10.

Кузьмінський А. І.,

Омеляненко В.Л.

Педагогіка

(С.104-105).

Навчання має сенс, якщо учні ґрунтовно засвоюють необхідні знання, на основі яких у них формуються уміння та навички. Ґрунтовними знаннями слід вважати такі, які добре усвідомлені, систематизовані, пов'язані з практикою, стають надбанням довготривалої пам'яті. Добре засвоєні знання є не лише ті, що включені у фонд пам'яті, а передусім ті, що стали інструментом мислительної діяльності. Міцне засвоєння головного, суттєвого, що є передумовою подальшого просування у навчальному процесі, приносить радість учневі, стимулює пізнавальну діяльність, виступає важливим фактором інтелектуального розвитку.

Правила забезпечення ґрунтовності знань такі.

Пам'ятайте, що людина має природну здатність забувати.

Щоб знання стали ґрунтовними, постійно дбайте про їх підкріплення.

Нові знання систематично використовуйте у різноманітних навчальних ситуаціях.

Ґрунтовність знань, формування їх на основі умінь і навичок - результат самостійної розумової праці кожного учня. Створюйте оптимальні умови для праці кожного вихованця, помічайте перші успіхи, заохочуйте.

Озброюйте учнів методами і прийомами самостійної навчальної роботи.

Спонукайте до міцного засвоєння того навчального матеріалу, який є ґрунтом для наступних кроків у пізнавальній діяльності.

Зважайте на потенційні розумові можливості кожного учня і на цій основі визначайте види й обсяг навчального матеріалу для запам'ятання.

Якомога частіше залучайте учнів до різних видів навчальної діяльності.

Домагайтесь від учнів достатнього рівня ґрунтовності знань, умінь і навичок шляхом організації самостійної праці і лише потім спонукайте до їх відтворення.

Озброюйте учнів технікою розумової праці.

10. Створюйте на уроці вдалі ситуації, які сприяють формуванню позитивних емоцій вихованців. Постійно підтримуйте

мажорний тон: це сприяє кращому запам’ятанню навчального матеріалу.

11. Систематично й об'єктивно оцінюйте результати навчальної праці учнів.

11.

Подласый И.П.

Педагогика

(С.454-457).

Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів закріплює емпіричні і теоретичні закономірності: засвоєння змісту освіти і розвиток пізнавальних сил дитини - дві взаємозв’язані сторони процесу навчання;

Міцність засвоєння учнями навчального матеріалу залежить не тільки від об’єктивних факторів: змісту і структури цього матеріалу, але також і від суб’єктивного ставлення учнів до даного навчального матеріалу, навчання, вчителя; міцність засвоєння знань учнями обумовлюється організацією навчання, а також залежить від часу навчання.

Автор наводить 28 нових правил навчання, що розкривають дану проблему. Наведемо окремі з них.

1. Не допускати перевантаження пам’яті в ущерб мисленню.

2. Запобігайте закріпленню в пам’яті неправильно сприйнятого або того, що учень не зрозумів.

3. Щоб звільнити учнів від заучування матеріалу, що має допоміжний характер, привчайте їх користуватися різними довідниками-словниками, енциклопедіями і т. ін.

4. Матеріал, який потрібно запам’ятати, повинен бути вміщений в короткі ряди.

5. Пам’ятайте, що забування вивченого найбільш інтенсивно йде зразу ж після навчання, тому час і частина повторень повинна бути узгоджена з психологічними закономірностями забування.

6. Частота повторень повинна відповідати кривій забування.

7. Контролюйте внутрішні і зовнішні фактори, що відволікають увагу учнів.

8. Сформуйте інтерес і позитивне ставлення учнів до навчання.

9. Використовуйте диференційований підхід до вивчення навчального матеріалу.

10. Повторення і закріплення вивченого проводьте так, щоб активізувати не тільки пам'ять, але і мислення, і почуття учнів.

11. Під час вправляння запобігайте втомлюваності учнів.

12. Важливою формою зміцнення знань є їх самостійне повторення учнями.  

12.

Дмитриев А.Е.,

Фатеева Н. И.,

Львов М.Р.

Дидактика.

Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів означає свідоме, ґрунтовне засвоєння навчального матеріалу, вільне його відтворення і застосування на практиці. Принцип міцності у навчанні зв’язаний з діяльністю пам’яті, з її вдосконалення і розвитком.

Необхідно враховувати особливості дитячої пам’яті.

Необхідно навчати молодших школярів прийомів осмисленого запам’ятовування:

1) читання, ознайомлення;

2) осмислене групування матеріалу, розчленування на смислові одиниці;

3) складання плану;

4) відтворення з вибірковим читанням;

5) усунення помилок;

6) закріплення, повторення цілісності тексту.

Потрібно вправляти дітей у поєднанні закріплення знань з безпомилковим виконанням практичних дій, у застосуванні знань у нових умовах і різних ситуаціях.

Органічною частиною закріплення і повторення навчального матеріалу повинна стати організація самими учнями результатів навчання. Доцільно широко використовувати такі карточки, відповіді до вправ, таблиці, схеми, довідники, словники, пам’ятки, кадри діафільмів, діапозитивів.