Сторінка
8

Педагогічні основи розвитку процесів запам’ятовування у молодших школярів

1. Повторення навчального матеріалу.

У процесі засвоєння знань важливо дбати не тільки про якість розумових операцій, а й про тривалість збереження в пам'яті результатів праці, адже без міцних знань не може бути й мови про розвиток дитини: мислення і пам'ять тісно взаємопов'язані. Серед засобів, які забезпечують міцність знань, умінь і навичок, повторенню належить виняткова роль, оскільки воно виконує незамінні функції у навчальному процесі: запобігає забуванню вивченого; допомагає актуалізувати здобуті раніше знання для успішного і якісного усвідомлення нового навчального матеріалу; дає змогу сформувати й удосконалити практичні навички й уміння, уточнити і поглибити засвоєне, узагальнити і систематизувати знання, виявити та ліквідувати прогалини у знаннях і вміннях учнів.

У дидактиці встановлено, що засвоєння навчального матеріалу має концентрований характер, за якого знання переходять у короткотривалу (оперативну) пам'ять, де інформація зберігається протягом обмеженого інтервалу часу і лише частково переходить у довготривалу пам'ять. Отже, більшість засвоєного навчального матеріалу поступово забувається. Тому, щоб запобігти забуванню, необхідно перевести знання у довготривалу пам'ять, тобто здійснити запам'ятовування, що вимагає організації різних видів повторення.

Проаналізувавши різні підходи до здійснення класифікації видів повторення (М.А. Данилов, Б.П. Єсипов, Л.І. Мартинова, Л.Д. Ніколенко, О.Я. Савченко, С.Х. Чавдаров, М.П. Щербов) і виходячи з вимог до організації навчального процесу в сучасній початковій школі, пропонуємо класифікацію цього важливого компонента навчальної діяльності молодших школярів, адаптовану нами до нової мети і функцій початкової освіти:

1) вступне;

2) поточне: пояснювальне, супровідне, самостійне;

3) закріплювальне;

4) удосконалювальне: тренувальне, коригувальне, поглиблювальне, узагальнювальне;

5) підсумкове.

Встановлено, що кожний із зазначених видів повторення має свою мету. Однак усі види тісно пов'язані між собою і складають у сукупності цілісну систему. Розглянемо особливості вступного повторення.

Відомо, що новий навчальний рік завжди розпочинається з повторення матеріалу, який вивчався у попередньому класі. Необхідність повторення на початку навчального року зумовлена тим, що учні за час літніх канікул забувають частину набутих знань, які необхідні для опрацювання нового матеріалу. Встановлено, що повторення на початку навчального року мобілізує до активного процесу сприйняття, поновлює знання в пам'яті учнів і готує їх до засвоєння нового програмового матеріалу на основі вивченого.

Цей вид повторення здійснюється як на спеціальних вступних уроках, так і на кожному уроці, ставши його складовим елементом. Однак вступне повторення особливо виправдовує себе на початку навчального року.

Отже, процес сприйняття і засвоєння нових знань на основі попереднього досвіду, запасу знань та залежно від психічного стану дітей у момент сприйняття називається вступним повторенням, або аперцептивним (аперцепція) повторенням (Л.Д. Ніколенко).

Слід зауважити, що чим молодші учні, тим менше у них знань і досвіду, тим вагоміше місце в педагогічному процесі повинна займати аперцепція. Частина набутих протягом навчального року знань і навичок за час літньої перерви забувається, втрачається. Зникають, зокрема, ті навички, які потрібні для напруженої самостійної роботи, наприклад, під час виконання вправ, письмових робіт тощо.

Повторення на початку навчального року є основою для запобігання прогалинам у знаннях, мобілізації сил та знань, активізації мислення та діяльності учнів, успішного сприймання і міцного засвоєння нового навчального матеріалу.

Розглянемо особливості поточного повторення.

У процесі сприймання нового навчального матеріалу учні повинні його усвідомити і запам'ятати. Однак пояснення вчителя ще не забезпечує усвідомлення, осмислення і запам’ятовування учнями нових понять і термінів. Окремі з них частково усвідомлюють пояснення, але запам'ятовують лише фрагменти з нього. Частина дітей здебільшого зовсім не розуміє пояснення. У навчальному процесі молодших школярів таке явище можна спостерігати досить часто, особливо у процесі вивчення теоретичного матеріалу з української мови та математики. Тому на етапі сприймання, усвідомлення і первинного запам'ятовування учнями нового навчального матеріалу необхідно, крім інших способів, організовувати поточне повторення.

Основне завдання поточного повторення - запобігти забуванню вивченого, забезпечити тісний зв'язок нового навчального матеріалу з раніше вивченим. На думку дослідників, поточне повторення за незначної затрати сил і часу дає ефективніші результати, ніж інші види повторення. Цей вид повторення застосовується, коли новий навчальний матеріал органічно поєднує в собі у тій чи іншій формі елементи раніше вивченого, на яких акцентується увага учнів, або коли з викладом нового матеріалу пов'язуються відповідні місця з раніше опрацьованого. Залежно від цього, поточне повторення може бути пояснювальним і супровідним.

До пояснювального повторення вдаються тоді, коли у змісті навчального матеріалу є достатня кількість елементів старих знань, що служать опорою для створення необхідних асоціацій. При пояснювальному повторенні кожний наступний етап викладання охоплює щойно пройдені, але ще не досить засвоєні елементи. Чим молодші учні, тим частіше потрібно застосовувати пояснювальне повторення. Це забезпечує певну неперервність процесу, сприяючи надійному просуванню учнів у знаннях.

Пояснювальне повторення потребує від учителя будувати пояснення навчального матеріалу так, щоб основні його терміни, факти, визначення повторювалися кілька разів через певні інтервали часу. Для цього учитель повертається до цих елементів, повторюючи і висвітлюючи їх із нової точки зору, у нових, змінених ситуаціях та комбінаціях.

Ефективним способом пояснювального повторення є вступні вправи, які передбачають завдання на осмислення, усвідомлення і первинне запам'ятовування понять, правил, законів, положень (логічні вправи); та які є першими спробами застосувати Ш правила на практиці у поєднанні з поясненням, обґрунтуванням своєї відповіді (пробні вправи). Зазначені вправи об'єднують такі мислительні операції, як порівняння, узагальнення, систематизація.

Наприклад, у процесі вивчення теми "Загальне поняття про іменник" третьокласники повинні усвідомити і запам'ятати істотні ознаки виучуваної частини мови (питання, значення, роль та зв'язок з іншими словами в реченні); навчитися розпізнавати іменники серед інших частин мови; групувати іменники за родовими та видовими ознаками та за смисловими групами. Реалізується ця мета у ході виконання комплексних вправ. Для їх побудови застосовують такі типи завдань:

1) вправи на осмислення, усвідомлення та засвоєння істотних ознак іменника (нових понять);

2) розпізнавання іменників серед інших частин мови та обґрунтування своєї відповіді;

3) розрізнення іменників за родовими і видовими ознаками та за смисловими групами;