Сторінка
3
Але не треба робити вибір замість учня, або ж нав'язувати йому свою думку! Нехай краще виріб буде гірший, в якомусь із аспектів, але обраний учнем самостійно! Можна запропонувати учневі змінити ту чи іншу деталь, порадити як краще щось зробити, пояснити наслідки того чи іншого недоліку. Потрібно підтримувати ініціативу та активність учнів, вміння самостійно робити обдуманий вибір.
Проектне навчання не тільки спонукає до розумно вмотивованої доцільної діяльності, відповідно до вікових і навчальних інтересів молодших школярів, а й істотно трансформує роль педагога в керівництві нею. Учитель за такого підходу неодмінно перетворюється на консультанта, порадника, координатора, який переконує у власній правоті силою досвіду, мудрості, аргументу, але не наказу, допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом, сам є джерелом інформації, підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом. Учитель має не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення. Педагог має добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання.
Тому сфера контролювання вчителем процесу становлення особистості не звужується, а навпаки – розширюється. До того ж, проектна діяльність опосередковано виводить різновікових учасників спільної діяльності на пошуки спільної мови і розуміння багатьох побутових цінностей та оцінок. Ознайомимось з діяльністю вчителів та учнів під час використання методу проектів (таблиця 1). Таким чином, використання методу проектів у навчально-виховному процесі заохочує і підсилює щире прагнення до навчання з боку учнів, тому що воно: особистісно орієнтоване; використовує безліч дидактичних підходів; має високу мотивацію, що означає зростання інтересу й залучення до роботи в міру її виконання; підтримує педагогічні завдання в когнітивній, афективній і психомоторній сферах на всіх рівнях – знання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу; дає змогу вчитися на власному досвіді, досвіді інших у конкретній справі, а не вдавати навчальну діяльність.
Застосовувані методи та форми організації навчальної та виховної роботи
В педагогічній практиці метод – впорядкований спосіб діяльності з досягненням навчально-виховних цілей. Методи навчання – це способи спів діяльності викладача і учнів, направленої на розв'язок задач навчання (дидактичних задач) і дає позитивні наслідки у засвоєнні знань учнями.
Існує безліч методів навчання та виховання, які вчитель застосовує на уроці. Але не можна сказати, що той, або інший метод треба застосувати. Вибір того чи іншого методу залежить від віку, знань учня, ступеня самоосвіти, глибини мислення учнів та ін. Кожен з методів навчання, як правило можна застосувати для виконання декількох навчальних завдань. Тому інколи не так просто зробити вибір методу навчання. Крім того, доводиться чергувати різні методи трудового навчання. Наприклад, викладення нового матеріалу часто будують з використанням різних методів навчання. Так бесіда переходить у пояснення, пояснення чергується з демонстрацією і т.д.
У трудовому навчанні часто застосовують такі методи навчання як:
Словесні методи (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція .);
Наочні методи (метод ілюстрацій, метод демонстрацій, екскурсія, спостереження);
Практичні методи (вправи, лабораторні і практичні роботи).
Проблемно-пошукові (висунення проблеми перед учнями, створення проблемної ситуації, розв'язання заданої проблеми, вибір оптимального шляху розв'язання проблем)
Індуктивно-дедуктивні (базуються на думці учня – сприймання матеріалу, порівняння, узагальнення, оцінка фактів, явищ, встановлення причинно-наслідкових зв'язків).
Застосування методів словесного повідомлення дозволяє вчителю трудового навчання систематично, у логічній послідовності викладати технічні відомості, знайомитись з будовою інструментів, пристроїв, сутністю технологічних операцій. Живе слово вчителя здійснює емоційний вплив на учнів, активізує практичну діяльність, розвиває уяву, спонукає до технічного мислення.
Методи демонстрації досліджуваних технічних об'єктів, процесів їх зображення можна розглядати з різних точок зору. З одного боку це засобі наочності, з іншого – це реалізація дидактичного принципу наочності з третього боку – ці демонстрації можуть бути об'єктом вирішення, тоді уяві цього об'єкту стає основним джерелом знань для учнів.
Демонстрації можуть бути динамічними (показ рухомих об'єктів показ прийомів роботи) та статичні (показ нерухомих об'єктів, макетів, схем таблиць).
Також при вивченні даної теми застосовують методи практичної роботи. Це пов'язано з тим, що самі технологічні знання, вміння і навички не можна сформувати не використовуючи цих методів. У практичних методах навчання здійснюється це через практичні дії самих учнів і починається воно із застосування знань у самих діях.
На початку заняття варто провести вступний інструктаж, щоб допомогти учням організуватись і направити їх на діяльність, засвоїти особливості роботи і раціональні методи їх виконання. Інструктаж – це пояснення, яке спрямоване на формування в учнів трудового уміння, розкриття змісту трудового завдання, способів його виконання та корекції дій. Є різні види інструктажу, фронтальний інструктаж, вчитель проводить одночасно для всіх учнів групи. Це спрощує ведення навчально-виховного процесу, створює гарні умови для пояснення нового матеріалу, поліпшує керування навчальною діяльністю учнів, які виконують однакові учбові завдання. Але фронтальний інструктаж інколи застосовувати недостатньо. Коли окремі учні, або бригада учнів виконують індивідуальну роботу, тоді використовують індивідуальний або бригадний інструктаж. Основним недоліком такого інструктажу є великі витрати часу вчителя, який повинен дати інструкцію кожній групі і складність управління їх діяльністю, так як у кожної бригади своє завдання.
Є ще один вид інструктажу, який використовується при організації навчальної роботи. Поточний інструктаж проводиться для бригади чи в індивідуальному порядку для учня на робочому місці, на основі спостережень за роботою учнів, або на їх прохання.
Особливо важливою задачею інструктажу є перевірка того, наскільки учень обдумано виконує завдання, контролює сам себе, як він засвоює на практиці теоретичні знання. Вчитель перевіряє також підготовку робочого місця, правильність виконання трудових прийомів, виявляє характер труднощі, які виникають в учнів, випадки порушення правил безпеки праці.
На уроках трудового навчання обов'язково повинна бути присутня і виховна робота. Вона дає змогу повніше і глибше розкрити зміст навчального матеріалу, сприяє формуванню в учнів позитивних мотивів учіння та їх розвитку як особистостей.
Шкільний вчитель, які б творчі манери і нахили він не пропагував, яким би не був ерудованим і що б не викладав, по суті і в основі – Вихователь.
Вчитель – не найголовніша людина на уроці, а перша серед подібних і рівних йому: – він веде і його ведуть одночасно. Існує декілька причин, які пояснюють, чому так важливо, коли вчитель не єдиний "герой" в класі.