Сторінка
2

Нормування учнівської праці і учбово-виробничих робіт

При ручному характері праці учні вчаться змінювати форму, зовнішній вигляд предмета, характер з'єднань його частин і т. п. за допомогою ручних інструментів перш за все. Освоєння трудових дій, формування умінь при цьому на початкових стадіях навчання відбувається, як правило, більш повільно, ніж при обслуговуванні машинного технологічного процесу, де освоєння способів регулювання, управління, виконання розрахунків і т. п. відбувається значно швидше. Надалі відпрацювання ручних способів виконання технологічних процесів (на базі спочатку освоєних прийомів і способів) відбувається швидше, ніж для машинних, де успішність роботи більше залежить від порівняно обмежених можливостей машини (верстата, агрегату) і менше – від особистої вмілості працюючого. Це відображено в характері величин перекладних коефіцієнтів для різних періодів навчання і різного ступеня складності робіт.

Такий загальний підхід до визначення коефіцієнтів. Питання про конкретну величину перекладних коефіцієнтів для різних професій вивчений ще недостатньо.

У процесі повсякденної навчальної роботи майстра училищ повинні вивчати дійсне співвідношення між розрахунково-технічними нормами і практично складаються нормами на виконання навчально-виробничих робіт, прагнути до скорочення розриву між ними і домагатися підвищення продуктивності праці учнів. Цього можна досягти з найбільшим успіхом, якщо майстер навчає і привчає учнів до застосування передових технологічних процесів, надає їм можливість проявляти самостійність у роботі, навчає у виконання складних навчально-виробничих робіт, виховує відповідальність, постійно розвиває вміння раціонально використовувати робочий час.

Технічне нормування у навчальних майстернях здійснюється головним чином аналітично-розрахунковим шляхом.

Розрахункові (технічні) норми часу визначаються за формулою:

Tшт = tосн + tвсп + tобсл + Tест +t ,

де tшт – час, що витрачається, на виготовлення одного виробу (операцію);

tвсп – допоміжний час (встановлення та зняття заготовок, деталей, вимірювання, пуск і зупинка обладнання);

tобсл-час обслуговування робочого місця (регулювання, змащування обладнання, зняття інструменту і т.п.);

Tест – час, що витрачається на відпочинок і природні потреби;

n – 3 – підготовчо-заключний час;

z – кількість виробів (робіт).

При виконанні замовлень підприємств за подібною з училищем технології використовуються діючі на підприємстві норми часу.

Учнівська норма визначається шляхом множення технічної норми на коефіцієнт, визначений з урахуванням періоду навчання та складності навчально-виробничої роботи.

Учнівська норма часу розраховується за формулою

Нуч = Тшт * К,

де: ТШТ – технічно розрахункова норма часу;

К – перекладної (поправочний) коефіцієнт.

На кожну роботу (виріб), виконувану учням або бригадою, майстер, починаючи з періоду комплексних робіт, виписує наряд, в якому вказує норму часу і розцінку. Розрахунок бригадних нарядів проводиться за методикою, наближеною до виробничої, приймається з урахуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ).

При виготовленні партії деталей першу з них учень повинен пред'явити майстру для контролю і потім продовжувати обробку.

Якість виконаних робіт перевіряє майстер, зазначає терміни їх початку і завершення і підраховує фактичне виконання встановленої учнівської норми (Hфакт)у відсотках за формулою:

Hфакт =

де Tнорм – норма часу в годинах;

Tфакт – фактичний час виготовлення виробу (роботи).

Практика роботи училищ дає багато прикладів того, як, прагнучи виконати і перевиконати встановлені для них норми, учні вдосконалюють технологічний процес, інструменти і пристосування, покращують прийоми і способи роботи.

Виконання норм часу служить одним з об'єктивних показників при визначенні оцінки учнів за виконані роботи.

В нормуванні розглядаються два етапи.

Перший – у операційний період навчання при освоєнні прийомів найбільш доцільного виконання операцій. Увага майстрів при цьому спрямовується на якісні, а не кількісні показники, і повідомляти учням норми часу недоцільно, оскільки вони служать в цей період довідковим матеріалом для планування.

Другий – у період комплексних робіт, формування умінь і навичок. Роботи учнів нормуються із застосуванням перекладних коефіцієнтів для перекладу робочих норм в учнівські норми часу.

Такі загально-педагогічні підходи до нормування навчально-виробничої праці учнів. У той же час на практиці багато майстрів нормують навчально-виробничі роботи на більш пізніх етапах виробничого навчання, вже в період вивчення операцій, коли учні придбають певний досвід. Наприклад, при навчанні слюсарів нормуються навчально-виробничі роботи, що виконуються учнями при вивченні теми "Розпилювання і припасовка". До цього учні вже освоїли всі основні прийоми і різновиди обпилювання плоских і криволінійних поверхонь, і вивчення теми "Розпилювання і припасовка" фактично є вдосконаленням та закріпленням цих прийомів.

Таким чином, практику розумного нормування операційних робіт на більш пізніх етапах навчання слід вважати цілком виправданою. Тут все залежить від реальних умов процесу виробничого навчання.

Планування виробничої діяльності групи:

Вихідні положення. Таке планування має на меті встановити конкретний зміст навчально-виробничих завдань для групи учнів, послідовність та організацію їх виконання. Планування виробничої діяльності групи є складовою частиною загального планування виробничої діяльності училища. Плани виробничої діяльності груп повинні бути скоординовані один з одним і з загальним планом училища як за змістом і кількістю навчально-виробничих робіт, так і за термінами.

Вихідними даними для планування навчально-виробничої діяльності групи і училища в цілому є:

навчальні програми виробничого навчання;

переліки навчально-виробничих робіт з професій;

забезпеченість матеріалами, інструментами, пристосуваннями і другий оснащенням;

можливості училища: підготовлювані професії, кількість учнів, наявність основного і допоміжного обладнання, наявність і кваліфікація виробничих робітників і т. п.;

наявність необхідної навчально-технічної документації для виконання навчально-виробничих робіт та організації виробничого процесу.

Спеціальна частина "План уроку виробничого навчання на тему "Розбирання і складання коробки передач""

Тема уроку: «Розбирання і складання коробки передач»

Мета уроку:

Навчальна: формування умінь і навичок з розбирання і складання коробки передач.

Виховна: виховання поваги до праці, культури навчального процесу, моральних якостей учня як особистості, дисципліни, сумлінності, відповідальності, ініціативи.