Сторінка
9

Шляхи та засоби формування комунікативної компетенції на уроках англійської мови

2) від мовних особливостей аудіотексту та його відповідності мовленнєвому досвіду і знанням учнів;

3) від умов сприймання аудіотексту.

Щоразу, коли вчитель розмовляє англійською мовою, учні практикуються в сприйманні на слух. Це є однією з причин, чому так важливо вести уроки англійською мовою. Слід також намагатися, щоб учні слухали один одного, оскільки таким чином слабші учні зможуть чомусь навчитися, в той час, к сильніші учні мають можливість повторити матеріал і перевірити усне мовлення інших.

В методичному плані навчання аудіюванням – це спеціально організована програма дій з текстом, що сприймається на слух. Оскільки це внутрішня діяльність, яка не піддається спостереженню, то необхідно поступово навчати окремих дій, які є її складовими компонентами. Досягнення проміжних цілей проходить поетапно. На кожному етапі формуються відповідні механізми аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів:

1) словоформи, вільного словосполучення, фрази;

2) понад фразової єдності;

3) цілого тексту.

За допомогою цих дій розвивається механізм прогнозування, який відіграє дуже важливу роль у сприйманні мовлення на слух.

Як учителі повинні готувати учнів до аудіювання (сприйняття на слух і розуміння)?

Підготовка залежить від типу завдання. Якщо мета – зрозуміти якомога більше (інтенсивне аудіювання) – наприклад, коли вчитель вводить новий матеріал, тоді учні повинні зрозуміти майже кожне вимовлене слово. Велика кількість повторень і пояснень можуть бути необхідними. З іншого боку, якщо вчитель читає вголос оповідання або включає його запис, учням не потрібно розуміти кожне слово, щоб слідкувати за розвитком подій в оповіданні. Учні слухають і намагаються зрозуміти основний зміст тексту – його значення – або шукають конкретну інформацію, яку їм запропонували знайти перед початком завдання. Цей другий тип слухання відомий як екстенсивне аудіювання.

Якщо ви ставите за мету розвинути уміння екстенсивного аудіювання, то вам знадобляться наступні поради:

- допоможіть учням передбачити зміст тексту, який вони збираються слухати, попередньо обговорюючи його назву й тему. Поставте запитання до малюнків, які супроводжують текст;

- виберіть найскладніші два чи три слова з тексту і поясніть їх значення;

- перед аудіюванням подивіться разом з учнями на вправу, яку вони будуть виконувати після сприйняття на слух, і поясніть, що їхнє завдання полягає в тому, щоб зрозуміти достатньо інформації для виконання зазначеного завдання, а не намагатися зрозуміти кожне слово аудіо тексту;

- заохочуйте учнів обходитись без запитань про незнайому лексику під час швидкого, частіше одноразового, прослуховування тексту;

- заохочуйте учнів робити припущення про значення деяких слів.

Етап навчання аудіювання на рівні фрази передбачає дії, спрямовані на:

- розуміння повідомлень даного рівня, побудованих на знайомому матеріалі; реакція на почуте – невербальна (дії, символи і т.ін.);

- розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте – вербальна (з допомогою засвоєних мовленнєвих зразків, що відповідають темі чи ситуації);

- розпізнавання початку повідомлення і його завершення.

Етап навчання аудіювання на понад фразовому рівні передбачає дії, що забезпечують:

- розуміння монологічного повідомлення даного рівня, побудованого на повністю знайомому матеріалі; реакція на почуте – невербальна або коротка вербальна;

- розуміння мікро діалогів з наступним визначенням характеру взаємодії партнерів шляхом віднесення сприйнятого діалогу до одного з відомих учням комунікативних (структурно-функціональних) типів мікро діалогів: діалогу-обміну думками, діалогу-волевиявлення, ритуалізованого діалогу.

Етап навчання діалогу на рівні цілого тексту передбачає дії, за допомогою яких досягається:

- розуміння зв’язного (монологічного) мовлення, побудованого на повністю знайомому матеріалі, шляхом членування тексту на смислові частини або виділення інформаційних точок; реакція на почуте – невербальна (дії, символи і т.і.);

- розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте – невербальна або вербальна як у процесі слухання, так і після нього;

- розуміння зв’язного тексту, побудованого тільки на знайомому матеріалі, але такого, що передбачає антиципацію змісту повідомлення по його заголовку, придумування іншого заголовку чи вибір із даних після тексту речень, що відповідають або не відповідають його змісту і т.і.;

- розуміння діалогічного тексту, побудованого на знайомому матеріалі, із завданням на виявлення кількості учасників бесіди, їх характеристик; реакція – вербальна або у вигляді відповіді на запитання, тесту множинного вибору і т.ін.;

- розуміння зв’язного тексту, що містить деякі незнайомі елементи: слова, словосполучення, про значення яких можна здогадатися на підставі співзвучності з рідною мовою (опора на здогадку, мовний досвід); розуміння можна перевірити за допомогою тесту множинного вибору, відповідей на запитання тощо;

- розуміння тексту з деякими незнайомими елементами, але здогадка про їх значення здійснюється за формальними ознаками з опорою на знання та асоціативні зв’язки в іноземній мові;

- розуміння зв’язного тексту з наявними незнайомими елементами; здогадка про їх значення здійснюється за контекстом, з опорою на смислові зв’язки;

- розуміння зв’язного тексту, побудованого переважно на незнайомому матеріалі, але з виділенням спеціальних перешкод з метою подолання їх шляхом перепитувань, прохання уточнити сказане тощо.

Усі ці дії формуються в цілісній системі вправ.

Матеріал для аудіювання у комунікативних навчально-методичних комплексів може складатися з бесід, діалогів, пісень, дитячих віршиків і римувань, інтерв’ю та інформативних текстів. Щоб допомогти учням підготуватись до аудіювання і використання цих текстів, в навчально-методичному комплексі сплановані серії завдань для виконання на уроці – передтекстові, після текстові, та ті, що виконуються під час аудіювання.

Чимало того, що говорилося про аудіювання, стосується ї іншого рецептивного вміння – читання. Читання іноземною мовою як комунікативне уміння та засіб спілкування є, поряд з усним мовленням, важливим видом мовленнєвої діяльності та найбільш розповсюдженим способом іншомовної комунікації.

В умінні читати виділяють два основні аспекти: технічний та змістовий, смисловий. Техніка читання включає цілий комплекс автоматизованих навичок, які зводяться до швидкого сприйняття графічних образів слів, автоматичного співвідношення їх зі звуковими образами та значеннями цих слів.

Читання з розумінням основного змісту тексту (ознайомлювальне читання) є найбільш розповсюдженим у всіх сферах життя і здійснюється на матеріалі автентичних текстів, які несуть інформацію про побут, традиції, культуру, історію країни, мова якої вивчається.

У процесі ознайомлювального читання переслідуються такі комунікативні цілі:

- визначити тему, яка висвітлюється в тексті, які проблеми в ньому розглядаються;