Сторінка
3
Навчання читання ставить за мету оволодіння учнями таким умінням, завдяки якому сприймається необхідна змістова інформація, а всі супутні мовні та технічні труднощі не перешкоджають перебігу усього процесу. Учні повинні навчитися читати вголос і про себе з повним розумінням короткі нескладні (адаптовані) тексти, в основному побудовані на засвоєному мовному матеріалі. Тексти можуть містити певну кількість незнайомих слів, значення яких можна знайти в матеріалах довідкового характеру або здогадатися.
Найбільша складність, з якою зустрічаються учні на початку вивчення англійської мови, - це англійський алфавіт. Чимало навчально-методичних комплексів для маленьких початківців навчають шрифту поступово. На почату першого класу рекомендується вчити англійську абетку, писати букви в зошитах, виконувати такі вправи як: підкреслити букви в словах, з’єднати та знайти пари літер (великі – маленькі).
Навчання письма сприяє формуванню вмінь говоріння і читання, тому для цього виду мовленнєвої діяльності мета навчання полягає не тільки в тому, щоб навчити учнів правопису, але й уміння письмово викладати свої думки. На кінець початкового ступеню учні повинні вміти висловлюватись у письмовій формі за схемою або ситуацією. Раннє навчання іноземної мови передбачає оволодіння учнями звуковою та графічною системами мови, засвоєння певної кількості найбільш уживаних граматичних явищ, активного лексичного мінімуму.
Раціональна організація раннього навчання іноземної мови в початкових класах зумовлюється дією певних факторів, серед яких виділяються психофізіологічні особливості учнів молодшого шкільного віку, загально педагогічна специфіка навчального процесу та умови навчання іноземної мови в початковій школі.
Раннє навчання іноземної мови має бути орієнтоване на психофізіологічні вікові особливості учнів. Категорія дітей молодшого шкільного віку (6-9 років) характеризується досить високим рівнем розвитку пам’яті, мислення, сприймання, уваги, становленням довільної організації діяльності. Високою ефективністю характеризуються імітативні здібності дітей. Все вищезазначене передбачає широке використання різноманітних форм роботи, цікавих ігор, пісень, рисівок, віршів. Значну роль відіграють музичний супровід, міміка, жести, рухи, звукоімітація.
У загальній структурі мислення молодших школярів головну роль відіграють конкретно-образні компоненти. Інтелектуальний розвиток учнів під час навчання іноземної мови досягається поєднанням комунікативно-практичної спрямованості навчання з когнітивною.
Молодші школярі можуть орієнтуватись на форму і колір предмета, тому зовнішня привабливість навчального матеріалу відіграє значну роль у характері їх сприймання. Вони повинні сприймати різні мовленнєві зразки, відповідно до яких мають діяти.
Необхідно також підкреслити, що учні даної вікової категорії не можуть довго зосереджуватися на одному об’єкті або дії, тому урок іноземної мови має бути насичений такими вправами, які б дали змогу урізноманітнити навчальну діяльність, допомогли б спрямовувати увагу учнів у потрібне русло. Велике значення для підтримки уваги під час уроку має використання наочності і технічних засобів навчання. Виважений підбір таких засобів впливає на розум і почуття дітей, викликає інтерес до предмета, робить їх мовлення образним та емоційним. Інтерес, у свою чергу, стимулює пам’ять, яка забезпечує накопичення значної кількості мовного матеріалу.
Типовою формою заняття в початковій школі виступає театралізована гра, якій підпорядковані завдання уроку. Театралізована гра-урок характеризується широким використанням елементів гри, змагання, прихованих форм контролю, функціональної музики, поєднанням індивідуальної, фронтальної форм роботи учнів з діяльністю в парах. Особливої ваги набувають рухливі ігри, які допомагають розрядити напруження, дати вихід загальмованій під час уроку руховій енергії учнів, стимулювати їх розумову діяльність.
Формування комунікативної компетенції учнів середньої школи
На другому етапі вивчення іноземної мови (5 – 9 класи) в центрі уваги знаходиться послідовний та систематичний розвиток в учнів всіх складових комунікативної компетенції в процесі оволодіння різноманітними стратегіями говоріння, читання, аудіювання, письма.
Навчання іноземної мови в середній школі направлено на вивчення іноземної мови як засобу міжнародного спілкування через:
- формування та розвиток базових комунікативних умінь в основних видах мовленнєвої діяльності;
- комунікативно-мовленнєве вживання в іншомовне середовище країни, мова якої вивчається: розвиток всіх складових іншомовної комунікативної компетенції;
- соціокультурного розвитку учнів у контексті європейської та світової культури за допомогою країнознавчого лінгвокраїнознавчого матеріалу;
- формування умінь представити рідну культуру і країну в умовах іншомовного міжкультурного спілкування;
- ознайомлення учнів з доступними для них стратегіями для самостійного вивчення мов і культур.
На середньому етапі помітно зростає обсяг навчального матеріалу, у тому числі того, який сприяє формуванню соціокультурної та соціолінгвістичної компетенцій. Оволодіння іноземною мовою розглядається як певний рівень сформованості навичок і вмінь використовувати мову для усного і писемного спілкування, як механізм пізнання інших народів і культур. Активно використовуються мовленнєві ситуації, що наближають навчальне спілкування до реальних умов.
Другий етап є завершальним етапом щодо створення бази для активного володіння навчальним іншомовним матеріалом. На цьому етапі продовжується розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності, серед яких домінує усне мовлення. Мовлення учнів стає змістовнішим, більш аргументованим, складнішим за структурою мовного та мовленнєвого матеріалу.
Поряд з говорінням та аудіюванням значна увага приділяється читанню, яке, як вид мовленнєвої діяльності набуває все більш комунікативного характеру, зростає кількість та обсяг текстів, які учні повинні вміти читати мовчки. На цьому етапі має місце цілеспрямоване формування вмінь ознайомлювального (з метою одержання основної інформації) читання. Поряд з художньою літературою для читання використовуються науково-популярні та суспільно-політичні тексти.
Навчання письма передбачає вміння складати план, тези до прочитаного та робити письмові повідомлення в межах програмних вимог.
На другому етапі учні оволодівають практично всім граматичним матеріалом, необхідним для усного мовлення. Ведеться робота з формування рецептивних навичок. На цьому ж етапі починається формування потенціального словника учнів, яке продовжується і у старшій школі.
Знання вікових особливостей учнів другого етапу дає вчителю можливість визначити саме ті прийоми, форми та засоби навчання, які приведуть до успішного вирішення вказаних вище завдань.
Суттєвою особливістю учнів цієї вікової категорії є розвиток складніших форм мислення у зв’язку із засвоєнням абстрактного матеріалу, теорій, закономірностей при вивченні інших дисциплін. Психологи вказують на достатній рівень розвитку в учнів цього віку таких якостей мислення як більша логічна послідовність, критичність, самостійність, цілеспрямованість, зростання самосвідомості, контроль за власною діяльністю.