Сторінка
10

Управління освітою та фінансування освіти

середній освіта школа фінансування

Фактори, що впливають на величину витрат на одного учня, які можна назвати традиційними:

чисельність учнів в навчальному закладі, наповнюваність класів;

тип закладу;

місцезнаходження навчального закладу: в міському, сільському чи гірському районі;

Водночас, на величину вартості утримання одного учня в Україні впливає не тільки співвідношення інфраструктури та чисельності учнів. Оскільки загальна середня освіта фінансується із місцевих бюджетів, які формуються за рахунок податків на доходи громадян і прибутки підприємств, то ця величина залежить і від такого чинника, як:

економічний розвиток району.

Місцеві бюджети можуть бути "багаті" за умови наявності значної кількості діючих підприємств, працюючих громадян. Це дає їм можливість збільшувати фінансування закладів середньої освіти, забезпечуючи не тільки мінімальні обовязкові витрати. Так,, з бюджету Київської міської адміністрації додатково фінансується харчування учнів в загальноосвітніх середніх закладах (програма "Турбота"), випуск підручників тощо.

В загальній сумі видатків на сільські загальноосвітні навчальні заклади стаття заробітної плати (разом з нарахуваннями) складає майже 75 відсотків, а вартість утримання одного учня коливається від 322 до 1121,25 грн в рік ( при нормативі 638,87 грн.).

Для порівняння, по середніх школах одного з міських районів в Києві варіація величини видатків на одного учня буде меншою: від 331 до 698,9 грн. (норматив 399,49 грн.). Причому найвищі значення спостерігаються - для спеціалізованих шкіл, гімназій та ліцеїв. В таких навчальних закладах, як правило, менша чисельність учнів, оскільки такі заклади призначені надавати більш якісну, поглиблену освіту. Це одразу відображається на загальній величині вартості утримання одного учня в рік.

Діти з особливими потребами.

Обєктом особливої уваги держави виступають діти з особливими потребами. Для них передбачені більш високі нормативи фінансування (див.стор.2). Але реальний обсяг фінансування залишається дуже низьким і недостатнім для підтримки цих категорій дітей.

В звичайних школах передбачено цільове фінансування:

малозабезпечених, на харчування яких виплачується 0,45 грн. на одного учня. Крім того, з місцевих бюджетів на зазначені цілі можуть виділятися ще додаткові кошти;

дітям, віднесеним до категорії громадян, що постраждали від Чорнобильської аварії. На додаткове харчування дітям віком 6-10 років призначено 2,62 грн в день, 10-14 років - 3,04 грн., 14-18 років – 3,50 грн.

Негативні риси сучасної політики фінансування середньої освіти:

рівень державного фінансування є вкрай недостатнім для нормального функціонування сфери освіти;

відсутність чітко сформульованої філософії фінансової політики, відсутнє стратегічне, перспективне планування;

недостатнє використання методів гнучкого фінансового регулювання;

переважними залишаються методи жорсткого нормативного фінансування;

керівники закладів мають незначну свободу дії, не вільні розпоряджатися своїми бюджетними та позабюджетними коштами;

відсутність форм фінансового стимулювання інноваційної діяльності;

рівень нормативів є дуже низьким, передбачені норми можуть бути застосовані лише для шкіл з великою чисельністю учнів. Для сільських шкіл та шкіл з невеликою чисельністю учнів (у тому числі спеціалізованих шкіл, ліцеїв) рівень нормативів не забезпечує навіть фінансування обов’язкових видатків;

у фінансуванні закладів переважає принцип виділення коштів на покриття мінімальних витрат (заробітна плата та комунальні послуги). В основі визначення обсягів фінансування часто лежить принцип "від досягнутого рівня", коли на потреби освіти просто виділяється певна сума з бюджету (безвідносно до потреб) та основною метою виступає не зменшити рівень фінансування минулих років;

з 1999 року простежити стан і динаміку фінансування середньої освіти на макроекономічному рівні не можливо (у зв’язку із зміною бюджетної класифікації).

Які зміни потрібні?

для нормального функціонування закладів середньої освіти необхідно суттєво підвищити рівень фінансування і, в першу чергу – оплати праці вчителів. Одним з реальних заходів у цьому напрямі виступає – збільшення частки тих податкових надходжень, які залишаються в розпорядженні місцевої влади;

в реальній практиці цілий ряд моментів в діяльності сектору загальної середньої освіти не відповідає правовим і конституційним нормам. Для усунення цієї невідповідності необхідно або скоригувати правові норми, або вводити штрафні санкції за їх порушення. Наприклад, законом передбачено встановлення заробітної плати вчителів на рівні, не нижчому за середній по промисловості. На нашу думку, у даному випадку виконання цієї норми має бути забезпечено введенням таких санкцій, які б робили недопустимим її порушення. Крім того, в законі сказано, що нормативи видатків мають бути науково обгрунтованими. Реально ж нормативи не забезпечують мінімально необхідний рівень фінансування і тому не використовуються місцевими органами управління освітою;

для того, щоб нормативи стали важливим інструментом фінансового менеджменту освіти, необхідно чітко визначитися з тою роллю і функціями, які їм надаються. Нормативи можуть бути орієнтиром, можуть бути обовязковими, можуть виконувати функцію гарантування мінімального рівня фінансування закладів освіти тощо. У кожному з цих випадків мають бути визначені умови відхилення від їх рівня;

нормативи видатків на одного учня мають бути значно підвищені, і крім того бути більш гнучкими, враховувати місцеві особливості;

на думку фахівців, нормативи мають встановлюватися лише на фонд заробітної плати та інші видатки, що привязані до чисельності учнів. Інші категорії видатків часто дуже розрізняються залежно від стану будівель, обладнання тощо;

повинні бути посилені повноваження директорів шкіл, громадськості і батьків по управлінню фінансовими ресурсами закладу. Більшу свободу дії повинні мати директори і ради шкіл. Прийнятною є модель, коли адміністрація школи разом з батьківською радою вільні самі розпоряджатися сукупним фондом фінансових ресурсів за деяких умов: виплати заробітної плати на обовязковому рівні, оплату комунальних послуг, недопустимості використання коштів на особисті цілі. Розширені також мають бути і їх повноваження по додатковому стимулюванню вчителів, у тому числі і за рахунок позабюджетних коштів.

Управління освітою

Фінансування освіти

Проблемні питання фінансування освіти:

Визначення обсягів місцевих бюджетів освіти має встановлюватися на основі розрахункових нормативів, визначених Міністерством фінансів. Фактично ж ці нормативи є дуже низькими і не забезпечують фінансування навіть обов’язкових витрат. Встановлені нормативи є реальними лише для шкіл з великою чисельністю учнів, і крім того, вони не враховують фактичний стан шкільних будівель.