Сторінка
13

Самостійна робота молодших школярів з основ здоров'я

Ø порівняння рис ввічливої і здорової людини, встановлення схожості між ввічливою і здоровою людиною;

Ø співпраці з батьками (обговорення шкідливих звичок членів родини та як їх позбутися).

Як зазначає Ю. Павлов, керівництво розумовою діяльністю школярів під час виконання самостійних робіт у процесі формування знань передбачає «здійснення певної сукупності педагогічних впливів, вибраних з усіх можливих на основі певної інформації про процес навчання та його закономірності, спрямованих на ефективне засвоєння знань учнями відповідно до програми або мети навчання».

У психолого-педагогічній літературі розглядаються різні способи керівництва розумовою діяльністю учнів у процесі формування знань. Найпоширенішими вважаються два напрями: прямий та опосередкований шляхи керівництва.

Під прямим способом керівництва, вказує Л. Ланда, розуміють « .безпосередній вплив на розумові операції учнів за допомогою спеціальних вказівок, правил та інших інструкцій, що апелюють безпосередньо до цих операцій і прямо впливають на їх перебіг». Тобто керівництво діяльністю учнів має безпосередній характер і проявляється у цілеспрямованому формуванні різних розумових дій.

У дослідженні Н. Коваль встановлено, що організація й контроль за виконанням учнями самостійної роботи здійснюється прямим способом у чотири етапи. На першому етапі учням пояснюють значення прийому, що формується, і з'ясовують, з яких послідовних дій він складається. На другому етапі учні відтворюють той чи інший прийом, а на третьому його структура закріплюється в процесі виконання подібних пізнавальних завдань. На четвертому етапі учні самостійно використо-вують засвоєні прийоми міркувань у певній послідовності в нових навчальних ситуаціях.

Пряме керівництво розумовою діяльністю учнів початкових класів у процесі навчання передбачає створення в їхній свідомості певного алгоритму міркувань. Як зазначають Е. Страчар, О.Я. Савченко, М. Казанський і Т. Назарова та інші, алгоритм — це вказівка, що визначає обов'язкове коло елементарних розумових операцій або їх системи, які необхідно виконати у певній послідовності, щоб розв'язати поставлене завдання. «Алгоритмічні приписи визначають найдоцільнішу послідовність розумових та практичних дій і цим самим привчають дитину міркувати правильно й економно». Розчленування способу дії на послідовні операції допомагає учням самостійно виконувати завдання.

Сутність опосередкованого шляху керівництва розумовою діяльністю учнів полягає в тому, що « .дітям пропонують різні завдання в такій послідовності, яка б забезпечувала відпрацювання кожної конкретної операції — складової того чи іншого прийому розумової діяльності». Звідси випливає, що «непрямий спосіб керівництва діяльністю школярів здійснюється через методи та зміст навчання і спонукає учнів до самостійного виявлення функцій і структури розумових дій у загальному змісті учбової діяльності. Керівництво розумовою діяльністю при цьому здійснюється за допомогою пізнавальних завдань». Вони поступово ускладнюються, але водночас виконання попереднього полегшує роботу на наступним завданням.

Оскільки керівництво розумовою діяльністю здійснюється через пізнавальні завдання, то необхідною умовою ефективного виконання учнями самостійної роботи є цілеспрямоване використання пізнавальних завдань як засобу формування знань.

Н. Коваль визначає такі типи пізнавальних завдань, які доцільно використовувати на уроках:

1. Сортування навчального матеріалу за завданням учителя.

2. Порівняння у формі зіставлення і протиставлення як засіб відкриття нових властивостей, ознак предметів і явищ, що вивчаються.

3. Використання аналогії як засобу перенесення способу дії.

4. Класифікація предметів і явищ навколишнього середовища.

5. Виділення головного.

6. Встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

7. Доведення істинності судження.

Аналіз літератури дав нам змогу визначити, що з курсу «Основи здоров'я» доцільно використовувати такі типи пізнавальних завдань.

1. Завдання на сортування навчального матеріалу в початкових класах за своєю складністю повинні варіативно відтворювати знання. На основі прочитаного тексту, розповіді вчителя, розгляду малюнків, власного досвіду учневі потрібно: знайти в тексті відповідь на поставлене запитання; розповісти про об'єкт, що вивчається; виконати завдання за зразком тощо.

Наведемо приклад такого завдання для 3 класу: прочитай статтю «Тимчасове вимкнення електричного світла» і розкажи як уникнути незручностей, коли вимкнули електричне світло. Розглянь малюнок і покажи дорогу, перехрестя і перехід.

Під час вивчення теми «Фізична складова здоров'я» формували в учнів уміння групувати предмети за певними ознаками. Наприклад, групувати їжу з урахуванням її харчової цінності.

2. Завдання на порівняння у формі зіставлення і протиставлення.

Пізнавальна сутність порівняння полягає у відображенні таких зв'язків, відношень об'єктивної дійсності, як подібність і відмінність.

Порівняння здійснюється в двох основних формах — зіставленні і протиставленні. Під зіставленням розуміють процес, спрямований на виділення істотних ознак, спільних для ряду об'єктів (позитивна абстракція), а протиставлення — процес, що має протилежну мету, тобто виділення того, від чого необхідно відокремитися при визначенні істотних ознак (негативна абстракція).

Виняткового значення порівнянню надавав К. Ушинський. Він вважав порівняння «основою всякого розуміння і всякого мислення», засобом зв'язку нових і старих знань, матеріалу підручника з власним досвідом учня. Порівняння, на його думку, є необхідним прийомом у навчанні дітей бачити різні відношення між предметами і явищами.

Як дидактичний прийом, що розвиває і зміцнює розум, порівняння зберігає важливе значення і в сучасній початковій школі. Про це свідчать наукові дослідження, творчий досвід учителів, вимоги навчальних програм. Навчальна програма з курсу «Основи здоров'я » для 3 класу передбачає використання порівняння в процесі самостійного здобування знань, узагальнення і систематизації матеріалу тощо. Наприклад, можна запропонувати таке завдання: розглянь малюнки і порівняй, як сидять дівчинка і хлопчик за партою. Чим відрізняється, як сидить дівчинка від того, як сидить хлопчик? Хто з них сидить правильно?

3. Завдання для виділення головного. Самостійне розрізнення другорядного і головного є важливим етапом у пошуковій діяльності. Це зумовлено тим, що об'єктивна аналітико-синтетична діяльність учнів молодшого шкільного віку має тенденцію до змішування істотного і неістотного, виділення яскравих динамічних зв'язків зовнішнього характеру. Водночас без достатнього розвитку вміння виділяти головне неможлива повноцінна самостійна діяльність. Тому пізнавальні завдання па визначення головного повинні широко використовуватись у процесі засвоєння нових понять, узагальнення і систематизації знань, під час підведення підсумків уроку.

Завдання цього типу мають кілька видів: сортування матеріалу за певними ознаками (складністю, значущістю); виділення головної думки прочитаного; виділення істотних подібних і відмінних ознак явищ і предметів. Навчати учнів початкових класів, наприклад, виділяти головне в прочитаному тексті треба поступово, поділяючи це вміння на кілька простіших. Спочатку треба привчити дітей робити загальний аналіз тексту, ставлячи такі запитання: про що тут розповідається?