Сторінка
2

Управління валютною позицією як визначальний фактор ефективної діяльності на валютному ринку

Якщо NEXP < 0, то банк має чисту коротку валютну позицію.

Банк, що має чисту коротку валютну позицію, зазнає збитків у разі збільшення вартості цієї валюти порівняно з його валютою. Якщо ж вартість іноземної валюти зменшиться, банк отримає прибуток.

Для того, щоб розрахувати прибуток чи збиток, треба:

NEXP x [ S (t) – S (t – 1)], (2)

де S (t) – курс спот станом на час t;

S (t – 1) – курс спот станом на кінець попереднього періоду.

Політика управління комерційним банком під час діяльності на валютному ринку буде найбільш зваженою у разі:

– обмеження валютних операцій тільки трансакціями, інвестованими клієнтами (тими, в основі яких лежать торговельні угоди);

– установлення жорсткої системи лімітів для торгівлі валютними цінностями;

– обмеження цих лімітів тільки головними конвертованими валютами, на які існує регулярний попит корпоративних клієнтів;

– установлення денних та овернайт валютних лімітів для всіх банківських контрагентів;

– здійснення жорсткого моніторингу за виконанням процедур, передбачених системою управління ризиками, стану контрагентів і поведінки валютного ринку в цілому [10, с. 361].

Банк повинен утримувати відкриту валютну позицію в межах, установлених НБУ. Якщо стратегією банку передбачено отримання максимального прибутку від активно-пасивних операцій у валюті, він повинен прогнозувати майбутні зміни валютних курсів і мати можливість швидко змінювати відповідним чином структуру валютних активів і пасивів. Перевищення активів над пасивами (довга відкрита валютна позиція) бажане при зростанні курсу іноземної валюти. Додатковий виграш від знецінення іноземної валюти банк отримує у разі перевищення пасивів у іноземній валюті над активами (коротка валютна позиція). Консервативна стратегія щодо валютного ризику передбачає збалансування валютних активів і пасивів так, щоб звести показники валютної позиції до нуля.

Для забезпечення комплексного підходу до мінімізації валютних ризиків система управління повинна містити такі елементи:

1) заходи щодо прогнозування валютних курсів, використання короткотермінових, термінових і довготермінових прогнозів;

– філії;

– менеджери банку.

З метою досягнення максимальної консолідації інформаційних потоків щодо залишків по НОСТРО-рахунках банку та руху коштів в іноземній валюті в Казначействі доцільно визначити штатну одиницю, яка б забезпечувала консолідацію інформації щодо руху грошових коштів в іноземній валюті в цілому, а в міжнародному департаменті – безпосередньо здійснювала б управління поточною грошовою позицією в іноземній валюті.

Відповідальна особа міжнародного департаменту на основі інформації, наданої Казначейством, та власної інформації щодо здійснення поточних операцій на міжбанківському ринку забезпечувала б достатність коштів на відповідних коррахунках NOSTRO. Вона здійснювала б моніторинг руху коштів по кореспондентських рахунках банку, приймала б рішення щодо визначення „траси платежу” та аналізувала б прогнозні та фактичні зміни поточної позиції.

При виборі траси платежу доцільно керуватися такими принципами:

– наявність необхідної суми залишку коштів на коррахунку;

– мінімізація вартості здійснення трансакції;

– оптимізація залишків коштів на коррахунках для підтримки максимального рівня дохідності;

– побажання клієнта або банка-кореспондента щодо траси платежу;

– ліміти, встановлені КУАП на банки-кореспонденти.

Працівник міжнародного департаменту постійно повинен взаємодіяти з дилінговою службою банку та працівником Казначейства щодо обміну інформацією та оперативного врегулювання стану поточної позиції.

До обов’язків працівника міжнародного департаменту варто включити обробку та аналіз інформації про стан ресурсної позиції банку в іноземній валюті з урахуванням надходження та списання коштів підрозділами банку, а також про нестачу/надлишок коштів на корррахунках NOSTRO в розрізі кожній з валют.

Відповідальна особа Казначейства повинна консолідувати інформацію щодо прогнозних надходжень і списань коштів по рахунках NOSTRO у межах здійснення відповідними підрозділами банку операцій в іноземній валюті та інформувати управління операцій на грошовому ринку про необхідність додаткового залучення/розміщення коштів.

Для успішного управління валютною позицією у банку повинен бути розроблений порядок взаємодії та обміну інформаційними потоками між Казначейством та іншими структурними підрозділами банку.

Структурні підрозділи банку щоденно на початок дня, а далі з урахуванням поточних змін протягом дня у робочому порядку повинні надавати управлінню консолідованої позиції звіт-прогноз руху грошових коштів в іноземній валюті щодо робочого дня. У звіті міститься інформація від кредитного та міжнародного департаменту, від управління розрахунків з використанням пластикових карток та від Казначейства.

Кредитний департамент готує інформацію про планові обсяги надання та повернення кредитів в іноземній валюті та відсотків по них. Міжнародний департамент – про планові об­­сяги списання та надходження коштів за розрахунками клієнтів; планові обсяги купівлі готівкової валюти за безготівкову; планові витрати, пов’язані з поточною діяльністю банку; планові доходи по кореспондентських рахунках; планові витрати, пов’язані з обслуговуванням кореспондентських рахунків; планові обсяги грошових переказів в іноземній валюті; планові обсяги поповнення гарантійних депозитів. Від управління розрахунків з використанням пластикових карток необхідно отримувати інформацію про планові обсяги поповнення гарантійних депозитів. Від Казначейства – про планові обсяги надходжень та списань по операціях на міжбанківському валютному ринку.

Між Казначейством та міжнародним департаментом необхідно здійснювати постійний обмін інформацією з метою забезпечення максимальної ефективності управління валютною позицією.