Сторінка
3

Управління фінансами неприбуткових організацій

Аналіз оподаткування прибутку донорів та НПО постсоціалістичних країн не виявив будь-якої закономірності у цьому питанні. Так, у Польщі наголос у процесі організації взаємодії донорів та НПО робиться на звільненні від оподаткування для останніх. Суттєві податкові пільги встановлено як для асоціацій, так і для фундацій, що є двома юридичними формами неприбуткових організацій в Польщі. Закон про ПДВ у Хорватії не дає права на будь-які пільги чи зменшення ставки податку для НПО. В Естонії подат­кові знижки торкаються лише доходів донорів-фізичних осіб, направлених на внески до НПО та націлених на досягнення суспільного добробуту. Угорське законодавство є чи не найбільш прогресивним щодо оподаткування діяльності НПО – їм надається багато пільг в оподаткуванні. У Словаччині донорам – юридичним особам – дозволено зменшу­вати (не більш як на 2 %) базу оподаткування на суму внесків до НПО, якщо ці внески не менші за 2 тис. словацьких крон [1, С. 23].

3. Приватні пожертви. В Україні частка благодійних пожертв фізичних осіб у благо­дійній діяльності є досить незначною. Серед основних причин такого становища виді­ляють низький рівень добробуту населення та недовіру до організацій, які займаються збиранням коштів. Зазначимо, що українське законодавство не можна вважати стиму­люючим щодо благодійності фізичних осіб. Щодо благодійних внесків фізичних осіб діють значні обмеження, встановлені у межах 4 % задекларованого сукупного оподатковува­ного доходу за звітний рік та стосуються лише коштів і не поширюються на ТМЦ. Згадана норма зовсім не поширюється на приватних підприємців, оскільки вони включають пере­раховані суми до складу своїх витрат на підставі п. 5.2.2 Закону про прибуток, а отже, значний прошарок суб’єктів економічної інфраструктури взагалі „звільнено” від благо­дій­ності.

На відміну від українського американське та західноєвропейське законодавства вста­новлюють значно вищий рівень обмеження до сум таких внесків фізичних осіб, напри­клад, у межах 50 % суми валового доходу впродовж одного податкового року у США, 20–30 % – в Іспанії.

4. Іноземне фінансування і допомога. Знаковою особливістю сучасних українських НПО є їх фінансова залежність від організацій-донорів. За даними експертів, до 95 % легаль­ного фінансування неприбуткових організацій становлять іноземні донори [6, С. 2]. Для порівняння, за деякими даними, фінансування неприбуткових організацій Росії іно­земними грантодавцями становить приблизно 10–14 % загального обсягу фінансування [7, С. 137]. Діяльність українських НПО була б неможливою без підтримки міжнародних донорів, зокрема таких: Friedrich Ebert Stiftung, Konrad Adenauer Foundation, Європейсь­ка Комісія в Україні (EuropeAid), Freedom House, USAID Agency, McArthur Foun­dation, Renaissance Foundation, Міжнародний фонд „Відродження”, Eurasia Foundation, C.S. Mott Foundation, Know-How Fund, the World Bank, ООН в Україні, Європейська нав­чаль­на фундація (ETF), Міжнародний Медіа Центр (ММЦ) – Інтерньюз, Counterpart Inter­national, Британська рада в Україні, Центр Міжнародного приватного підприєм­ництва (CIPE), посольств США, Великобританії, Нідерландів, Канади тощо. Найбільші проекти: „Європейський вибір України”, „Сприяння реалізації ефективної політики кор­до­нів України”, проект „Єврофорум”, „Українська програма ринкових реформ”, „Розвиток інфраструктури недержавних неприбуткових організацій в Україні”. Джере­лом міжнародного співробітництва є також інформаційні портали: проект менедж­мент.com.ua, ресурсний центр для НОУ „Гурт”, інформаційний портал „Третій сектор”. Безпосередня взаємодія неприбуткових організацій відбувається і посередництвом іно­земних і національних професійних організацій: Українська асоціація менеджмент-кон­сультантів, Американська торгова палата в Україні, Європейська бізнес-асоціація в Україні тощо. Професор В. Білецький визначає спрямування діяльності таких організацій, як „поліваріантне або індиферентне зовнішньоорієнтоване, з чіткою установкою на ринок та приватну власність”. В останні роки пріоритети грантової підтримки також включали загрозу ВІЛ, боротьбу з корупцією, жіночі програми та різноманітні програми демократи­зації суспільства. Одночасно зменшилося фінансування культурологічних проектів, науко­во-технічних установ та організацій, інформаційних систем, що викликає сумнів економістів щодо ефективності такої інвестиційної стратегії.

Незважаючи на суцільну орієнтацію українських неприбуткових організацій на іно­земних донорів, інформація про джерела та умови фінансування, ґранти та конкурсні програми ретельно охороняється від конкурентів. За таких умов партнерські стосунки третього сектора України та іноземних спонсорів набувають характеру випадковості, неформальності, недовготривалості.

5. Членські внески. За свідченнями активістів неприбуткових організацій України, це джерело фінансування не відіграє будь-якої суттєвої ролі у процесі формування бюд­жетів НПО і носить швидше символічний характер. На відміну від України, більшість своїх коштів НПО США, Великобританії, Італії, Японії, Угорщини отримують від членсь­ких внесків та продажу [5, С. 17].

Українське законодавство дозволяє ще й інші форми залучення ресурсів для НПО. Тут можна виділити чотири основні групи:

– пасивні доходи (проценти, дивіденди, страхові виплати, роялті);

– позички у грошовій та натуральній формі;

– доходи від основної діяльності;

– непрямі методи залучення ресурсів.

Згідно зі ст. 7.11.9 Закону про прибуток, неприбуткові організації повинні сплачувати податок з нерозподіленої суми прибутку, якщо на кінець першого кварталу наступного за звітним роком доходи перевищують 25 відсотків від загальних валових доходів організації із суми перевищення. Таке положення закріплено і у проекті Податко­вого кодексу та певним чином перешкоджає акумуляції коштів у неприбуткових фондах. На думку О. Винникова, доцільніше скоротити частку обов’язкового витрачання цих коштів або продовжити максимальний час їх витрачання за прикладом західноєвро­пей­сь­ких держав. Так, у Німеччині він становить два роки, а в багатьох країнах – до десяти.

На завершення огляду процесу формування й розподілу фінансових ресурсів неприбут­кових організацій в Україні прослідкуємо перспективні тенденції, які, на нашу думку, сприятимуть зміцненню фінансової бази некомерційного сектора, а отже, й розширенню суспільно-корисної діяльності НПО.

Головним питанням реформування системи наповнення ресурсної бази НПО повинен стати перехід від економічної стратегії орієнтації третього сектора на іноземні інвестиції до фінансування за рахунок внутрішніх джерел. Запорукою переходу до національного самофінансування має стати розширення стимулюючого ефекту системи оподаткування. З цією метою необхідно розширити відсоток доходів юридичних та фізичних осіб, припус­тимий для перерахування неприбутковим організаціям, з одночасним посиленням регла­ментації діяльності НПО та частішими перевірками їх відповідності вимогам Положення про реєстр неприбуткових організацій і установ, затвердженого наказом ДПАУ від 11.07.97 № 232.