Сторінка
1

Проблема конвертованості національної валюти та шляхи їх вирішення

ПЛАН

Вступ

1. Значення конвертованості валюти

2. Конвертованість – як взаємозв’язок національного та світового господарства

3. Проблема конвертованості гривні

Список використаної літератури

Вступ

Найпоширенішим в економічній літературі визначенням кон­вертованості валюти є здатність валюти певної країни вільно обміню­ватись на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби за діючим курсом.

При такому спрощеному підході до поняття конвертованості ва­люти майже повністю ігнорується її економічна сутність, і вся про­блема практично зводиться до звичайної технічної акції обміну. Подібне трактування конверсії валюти породжує у свою чергу зов­нішню видимість її легкої реалізації.

Насправді ж досягнення і підтримка країною конвертованості своєї національної валюти — це досить складна економічна пробле­ма, пов'язана з глибокими якісними змінами як у самій економіці країни, так і в її економічних відносинах із зовнішнім світом. Саме тому введення режиму конвертованості національної валюти вима­гає від країни серйозної підготовки і створення цілого комплексу економічних передумов.

Так, обов'язковою передумовою конвертованості національної валю­ти є наявність у країні, яка хоче її запровадити, певних економічних і правових умов для прояву господарської самостійності власника гро­шей. Іншою обов'язковою умовою є наявність ринкового господарства, за якого всі учасники економічного обміну діють самостійно на свій страх і ризик. При цьому ринкове господарство має бути достатньо збалансованим, конкурентоспроможним і відкритим, з незначними тор­говельними валютно-фінансовими обмеженнями або взагалі без них.

Все це можливе при переході економіки країни до альтернатив­ного вибору між внутрішнім і зовнішнім ринками, коли внутрішня економіка стає органічною частиною світової, а світова економіка — природним продовженням внутрішньої.

1. Значення конвертованості валюти

Конвертованість валюти, органічно пов'язуючи внутрішній ри­нок зі світовим, дає можливість оперативно реагувати на зміни міжна­родної господарської кон'юнктури, що позитивно впливає на еконо­мічний розвиток країни. В економіці країни, на яку поширює свій вплив світовий ринок, відбуваються процеси пристосування і вирів­нювання національних умов виробництва зі світовими за всіма пара­метрами — затратами, цінами, якістю, технічним рівнем продукції і т. ін. Тільки такий режим може забезпечити повною мірою реалі­зацію відомого ринкового принципу: "Продавати на найдорожчих ринках і купувати на найдешевших", дає змогу найраціональніше використовувати засоби для інвестицій у світовому масштабі, а та­кож одержувати вигоди від міжнародного поділу праці.

Звідси конвертованість як економічну категорію можна ви­значити як такий стан і характер економічної і валютно-фінансової системи, за якого для власників засобів у національній валюті забез­печується свобода здійснення тих чи інших операцій як у даній країні, так і за кордоном.

За класифікацією форм конвертованості (оборотності) за видами та суб'єктами зовнішньоекономічних операцій розрізняють валюти вільно конвертовані, частково конвертовані і неконвертовані.

Вільно конвертованими валютами (ВКВ) є валюти країн, де немає ніяких обмежень як на поточні комерційні операції, так і на операції, пов'язані з рухом капіталів, а також на всі категорії вітчиз­няних (резидентів) й іноземних (нерезидентів) юридичних і фізич­них осіб — власників цієї валюти. Валюти цих країн можуть об­мінюватися на будь-яку іноземну валюту (долар США, німецька марка, швейцарський франк, канадський долар тощо).

Вільна конвертованість більшості національних валют країн світу на золото існувала до Першої світової війни. У роки світової економіч­ної кризи 1929—1933 pp. золотий стандарт було відмінено, конвертова­ність національних валют на золото в більшості розвинених країн прак­тично перестала існувати. Лише долари США, які належали централь­ним банкам та іншим офіційним органам зарубіжних країн, до серп­ня 1971 p. могли обмінюватися казначейством США на золото. Після серпня 1971 p., у зв'язку з кризою валютно-фінансової системи та знеціненням долара, було припинено конвертованість долара на золото.

Частково конвертовані валюти (4KB) — це валюти тих країн, які відмінили валютні обмеження не на всі валютні операції або тільки для нерезидентів. До них належать валюти більшості захід­ноєвропейських країн.

Неконвертованими валютами (НКВ) є валюти, що повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні операції як для рези­дентів, так і нерезидентів. Це, як правило, валюти залежних і еконо­мічно слабо розвинених країн, які здебільшого прикріплені до ва­лют колишніх метрополій.

Під час і після Другої світової війни всі валюти, за винятком долара США, швейцарського франка та шведської крони, були не-конвертованими. Конвертованість валют фактично нейтралізує об­межувальний вплив національних кордонів на міждержавний рух товарів, послуг та переміщення капіталів. Експортеру, наприклад, забезпечується можливість перетворити одержану виручку в націо­нальні гроші, а для імпортера через механізм конвертованості здійсни­ти обмін його національної валюти на іноземні засоби платежу.

Залежно від місцеперебування суб'єкта, конвертованість може бути зовнішньою та внутрішньою.

При зовнішній конвертованості (оборотності) повна свобода обміну зароблених у певній країні грошей для закордонних розра­хунків надається лише іноземним фізичним і юридичним особам (нерезидентам), тоді як громадяни і юридичні особи цієї країни (ре­зиденти) такою свободою не володіють. Світовий досвід показує, що перехід до конвертованості, як правило, розпочинається із зовніш­ньої оборотності. Річ у тім, що саме зовнішня конвертованість сти­мулює активність іноземного капіталу, формує більш-менш стійкий міжнародний попит на валюту певної країни, зміцнює світовий пре­стиж національної валюти, завдає менше клопоту державі щодо пра­вопорушень, оскільки кількість нерезидентів, порівняно з контин­гентом вітчизняних власників валюти, незначна.

За режиму внутрішньої конвертованості свободою обміну на­ціональних грошей на іноземні валюти користуються лише рези­денти. Запровадження внутрішньої конвертованості вимагає від краї­ни більших зусиль, зокрема нагромадження валютних резервів, збли­ження структури цін на внутрішньому і світовому ринках тощо. Тому після її запровадження створюються необхідні умови для пе­реходу до часткової та повної конвертованості.